Адміністративне право - Кісіль З.Р. - 4. Управління культурою

До культурної галузі належать:

1) театральне, музичне, хореографічне, образотворче, декоративно-прикладне, естрадне і циркове мистецтво;

2) концертні організації, музеї, бібліотеки, будинки культури та ін.;

3) кінематографія; телебачення і радіомовлення;

4) видавнича справа, поліграфія і торгівля книгами.

Управління культурою полягає в:

1) організації створення, розповсюдження і популяризації творів літератури та мистецтва;

2) забезпеченні поширення інформації і пропаганди досягнень культури;

3) збереженні і використанні культурних цінностей;

4) охороні творів мистецтва і пам'ятників культури, підвищенні культурного рівня населення України

5) керівництві підприємствами, організаціями, установами і закладами культури.

Систему державних органів управління культурою складають:

1) Міністерство культури і мистецтв України;

2) міністерство культури АРК;

3) управління культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

4) відділи культури районної державної адміністрації;

5) підвідомчі їм театри, концертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури;

6) спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

Уповноваженим органом управління державним телебаченням і радіомовленням України є Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

Законом України від 23 вересня 1997 року створена Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - постійно діючий контроль за дотриманням:

1) чинного законодавства в галузі телебачення і радіомовлення суб'єктами правовідносин України;

2) за дотриманням теле- та радіо - організаціями умов ліцензії;

3) порядку мовлення під час виборів і референдумів;

4) стандартів і норм технічної якості телерадіопрограм;

5) чинного законодавства України щодо реклами, авторського права і суміжних прав, державної мови, спонсорської діяльності;

6) за розподілом та ефективним використанням радіочастотного ресурсу для потреб телерадіомовлення.

Суспільне телерадіомовлення України - це телерадіоорганізація зі статусом єдиної загальнонаціональної неподільної і неприбуткової системи масової комунікації, яка є об'єктом права власності Українського народу.

Невід'ємною складовою частиною системи Суспільного телерадіомовлення України є телерадіоорганізація " Громадське Українське радіо і телебачення" (ГУРТ), яка діє на підставі Положення про неї.

Важливе значення в сфері управління культурою має інформація. Законом України від 2 жовтня 1992 року "Про інформацію" встановлені загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право на інформацію, її систему, джерела, визначений статус учасників інформаційних відносин, урегульований доступ до інформації та забезпечення її охорони і захист особи та суспільства від неправдивої інформації.

Функції центрального органу виконавчої влади в сфері інформації виконує Державний комітет Інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

Також утворено Державне агентство інформації України.

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні визначені Законом України від 5 липня 1997 року "Про видавничу справу", Законом України від 16 листопада 1992 року "Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні". їх діяльність регулюється також законами України від 3 липня 1996 року "Про рекламу", від 7 лютого 1991 року "Про підприємництво", від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права", від 23 березня 2000 року "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", Постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 року "Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та іншими законодавчими актами. Всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, підлягають державній реєстрації в органах виконавчої влади.

Ведеться Державний реєстр України видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.

У сфері видавничої справи та інформаційної діяльності певна роль належить державній культурно-науковій установі - Книжковій палаті України, повноваження якої закріплені в ст. 27 Закону України "Про видавничу справу".

Правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулювання суспільних відносин, пов'язаних із виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонтуванням фільмів, урегульовані Законом України від 13 січня 1998 року "Про кінематографію". Державну політику в галузі кінематографії реалізує Мін культури України, яке здійснює управління кіновиробництвом і кінопрокатом - та формує Державний фільмофонд.

Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженими державними органами у цій галузі є Мінкультури України, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет архівів України.

Відповідно до Закону України від 13 липня 1978 року "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", утворена Комісія з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури, яка діє на підставі Положення про неї.

При Президентові України утворений консультативно-дорадчий орган - Раду з питань збереження національної культурної спадщини. Цей орган у своїй діяльності керується Положенням про нього, затвердженим Президентом України 27 жовтня 1997 року.

Закон України від 27 січня 1995 року "Про бібліотеки і бібліотечну справу" визначає загальні засади бібліотечної справи і бібліотечну систему України.

Мінкультури України та інші органи виконавчої влади, що мають бібліотеки, реалізують державну політику в галузі бібліотечної справи, визначають систему управління мережею підпорядкованих їм бібліотек, забезпечують координацію їх діяльності з бібліотечною системою Мінкультури України.

Фінансування державних бібліотек здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Суспільні відносини у галузі музейної справи врегульовані Основами законодавства України про культуру та Законом України від 29 червня 1995 року "Про музеї та музейну справу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 року "Про нормативне забезпечення населення клубними закладами" затверджені нормативи забезпечення населення клубними закладами.

В Україні діє система архівних установ, яка здійснює свої функції відповідно до Закону України від 24 грудня 1993 року "Про національний архівний фонд та архівні установи".

До неї входять:

1) Державний комітет архівів України;

2) центральні та галузеві державні архіви;

3) державні архівні установи АРК;

4) місцеві державні архівні установи;

5) архівні підрозділи самоврядних наукових установ, державних музеїв та бібліотек;

6) архівні підрозділи органів, підприємств, установ і організацій;

7) архіви (архівні підрозділи) об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та приватній формах власності;

8) науково-дослідні установи в галузі архівної справи. Центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління архівною справою та несе відповідальність за її стан і подальший розвиток, є Державний комітет архівів України, який здійснює контроль і нормативно-методичне забезпечення ведення діловодства і архівної справи.

Особливе місце у сфері культури і мистецтва посідають об'єднання громадян. В Україні створені і діють творчі спілки письменників, композиторів, художників, театральних діячів, кінематографістів, фотохудожників, журналістів, архітекторів, майстрів народного мистецтва, дизайнерів та ін. Правові та організаційні засади діяльності творчих спілок у галузі культури та мистецтва визначені Законом України від 17 жовтня 1997 року "Про професійних творчих працівників та творчі спілки".

Творча спілка створюється групою професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтв (Всеукраїнська - у складі не менш як 100 осіб, регіональна (місцева) - не менше 20 осіб), що мають у своєму доробку завершені та оприлюднені твори культури і мистецтва чи їх інтерпретації.

Членами творчої спілки можуть бути професійні творчі працівники - які досягли вісімнадцяти років.