Адміністративне право - Кісіль З.Р. - 2. Дія юридичних актів управління. Порядок підготовки, видання, припинення, зміни, зупинення і скасування актів управління

Мета правових актів - відповідним чином впливати на суспільні відносини у сфері державного управління, на поведінку учасників цих відносин. Це передбачає їх дію, тобто фактичне застосування до різних конкретних обставин управлінської діяльності закладених у їх змістові засобів керуючого впливу. Мається на увазі виконання односторонніх юридично-владних приписів нормативного та індивідуального характеру, без чого саме прийняття правових актів не має сенсу.

Оскільки акти управління виходять від повноважних органів виконавчої влади (посадових осіб) і в них відбуваються державні інтереси, на них поширюється презумпція їх дійсності (правильності). Вона означає, що прийнятий в належному порядку і з дотриманням усіх вимог правовий акт управління діє протягом певного строку або ж до його офіційної зміни або скасування. Такий акт обов'язковий до виконання усіма, кому він адресований.

Підготовка акта управління має пройти такі стадії:

o правова ініціатива компетентного суб'єкта щодо проведення нормотворчого провадження, спричинена об'єктивною необхідністю;

o підготовка проекту акта;

o узгодження проекту (візування);

o прийняття акта;

o реєстрація акта;

o доведення акта до виконавців.

Державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади здійснює Міністерство юстиції та Управління юстиції на місцях. Вони не тільки реєструють юридичні акти управління, але й контролюють стан дотримання законодавства про державну реєстрацію нормативних актів, вносять пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущенні порушень.

Державна реєстрація нормативних актів загалом проводиться протягом 10, а якщо такий акт має великий обсяг - 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до реєструючого органу.

У державній реєстрації буде відмовлено, якщо нормативний акт:

а) не відповідає Конституції України;

б) виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема акт: порушує чи обмежує встановленні законом права, свободи та законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій;

в) виходить за межі компетенції органу, що його видав;

г) не відповідає вимогам законодавства про мови;

д) не узгоджений з зацікавленими органами, якщо таке узгодження, відповідно до чинного законодавства, є обов'язковим;

е) викладений з порушенням правил правопису;

ж) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт. Слід зазначити, що акти управління з питань, /по зачіпають інтереси місцевого населення, мають прийматись після обговорення їхніх проектів населенням.

Акти, видані з порушенням вимог, які до них висуваються, є дефектними. Залежно від характеру й міри дефектності акти управління поділяють на:

o акти первісно недійсні;

o акти недійсні через оспорювання;

o акти частково недійсні (заперечні).

Первісно недійсними актами є акти управління, які не породжують юридичних наслідків від самого свого виникнення. Первісно недійсними можна назвати акти, які містять вказівки на скоєння протизаконних кримінально карних дій. Ці акти є недійсними від початку їх видання, вони не спричиняють правових наслідків навіть без скасування їх особливою постановою органу влади або управління, рішенням суду. Вони не підлягають виконанню.

Акти, недійсні через оспорювання - це такі, що видаються з порушенням компетенції за предметом та обсягом правового регулювання. Ці акти мають оспорюватись в позовному порядку до суду, бути предметом прокурорського протесту, скасовуватися вищими органами управління.

Акти заперечні - це такі акти, які містять окремі незаконні положення або технічні помилки; акти, в яких відсутні реквізити; акти, видані з порушенням процедури, без належного кворуму і т.п. Вони є частково недійсними, оскільки їх доопрацювання, усунення незаконних приписів повертає їм правову усталеність. Інструментом заперечення дійсності цих актів можуть стати протести прокурора, відповідні дії вищих владних і виконавчих інстанцій.

У чинності актів управління розрізняють чотири юридичних стани:

- припинення;

o зупинення;

o зміна;

o скасування.

Припинення - дія закономірна, така, що не зумовлена будь-якими екстраординарними подіями.

Підставами припинення дії актів управління є:

а) загальноприйнято, що із введенням у законну силу нового акта управління автоматично припиняє свою силу акт з того самого питання, виданий раніше, хоча у новому і не містилася вказівка на його припинення;

б) закінчення строку, на який був виданий акт;

в) досягнення мети, поставленої перед актом (реалізація правових відносин, виконання приписів акта та ін.);

г) зникнення адресата акта (ліквідація юридичної особи, смерть носія прав та обов'язків).

Зупинення, як і скасування актів управління, обумовлюється їхньою незаконністю, передбачає усунення порушень у порядку, передбаченому Конституцією, іншими законами України.

Зупинення дії незаконних актів - тимчасовий правовий захід, що передує процесові оспорювання законності акта в судовому порядку. Зупинення дії незаконних актів управління є прерогативою органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів з надвідомчими наглядовими повноваженнями. Таким, наприклад, є зупинення актів, пов'язане з фактом внесення прокурором протестів у порядку загального нагляду на незаконні акти.

Зміна приписів акта може застосовуватися стосовно заперечних актів, коли є потреба доредагувати окремі приписи, уточнити, доопрацювати реквізитарну частину цих загалом правомірних актів. Є два способи вносити зміни в акти управління. Перший, коли зміни вносяться в текст раніше прийнятого документа. І другий, коли відповідний правовий документ викладається в новій редакції.

Скасування правового акта виявляється у визнанні нечинним цілого акта або окремих його приписів, положень (заперечні акти). Скасувати неправомірні акти можуть: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; суди (районний, міський, арбітражний); інші органи державної влади.

Юридичні наслідки видання неправомірних актів - це не тільки їх припинення або скасування. Мають анулюватись, розпадатись і конкретні правовідносини, що утворились внаслідок видання згодом скасованого акта. Скасовуються також акти, видані на виконання такого акта (вторинні, "похідні" акти).

Збитки, завдані актом, що визнаний нечинним, за позовом потерпілої сторони, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів відповідного органу управління.

Передбачена відповідальність і за необґрунтоване зупинення дії або скасування актів у вигляді відшкодування матеріальних збитків, завданих необгрунтованим зупиненням (скасуванням) акта управління.

Видання дефектних актів управління, необґрунтоване зупинення або скасування актів управління тягне за собою як матеріальні, так і нематеріальні, або моральні, наслідки для органів управління. До моральних наслідків належать: вибачення безпосереднє, письмове, через пресу органам та особам, яким завдані збитки будь-якого характеру.

Підставами скасування актів управління є:

o незаконність акта;

o практична недоцільність;

o необхідність заміни застарілого акта новим, що відповідає новим умовам та потребам.

Коротко зупинимося на порядку офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності.

Згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 року. № 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України не пізніше як у 15 денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання, підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: Офіційному віснику України, Відомостях Верховної Ради України, газеті "Урядовий кур'єр".

Офіційне оприлюднення актів управління здійснюється після внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Нормативно правові акти можуть бути опубліковані й в інших виданнях, але тільки після їх офіційного оприлюднення.

Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо ж вони визначають права та обов'язки громадян, то тоді набирають чинності не раніше дня опублікування в офіційних друкованих виданнях.