Банківське право - Костюченко О.А. - 4. Операції та послуги комерційних банків

Економічна роль комерційних банків виявляється в тому, що вони здатні здійснювати широке коло операцій і надають величезну кількість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі. Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим забезпечують розвиток народного господарства.

Банківські операції є операціями для залучення грошових коштів та їх вкладення у позики, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з валютними цінностями;

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- операції за грошовими вимогами, надання гарантій, наук за грошовими зобов'язаннями;

- фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

- лізингові операції;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення вищезазначених перших чотирьох операцій та визначає умови, за яких цей дозвіл надається, а саме:

а) рівень регулятивного капіталу банку має відповідати вимогам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

б) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

в) банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений НБУ;

г) НБУ дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Комерційні банки мають право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

У цілому класифікація операцій та послуг комерційного банку є досить складною і може бути представлена схемою (див. рис. 2 на с. 136).

Окрім Закону України "Про банки і банківську діяльність", який регулює банківські операції, важливу роль в регламентації окремих видів банківських операцій відіграють й інші нормативні акти, наприклад: закони України - від 2 жовтня 1992 р. "Про заставу", від 11 грудня 2003 р. "Про фінансовий лізинг", від 5 квітня 2001 р. "Про обіг векселів в Україні" і "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"; від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку"; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тощо.

Рис. 2. Операції та послуги сучасного універсального банку

Створена сьогодні правова база не в повній мірі забезпечує ефективність банківського регулювання, яке має бути спрямоване на розширення спектру банківських послуг, безперебійне здійснення розрахунків, операцій в реальному секторі економіки, розроблення нових банківських продуктів.

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

До активних належать операції, здійснюючи які банки забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим розміщуючи власний і залучений капітали. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позик та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів, лізингові, факторингові, іпотечні, трастові операції.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Ураховуючи особливості позикових операцій комерційних банків, виділяють:

- кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

- кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

- кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;

- кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту. Важливою умовою кредитування є видача банками кредиту під

забезпечення. Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування, право притриманий у кредитора. Крім того, застосовують переуступку контрактів та дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові документи, іпотеку (нерухоме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера їх застосування обмежена і це зумовлено різними факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів та його інфраструктури, дефіцит бюджету, державний борг тощо).

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг. Відповідно до пунктів 6, 7 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право придбати на власні кошти засоби виробництва (певне майно - автомобілі, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) для передачі їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула широкого поширення. На прохання клієнта банк купує певне майно і приймає на себе всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, в якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність п внесення, можливість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору.

Отже, лізинг - це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку (статті 292, 351 ГК України).

Розрізняють фінансовий і оперативний лізинги.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 11 грудня 2003 р. за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше від одного року за встановлену плату (лізингові платежі). При цьому об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше як 75% його первісної вартості за нормами амортизації.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу передачу орендарю майна, яке належить до категорії основних фондів, придбаного або виготовленого орендодавцем на інших, ніж передбачено фінансовим лізингом, умовах.

У разі здійснення таких операцій банки організовують одержання довгострокової позики в одного або у кількох кредиторів та отримують від орендаря додаткову винагороду.

Особливою банківською операцією є факторинг (гл. 73 ЦК України). Факторинг - це різновид торговельно-комерційної операції, яка поєднується з кредитуванням його дебіторської заборгованості (несплаченими рахунками-фактурами клієнта у процесі реалізації ним товарів і послуг).

Факторинг - це придбання банком у клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги. Факторинг - це уступка права вимоги (цесія), що оформлюється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом. Договір факторингу - це відплатний цивільний правочин, відповідно до якого фактор надає комплексні фінансові послуги з фінансування клієнта коштами під відступлення права грошової вимоги до боржника. За договором факторингу одна сторона (фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника (ст. 1077 ЦК України).

У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги, а й визначає власні функції щодо обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати та ін. Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг - форма коротко - і середньострокового кредитування зовнішньоекономічних операцій шляхом купівлі комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів. У перспективі форфейтинг посяде належне місце серед банківських операцій.

До пасивних операцій належать такі, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших активних операцій, а саме - депозитні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання кредитів на міжбанківському ринку, випуск власних торгових зобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги.

Серед посередницьких послуг найбільш поширеними є посередництво в одержанні клієнтом кредиту та в операціях з цінними паперами, валютою й майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту наявне тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому разі банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за придбані ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта і укладаються з емітентом. Сьогодні заслуговує на увагу посередницька діяльність комерційних банків під час емісії, при розміщенні та організації вторинного обігу цінних паперів клієнтів.

Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на меті надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Для забезпечення платіжної дисципліни важливого значення набувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням, касове обслуговування клієнтів. Сьогодні дедалі ширше застосовується автоматизоване обслуговування клієнтів із використанням комп'ютерної системи ("Клієнт-Банк"), яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійснювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержувати різноманітну інформацію. З метою прискореного обслуговування клієнтів і максимальної для них зручності в банках впроваджено автоматизовану систему банківського обслуговування населення (АСБОН) на базі платіжних карток. ,

Серед перспективних видів діяльності комерційних банків особливе місце посідають довірчі (трастові) послуги, які передбачають управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. Довірене управління майном пов'язано з виконанням робіт з обліку операцій, збереженням цінностей, розміщенням коштів, фінансовим аналізом тощо.

