Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 2.9. Палата аудиторів (Рахункова палата)

Цей орган був створений відповідно до Договору про Європейський Союз і має структуру і цілі, схожі з ЕСК. Він консультує Раду або Комісію у випадках, коли це прямо передбачено договором, а також в усіх інших випадках, коли одна з цих інституцій вважатиме за доцільне (ст. 198с ДЗЄС). З прийняттям Амстердамського договору Європейський Парламент також дістав право консультуватися з цим Комітетом.

2.9. Палата аудиторів (Рахункова палата)

Загальні питання

Палата аудиторів заснована в і977 p., коли було вирішено, що фінанси Співтовариства мають перебувати під контролем спеціальної установи. Вона отримала рівний з іншими інституціями Співтовариства статус після того, як була введена в Договір про заснування Європейського Співтовариства Договором про Європейський Союз.

Склад і призначення

Палата складається з 15 членів (ст. 188Ь(1) ДЗЄС), які працювали чи працюють у незалежних аудиторських органах на національному рівні або мають високу кваліфікацію, необхідну для такої роботи (ст. 188Ь(2) ДЗЄС). Членів Палати аудиторів призначає Рада терміном на шість років після консультацій з Європейським Парламентом (ст. 188Ь(3) ДЗЄС). Діяльність членів палати підлягає деяким обмеженням, які гарантують їм незалежність у виконанні своїх обов'язків. Так, їм заборонено приймати інструкції від будь-яких урядів та інших органів, вони повинні утримуватися віддій, не сумісних з їхніми обов'язками (ст. 188Ь (4) ДЗЄС). Вони також не можуть брати участь у будь-якій іншій діяльності, незалежно від того, виконується вона за винагороду чи ні (ст. 188Ь (5) ДЗЄС).

Функції і повноваження

Від Палати аудиторів вимагається перевіряти звіти про всі доходи і видатки Співтовариства та всіх органів, заснованих Співтовариством. Вона надає Європейському Парламенту і Раді декларацію, яка підтверджує правильність ведення рахунків, а також законність і правильність фінансових операцій, які лежать в їх основі (ст. 88с() ДЗЄС, після доповнення Амстердамським договором). Крім того палата перевіряє, чи були отримані доходи й здійснені витрати законно та правильно, чи здійснювалося належним чином управління фінансами, вона також повідомляє про кожен випадок порушень (ст. 188с(2) ДЗЄС, після доповнення Амстердамським договором).

По закінченні кожного фінансового року Палата аудиторів готує щорічний звіт, який направляється іншим інституціям Співтовариства і публікується разом з відповідями цих інституцій на зауваження Рахункової палати в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Палата також може в будь-який час представити свої зауваження у вигляді спеціальної доповіді щодо окремих питань і надати висновки на вимогу тієї чи іншої інституції Співтовариства (ст. 188с(4) ДЗЄС).

2.10. Європейський інвестиційний банк

Діяльність Співтовариства не обмежується лише виданням норм, а включає в себе організацію великої кількості фондів на підтримку цілей, які, як вважається, потребують фінансової допомоги в рамках політики Співтовариства. У більшості випадків це набуло форми так званих структурних фондів, таких як Європейський соціальний фонд (ЄСФ) і Європейський фонд сільськогосподарського управління та гарантій (EAGGF). Крім того, постала необхідність заснувати фінансову інституцію, яка б змогла забезпечити надання позик на вигідних умовах для проектів, спрямованих на розвиток Співтовариства. Ця інституція отримала назву Європейський інвестиційний банк (ЄІБ).

ЄІБ є юридичною особою. Його членами є держави — члени Співтовариства (ст. I98d ДЗЄС). Завдання ЄІБ полягає в сприянні "постійному і збалансованому розвитку спільного ринку в інтересах Співтовариства". Для досягнення цієї мети він використовує як ресурси ринку капіталів, до яких має доступ, так і власні ресурси (ст. 198е ДЗЄС). Банк надає позички і гарантії для реалізації таких проектів:

· з розвитку слаборозвинутих регіонів;

· спрямованих на модернізацію чи перетворення підприємств або на розвиток нових видів діяльності, які б сприяли прогресу в-створенні спільного ринку;

· що становлять спільний інтерес для кількох держав-членів, які за своїм обсягом чи природою не можуть бути повністю фінансовані окремими державами-членами (ст. 198с ДЗЄС).

2.11. Висновки

Стає вже стереотипом думка про те, що інституції Співтовариства перебувають нині в нестійкому стані. Твердження може й тривіальне, але воно несе в собі частку істини. Якщо говорити про нинішню інституційну структуру Європейського Союзу, то очевидною є невизначеність її майбутнього розвитку.

Рада залишається найвпливовішим органом всередині Співтовариства, але їй більше, ніж раніше приходиться боротися зі зростанням впливу Європейського Парламенту. Комісія незмінно залишається виконавчим органом Співтовариства, однак виникають питання щодо її майбутньої ролі, особливо з огляду на те, що Європейський Парламент усе більше перебирає на себе законодавчі повноваження. Чи зблизиться Комісія достатньою мірою з Парламентом, як це відбувається з виконавчою владою на національному рівні в багатьох державах? Чи вдасться ЇЙ за нинішніх обставин отримати незалежність і положення "доглядача Договору" (guardian of the Treaty)!

Можна припустити, що Європейський Парламент справді розширить свою участь у законодавчому процесі. Але то не гарантовано. Парламент залишається органом, віддаленим від буденного життя громадян Співтовариства, про що свідчить незначна виборча активність у тих країнах, де голосування не має обов'язкової сили. А ті, хто й намагається взяти участь у європейських виборах, дуже часто висловлюють свою суверенну волю з позицій національних, а не європейських проблем.

Нарешті, Суд має чітко забезпечувати одноманітність застосування і тлумачення права Співтовариства, але не може примусити національні суди виконувати свої норми. Звинувачення в тому, що політика Суду базується на політичних, а не на судових міркуваннях, може викликати переоцінку його ролі як доглядача права Співтовариства.

Але якщо й не брати до уваги вищенаведені міркування, зрозуміло, що будь-яке значне географічне розширення Співтовариства приведе до реформування інституційної структури, яка загалом залишалася незмінною з часів, коли Співтовариство налічувало лише шість членів. Саме тому в ст. 2 Протоколу про розширення до Амстердамського договору зазначено, що принаймні за один рік до того, як кількість членів Європейського Союзу досягне 20, буде скликана конференція з метою проведення відповідного перегляду складу і функціонування інституцій.

Залишається незрозумілим лише те, яка саме інституція від цього виграє, а яка програє.