Банківське право - Костюченко О.А. - 1. Сутність і основні поняття валютного законодавства

1. Сутність і основні поняття валютного законодавства

У фінансовій діяльності незалежної суверенної України важливу роль відіграє валютне законодавство. Валютне законодавство можна визначити як сукупність нормативних актів, до яких включаються норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з порядком здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), порядок ввезення, вивозу, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей, а також регламентацію міжнародних розрахунків.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе місце у правовому регулюванні валютних відносин, виступає інструментом державного регулювання в проведенні грошово-кредитної політики; спрямовано насамперед на підвищення ефективності національної валютної системи та реалізацію валютної політики держави.

Валютне законодавство України базується на певних принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного валютного регулювання. Це такі принципи, як:

- єдність валютної політики як складової частини економічної політики держави;

- єдність валютного простору України;

- єдність системи державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів і контроль за її здійсненням;

- пріоритет економічних заходів державного регулювання валютної сфери;

- рівність учасників валютних відносин та їх недискримінація;

- захист державою прав і законних інтересів учасників валютних відносин;

- виключення невиправданого втручання держави і її органів у систему валютних відносин.

Аналіз валютного законодавства України та його принципів свідчить про тісний зв'язок його з валютною політикою держави, яка спрямована на досягнення головних цілей економічної політики, а саме: забезпечити стійкість економічного зростання, підтримання рівновагу платіжного балансу, знизити рівень інфляції та сприяти стабілізації національної валюти.

Валютне законодавство України як зовнішня форма правового регулювання валютних відносин характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. Юридична форма зазначених актів залежить від значення державного органу, який регулює валютну діяльність, та його економічного змісту. Визначаючи поняття валютного законодавства, слід узяти до уваги, що воно охоплює як безпосередньо закони, так й інші нормативні акти у сфері валютних відносин (укази, постанови, декрети, положення, інструкції, правила тощо). Передусім - Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в якому визначено порядок зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їхні валютні рахунки в уповноважених банках, строки зарахування цих сум та відповідальність за прострочення вказаних строків.

Важливе місце за обсягом займають Укази Президента України, зокрема, від 18 червня 1994 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", від 22 серпня 1994 р. № 457/94 "Про вдосконалення валютного регулювання", від 7 вересня 1994 р. № 504/94 "Про заходи щодо забезпечення валютного та експортного контролю", від 27 червня 1999 р. "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Особлива роль у сфері валютного регулювання і валютного контролю відводиться постановам і декретам Кабінету Міністрів України. Одним із найважливіших нормативних актів, який стосується валютного регулювання, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", де визначено режим здійснення валютних операцій на території

України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Основний масив підзаконних актів, які детально регламентують питання валютного регулювання, становлять постанови, інструкції, положення, правила, накази, які видаються Національним банком України та іншими центральними органами виконавчої влади. Ці акти деталізують закони і постанови Уряду України з питань валютного регулювання, мають їм відповідати та бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

До джерел валютного законодавства також належать міжнародні договори України та міжнародні, банківські звичаї, які використовуються в міжнародній практиці.

В основі валютного законодавства України лежить принцип обмеження використання іноземної валюти в господарському обігу держави. Іноземна валюта і валютні цінності належать до речей, обмежених у господарському обороті, і для них державою встановлено особливі правила. Як правило, грошові зобов'язання мають бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті (гривні). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються лише у випадках порядку та на умовах, установлених законодавством України (статті 192-193, 524, 533 ЦК України).

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суб'єктів валютних правовідносин поділяють на резидентів та нерезидентів. Такий поділ зумовлено різним обсягом наданих їм прав і обов'язків щодо здійснення валютних операцій.

Резиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцем находженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

До об'єктів валютних правовідносин належать:

а) валюта України;

б) платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

в) іноземна валюта;

г) платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті;

д) банківські метали;

е) золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин, дорогоцінного каміння, інші коштовності.

Законодавством України передбачено визначення понять "валютні операції" та "валютні цінності". Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних операцій належать: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. При цьому валютними цінностями вважаються цінності, щодо яких валютним законодавством України встановлено особливі правила здійснення валютних операцій на території України.

До валютних цінностей належать: власна валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках, або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб згідно зі світовими стандартами, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Необхідно відзначити, що за допомогою валютного законодавства встановлено правовий режим здійснення валютних операцій на території України, держава визначає принципи валютного регулювання та порядок здійснення валютного контролю.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність органів держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями. Держава за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказування валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та виданням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з валютними цінностями.