У переліку цих послуг і такі, як: а) розпорядження активами (насамперед портфелями цінних паперів, заставленим майном, коштами пенсійних фондів); б) тимчасове управління справами підприємства в разі його реорганізації або банкрутства; в) здійснення агентських послуг, що передбачають виплату дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями; г) зберігання акцій з передовіреним правом голосу.

Під час виконання агентських послуг банк діє від імені і за дорученням клієнта на основі договору, укладеного на конкретний строк. Відмінність агентських послуг від довірчих полягає в тому, що у наданні агентських послуг клієнт не втрачає повноважень власника, а лише уповноважує банк на операції від імені власника.

Комерційні банки у наданні агентських послуг здійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управління їх власністю, проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організовують оплату рахунків і податків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновлення страхових полісів та інше юридичне обслуговування; виконують послуги із збереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції із збереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводять погашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставними листами, провадять обмін цінних паперів, їхні купівлю та продаж.

У довірчій діяльності комерційні банки також приділяють важливу увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпоряджаються спадщиною на підставі заповіту; управляють майном клієнтів за дорученням; надають агентські послуги (збереження цінностей; надання в оренду сейфів клієнтам, управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майна недієздатних осіб, у тому числі неповнолітніх спадкоємців, здійснюють опікунство.

Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямом банківської діяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні послуги, тобто надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різних аспектів управління фінансами та господарських, фінансових, правових, банківських питань, проблем ведення бізнесу тощо.

Серед перспективних консультаційних послуг зазначимо такі:

- консультації з питань застосування законодавчих і нормативних актів, що регламентують господарську діяльність;

- підготовка та правова експертиза господарських договорів, зовнішньоторговельних контрактів, установчих документів підприємств, документації на отримання ліцензій тощо;

- консультації з організації та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової та податкової звітності; бізнес-плану, кошторису, планування та контролю, калькуляції собівартості продукції, питань ціноутворення, організації розрахунків із партнерами по ринку;

- консультації з питань діяльності на фондовому та валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів та стан обмінних курсів валют і котирування цінних паперів, інвестування коштів, маркетингу, управління активами фірм;

- консультації із загальних питань ведення бізнесу (збільшення капіталу підприємств, реорганізація, злиття та придбання інших компаній);

- збирання, аналітичне оброблення і надання клієнтам різноманітної інформації про тенденції розвитку економіки на макрорівні, фінансовий стан, особливості господарювання, місце контрагентів на ринку, поточну, господарську кон'юнктуру, стан світових ринків різних товарів тощо.

У сучасних умовах у банківській практиці почали впроваджуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів - система дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій "вдома" ("home banking"), в офісі та ін. - повсюди, де це зручно клієнту. Сьогодні виділено чотири основні різновиди віддаленого банкінгу:

1) телефонний банкінг, коли за допомогою звичайного чи мобільного телефону можна виконати безліч банківських операцій;

2) відеобанкінг - це телеміст, який працює між клієнтами і банком; за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може поспілкуватися із службовцем в банку і за його допомогою здійснити необхідні операції;

3) інтернет-банкінг, коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками, можуть отримати повну інформацію про стан своїх рахунків, здійснювати банківські перекази, погашати заборгованість за кредитними картками тощо. Так, "Приватбанк" запровадив унікальний проект, у рамках якого власники міжнародних платіжних карток "Visa" та "Master Card" могли підключитися до системи інтернет-банкінгу "Приват 24" через мережу банкоматів по всій Україні;

4) РС-банкінг, коли доступ до рахунку банку здійснюється за допомогою персонального комп'ютера і прямого підключення до банківських серверів. В Україні ця система відома як "Банк-клієнт", що дає змогу банку продавати, а клієнту отримувати максимальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг. Крім запровадження нових банківських технологій пропонується створювати для клієнтів так звані зали самообслуговування, де клієнти зможуть здійснити низку самостійних банківських операцій. Надання банками нових фінансових послуг розширяє клієнтську базу і пропозиції своїх продуктів, диктує нові методи і правила дистанційного обслуговування клієнтів.

В умовах фінансової кризи, коли банківська справа і банківська система потребують удосконалення, і у зв'язку зі входженням її у світову банківську систему відбувається процес розширення банківських операцій та послуг, поліпшення їх якості, ускладнення технологічних рішень. Розвиток банківських операцій та послуг сприяє диверсифікації ризиків, отриманню прибутку з нових джерел, поліпшує структуру балансу банків, їхню ліквідність. Розглянуті напрями розвитку ринку банківських послуг сприятимуть розширенню сфери діяльності комерційних банків, їх адаптації до нових умов ринку та зростаючих потреб клієнтів, що адекватно вимогам ринкової економіки.