18.1. Характеристика і види систем виробничого обліку
Під системою виробничого обліку розуміють сукупність процедур щодо документування, угруповання, узагальнення й обробки економічної інформації про виробничі витрати. Будь-яка система виробничого обліку складається з 3 пов'язаних між собою елементів (рис. 18.1).
Ця схема відбиває послідовне збільшення витрат у ході виробництва. Якщо у склад показників додати продажну ціну продукції, то можна визначити прибуток по кожному виробничому центру відповідальності.
Облік витрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму витрат підприємств за звітний період за їх видами. Використання типової номенклатури елементів витрат дозволяє уніфікувати облік витрат на підприємствах різних галузей, власності та організації бізнесу. Але це групування витрат не відбиває їх цільове призначення.
Облік витрат за статтями калькуляції здійснюється у місцях виникнення витрат. Склад калькуляційних статей вибирається підприємством самостійно, виходячи з обраної облікової політики, особливостей організації виробництва. З урахуванням вимог П(С) БО 16 промислові підприємства використовують наступну номенклатуру статей калькуляції:
1. Сировина і матеріали.
2. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.
3. Паливо й енергія на технологічні цілі.
4. Зворотні відходи (віднімаються).
5. Основна заробітна плата. 6. Додаткова заробітна плата.
7. Відрахування на соціальні заходи.
8. Витрати, зв'язані з освоєнням і підготовкою виробництва.
Рис.18.1. Структура взаємозв'язків елементів системи обліку
9. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.
10. Цехові (загальновиробничі) витрати.
11. Побічна продукція.
12. Втрати від браку.
13. Інші виробничі витрати.
Облік витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності дозволяє визначити участь у формуванні загальної суми витрат підприємства кожного структурного підрозділу й центру відповідальності.
Інформацію про витрати в розрізі центрів відповідальності використовують як критерій оцінки діяльності менеджерів цих центрів.
Різноманітні системи управлінського обліку можна згрупувати за двома ознаками: за ступенем нормування витрат; за повнотою включення витрат до собівартості продукції.
За ступенем нормування витрат системи управлінського обліку поділяють на дві групи: 1 - системи обліку фактичних витрат; 2 - системи обліку нормативних (стандартних) витрат. За повнотою витрат, що включаються в собівартість, виділяють системи обліку повних і неповних (часткових) або змінних витрат.
В американській термінології цей метод називають "директ-костинг". На практиці можливі різні модифікації систем обліку витрат, які сформовані шляхом перехресного використання обох критеріїв групування (рис. 18.2).
Рис. 18.2. Групування системи управлінського обліку витрат і калькулювання собівартості
18.2. Методи обліку витрат
Головним питанням, яке визначає зміст внутрішньогосподарського обліку, а також ефективне інформаційне забезпечення системи управління витратами, є вибір оптимального методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.
Під методом розуміють:
1) спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя;
2) прийом або систему прийомів, що застосовується в якій-не-будь галузі діяльності (науці, виробництві тощо).
Під методом обліку витрат розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.
Класифікації методів обліку витрат:
1) за оперативністю контролю витрат:
o метод обліку фактичних витрат;
o метод обліку нормативних витрат;
2) за періодичністю калькулювання:
o позамовний метод;
o попроцесний метод;
3) за повнотою включення витрат:
o повної собівартості;
o неповної собівартості.
Узагальнимо існуючі на сьогодні основні методи обліку витрат за схемою, наведеною на рисунку 18.3, де представлено взаємозв'язок між ними.
Рис. 18.3. Взаємозв'язок методів обліку витрат
18.2. Методи обліку витрат
18.2.1. Облік фактичних витрат
18.2.2. Облік нормативних витрат
18.2.3. Позамовний метод обліку витрат
18.2.4. Попроцесний метод обліку витрат
18.3. Поняття собівартості та її види
18.4. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
18.4.1. Калькулювання за замовленнями
18.4.2. Калькулювання за процесами