За допомогою валютного регулювання забезпечується формування валютних коштів, їх накопичення і використання. З цією метою в державі створюються валютні фонди. Валютний фонд - це сукупність коштів в іноземній валюті, що знаходяться в розпорядженні підприємств, організацій, банків, міністерств, місцевих рад та держави.

До фінансової системи України включають Державний валютний фонд. Кабінет Міністрів України формує Державний валютний фонд за рахунок коштів Державного бюджету України у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України. Цей валютний фонд утворюється шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з НБУ на міжнародному валютному ринку, одержанням кредитів в іноземній валюті в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством. Кабінет Міністрів України є розпорядником Державного валютного фонду України.

Розвиток економічних відносин між країнами, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарських суб'єктів викликали потребу у створенні на підприємствах, в міністерствах, у розпорядженні місцевих рад валютних фондів за рахунок відрахувань від валютної виручки.

Валютні фонди підприємств - це сукупність належних підприємствам коштів в іноземній валюті, що знаходяться на поточному банківському рахунку в іноземній валюті підприємств. Ці фонди формуються за рахунок відрахувань від виручки у результаті реалізації на зовнішньому ринку товарів (робіт, послуг), а також всієї суми валютних коштів, що купувались на внутрішньому валютному ринку, та інших валютних надходжень. Валютні фонди зберігаються на банківських рахунках в іноземній валюті підприємств і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку.

У прийнятій 5 лютого 1992 р. постанові Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України" передбачено податковий принцип розподілу виручки в іноземній валюті, порядок визначення суми виручки, що оподатковується, та розміри ставок податку до Державного валютного фонду України.

Валютне регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження - це встановлені в законодавчому і адміністративному порядку правила щодо обмеження операцій з валютними цінностями резидентів та нерезидентів, здійснення ними платежів, інвестицій, порядку переказування національної та іноземних валют за кордон.

До основних валютних обмежень належать такі:

- заборона вільного продажу та купівлі іноземної валюти, проведення валютних операцій через уповноважені кредитно-фінансові установі, які мають банківську ліцензію та за умови отримання письмового дозволу НБУ;

- регламентація правил відкриття і ведення рахунків резидентів і рахунків нерезидентів в іноземній валюті;

- визначення порядку вивезення, переказування і пересилання валютних цінностей за кордон, вивезення капіталу, репатріацію прибутків, золота, грошових коштів та цінних паперів;

- регламентація експортно-імпортних операцій та міжнародних розрахунків;

- контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

- контроль за незаконними відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків;

- здійснення обов'язкового декларування резидентами валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, контролю або заборони на здійснення окремих валютних операцій;

- контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів за кордоном та авуарів нерезидентів в Україні;

- обмеження, пов'язані з порядком придбання іноземної валюти та її використанням як засобу платежу на території України та порядком здійснення розрахунків в іноземній валюті та ін.

Валютне законодавство України як інструмент державного регулювання постійно розвивається, вдосконалюється, тобто перебуває в постійній динаміці. Враховуючи специфіку предмета регулювання валютних відносин валютне законодавство має певні специфічні особливості:

1. Воно має міжгалузевий комплексний характер, адже містить норми різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, господарського, кримінального, приватного міжнародного.

2. Як свідчить практика нормотворення в галузі валютних відносин безпосередньо кількість законів, що регулюють різні аспекти валютного регулювання і валютного контролю, незначна. Це пояснюється складною і повільною процедурою прийняття законів.

3. Валютне законодавство України становить багаторівневий масив підзаконних відомих нормативних актів, які не систематизовані і не мають узагальнюючого фундаментального закону. А чинний Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" має рамковий характер.

4. Для валютного законодавства властиво переважання публічних інтересів над приватними у сфері валютних відносин. Саме в рамках публічного права держава здатна реалізовувати й охороняти загальні підвалини, без яких неможливі адекватний розвиток економіки та нормальне функціонування валютної системи держави.

5. Нині валютне законодавство зорієнтоване, головним чином, на вирішення поточних проблем, що виникають у сфері валютного регулювання, а це призводить до частих змін норм валютного законодавства і не сприяє стабільності валютних відносин, негативно впливає на практику застосування валютного законодавства.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе місце в правовому регулюванні валютних відносин, виступає інструментом державного регулювання в проведенні грошово-кредитної політики, спрямовано, насамперед, на підвищення ефективності національної валютної системи та реалізацію валютної політики держави, подоланню фінансової кризи.