Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 1.6. Правові засади ЄС

Пряма дія, пряме застосування і верховенство

Правова система Співтовариства була звільнена від норм інших міжнародних угод за допомогою таких трьох важливих заходів.

· Вона зробила громадянина Співтовариства суб'єктом права, який має власні права і може скористатися правами з правової системи Співтовариства і посилатися на них у національних судах. Цей захід відомий як пряма дія права Співтовариства. Також система надає особі доступ до Суду Європейських Співтовариств — як безпосередньо, через процедуру скасування відповідно до ст. 173 Договору про заснування Європейського Співтовариства, так і непрямо, за допомогою процедури преюдиційних звернень, що висвітлюється в ст. 177 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

· Вона закріпила положення про затвердження певних норм, які починають діяти у внутрішньому правопорядку держав-членів, без прийняття додаткових законодавчих актів національними органами влади. Цей захід відомий як пряме застосування права Співтовариства.

· Її розробили так, щоб у разі конфлікту між правом Співтовариства і внутрішнім правом забезпечити пріоритет першого незалежно від конституційних заходів, які можуть бути вжиті державами-членами. Цей захід відомий як верховенство права Співтовариства.

Саме зазначені аспекти права Співтовариства роблять його правовою системою особливого роду {suigeneris), яка не являє собою ні національного, ні федерального права, а є системою, яка відображає специфічні відносини між національним правом і правом, яке розвинулося відповідно до особливих основоположних договорів ЄС. Детальніше вказані концепції будуть розглянуті в розд. 5, але варто зазначити, що вони мають найважливіше значення для розуміння дії права Співтовариства і його впливу на правові системи держав-членів.

Право ЄС: система континентального права

На час підписання засновницьких договорів 1952 р. (про заснування ЄОВС) і 1957 р. (про заснування ЄЕС та Євроатому) налічувалося шість держав-членів. Усі вони мали кодифіковані системи права, п'ять з яких базувалися па французькій моделі континентального права. Остання була результатом важливої правової реформи, проведеної у Франції за ініціативою Наполеона Бонапарта після Революції 1789 р. Тому не буде несподіваним той факт, що право Співтовариства має сильний відбиток французької системи права. Цей вплив виявляється в різних напрямах, а саме у:

· структурі інституцій: особливо це помітно, якщо подивитися на Суд Європейських Співтовариств, який дуже схожий на Counsel d'Etat (Верховний адміністративний суд Франції);

· "адміністративному праві" Співтовариства: підстави для перегляду адміністративних дій відповідно до ст. 173 Договору про заснування Європейського Співтовариства по суті є ідентичними з підставами, зазначеними у французькому адміністративному праві;

· процедурах Співтовариства: це особливо помітно в особливостях письмової процедури, яка вимагається у Суді Європейських Співтовариств та у структурі порядку денного засідань Ради Міністрів;

· законодавчій техніці: більша частина законодавства Співтовариства успадкувала вигляд loi-cadre ("рамкового формату"), відповідно до якого законодавство задовольняється тим, що затверджує загальні принципи критеріїв, які мають бути прийняті, залишаючи їх детальне заповнення органам виконавчої влади;

· техніці законодавчого тлумачення: як буде повніше висвітлено в розд. 2, Суд Європейських Співтовариств для тлумачення права Співтовариства застосовує "телеологічний" (або цільовий) метод, техніка якого була розроблена в країнах континентального права, хоча системи англосаксонського права нещодавно також почали рухатися в цьому напрямі;

· матеріальному праві: на зміст багатьох положень права Співтовариства має суттєвий вплив континентальне право, що можна побачити, наприклад, у праві конкуренції Співтовариства.

Це не відкидає внеску правових порядків інших держав-членів. Так, на право ЄС, яке регулює діяльність компаній, має сильний вплив німецьке право, а участь у Суді Європейських Співтовариств суддів із системи англосаксонського права дає змогу використовувати більш вільний і менш формальний підхід до прийняття рішень. Однак, незважаючи на це, право ЄС усе-таки більше нагадує систему континентального права.

Acquis communautaire

Поняття acquis communautaire настільки ж важко перекласти, наскільки й пояснити. Слово acquis є французьким терміном, який виражає всю сукупність норм Співтовариства та прав і принципів, що з них походять. Стосовно Співтовариства деякі автори описують це як так звані правові досягнення Співтовариства, тобто всю сукупність норм, які складаються з:

· основоположних договорів і міжнародних документів Співтовариства;

· похідного законодавства;

· судових прецедентів (Суду Європейських Співтовариств) і квазісудових рішень (наприклад, рішення Комісії щодо конкуренції), винесених інституціями Співтовариства;

· юридично необов'язкових актів, таких як позиції і рекомендації, зазначені в ст. 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства, а також резолюцій, прийнятих такими інституціями, як Європейський Парламент та Рада Міністрів.

Acquis communautaire — більше ніж наукова концепція. Це система норм і принципів, яка потребує подальшої підтримки і розвитку. На цьому аспекті було зроблено наголос у ДЄС, зокрема в ст. "В" і ст. "С"), які вимагають, щоб Союз "повною мірою забезпечував дотримання ... і спирався на acquis communautaire". Як було згадано вище (див. с. 32), за допомогою Амстердамського договору він отримав статус одного з основних принципів, на яких базується Співтовариство. Однак, як і у випадку з іншими фундаментальними концепціями Співтовариства, переліченими вище, ні обсяг, ні повний зміст цього терміна не описані в основоположних документах Співтовариства.

Співтовариство як юридична особа

Юридична (або корпоративна) особа — це термін, який вживається для позначення інших, на відміну від фізичних осіб, суб'єктів права, а саме: зареєстрованих компаній, об'єднань і товариств. Правосуб'єктність їм надається для того, щоб вони мали можливість придбавати товари та розпоряджатися ними, а також діяти в цілях, задля яких були створені.

Європейський Союз також є юридичною особою. Це чітко визначено ст. 211 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Ця стаття встановлює, що "в кожній державі-члені Співтовариство користується найширшою правоздатністю, якою користуються юридичні особи згідно з національними законодавствами; воно може, зокрема, придбавати чи відчужувати рухоме або нерухоме майно, виступати стороною в судових слуханнях". Отже, саме Співтовариство, а не його окремі інституції, має правосуб'єктність. Для здійснення цієї правосуб'єктності від його імені діє Комісія (ст. 211, там само). Таким чином, якщо проти Співтовариства порушується справа про його позадоговірну відповідальність, представляти Співтовариство буде Комісія, навіть, якщо дію, яка спричинила собою делікт, було вчинено Радою Міністрів.