Банківське право - Костюченко О.А. - 3. Операції банків із цінними паперами

Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі відіграють операції банків з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститути здійснюють операції на РЦП з метою накопичення грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комерційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і укладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки, виступаючи учасниками фондового ринку країни, здійснюють такі операції:

емісійні операції, тобто випуск в обіг власних цінних паперів;

купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

кредитні операції, тобто видача кредитів цінними паперами та кредитування під заставу цінних паперів;

обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

депозитарні операції, тобто операції зі збереження цінних паперів, що реалізується, та діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

фондові та біржові операції.

Такі операції, як емісія власних цінних паперів, організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, операції на РЦП від свого імені, випуск, купівля і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, банки здійснюють за наявності ліцензії НБУ. За умови: отримання також і письмового дозволу НБУ банки здійснюють інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами та депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

У зв'язку з функціонуванням ринку цінних паперів важливого значення набуває посередницька діяльність комерційних банків в операціях з цінними паперами. Комерційні банки можуть виступати як посередники у купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта як інвестиційні консультанти, надаючи консультативні послуги з приводу випуску та обігу цінних паперів.

Комерційні банки також виступають в ролі інвестиційних компаній та інвестиційних фондів. Це дає можливість банкам займатися організацією випуску цінних паперів, купівлею-продажем цінних паперів від свого імені та за свій рахунок. Також банк бере на себе роль інвестиційного фонду, розміщуючи свої ресурси в цінних паперах від свого імені, однак всі його ризики віднесено на фінансовий результат банку.

Проведення банками операцій в інвестиційній сфері розширює їхні можливості отримання прибутку і є джерелом додаткового залучення коштів в економіку країни.

За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки - збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства - залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.

У банківській практиці поширене кредитування під забезпечення цінними паперами. Цінні папери на пред'явника як об'єкт цивільного права можуть бути предметом твердої або іррегулярної застави. Під заставу приймаються і державні цінні папери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позичкові кошти не повинні використовуватися для купівлі нових цінних паперів - це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів.

Серед банківських послуг існують операції виконання за цінними паперами та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання за цінними паперами. Таке доручення оформлюється шляхом здійснення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права згідно із вказаними документами до іншої особи. Після виконання доручення індосамент знищується.

Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди: емісію, купівлю-продаж, заставу та облік векселів. Облік векселів - це операція купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу за ним з переходом на банк прав векселедержателя.

До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основі яких лежать товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди належать операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переходу права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню зобов'язань (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів щодо їхніх цінних паперів у рамках депозитарного договору.

Відносини між інвестиційним фондом і банком-депозитарієм оформляються депозитарним договором. Банк-депозитарій здійснює угоди з цінними паперами фонду від його імені і за його дорученням, відкриває фонду поточний рахунок, рахунки в іноземній валюті та інші рахунки і здійснює за ними розрахункові, касові та інші банківські операції; приймає на зберігання і забезпечує зберігання майна фонду, веде облік цінних паперів, виплачує дивіденди акціонерам фонду, винагороду керуючому, підтверджує Письмове отримання повідомлення про збори акціонерів, а також повідомляє відомості про документи, що належать до цінних паперів, фонду, одержує дивіденди тощо.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП, а також на основі доручення клієнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені угоди є договорами купівлі-продажу, звичайно, ускладненими відкладальною умовою.

Комерційні банки займаються зберіганням цінних паперів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи. Комерційні банки можуть проводити за дорученням свого клієнта управління портфелем його цінних паперів. За договором про управління цінними паперами клієнта комерційний банк надає йому різні види послуг. Банк зобов'язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпечувати їх облік, провадити інкасацію відсотків і дивідендів, а також сум за погашеними цінними паперами, провадити обмін акцій та облігацій на інші цінні папери, інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випускати нові акції, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Управління портфелем цінних паперів є складними правовідносинами, які містять ознаки декількох цивільно-правових договорів (комісії, зберігання і доручення), а також проведення бухгалтерського обліку і звітності, аналітичне і правове обслуговування.

Найбільш перспективним видом банківських операцій є довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами (ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Під довірчими операціями прийнято розуміти операції банків або інших фінансових інститутів з управління цінними паперами (зокрема, збереження та розміщення цінних паперів) і виконання інших послуг за дорученням в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. У здійсненні зазначених операцій виникають відносини за довіреністю, за яких одна сторона (довірена особа) на основі укладеного між зацікавленими сторонами договору набуває відповідних прав і виступає розпорядником певного майна на користь бенефіціара, яким може бути сам довіритель майна або третя особа. За довірчими операціями банки одержують комісійну винагороду, яка диференційована залежно від виду здійснюваних послуг.

Здійснюючи інвестиційну діяльність, тобто вкладаючи кошти в цінні папери, банки мають на меті насамперед отримання прибутку. На прибутковість інвестиційної діяльності банків впливають різні фактори: стан економіки, структура кредитно-фінансової системи, ступінь розвитку ринку цінних паперів, стан розробки законодавчої нормативної бази, організація випуску та обігу цінних паперів, наявність високоліквідних цінних паперів, професіоналізм учасників фондового ринку, структура портфеля цінних паперів і їх диверсифікація.