Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Матеріальні підстави для перегляду

Як тільки позивач пройде процедуру прийнятності, він повинен довести, що акт оскаржується на одній з підстав для перегляду, вказаних у ст. 173 ДЗЄС. Цими підставами є: а) відсутність компетенції; б) порушення суттєвих вимог процесуального характеру; в) порушення цього Договору або будь-якої правової норми, oо забезпечує його виконання; г) зловживання владою. Кожну з них буде розглянуто окремо.

Відсутність компетенції

Ця підстава для перегляду не має точного еквівалента в англійському адміністративному праві. Однак Лесок і Брідж (Lasok and Bridge), можливо, праві в тому, що вони описують її як таку, що може бути "в широкому значенні порівняна з англійською доктриною ultra vim". Вона є логічним наслідком ст. 4 ДЗЄС, яка вимагає від кожної інституції Співтовариства діяти в межах повноважень, наданих їй цим Договором. Однак Договір не надає будь-якого подальшого пояснення щодо обсягу цієї підстави. Мабуть, можна визначити цю підставу для перегляду як одну з таких, що стосується можливості органу, який або помилково наділяє своїми повноваженнями інших, привласнюючи собі неналежні повноваження, або втручається у сферу дії повноважень інших органів видавати такі акти.

Безумовно, саме прецедентне право Суду Європейських Співтовариств відіграє важливу роль у визначенні юридичного змісту цієї підстави для перегляду. Той факт, що Суд рідко розглядав конфлікти між юрисдикціями двох інституцій Співтовариства завдячує двом головним причинам. Перша полягає в тому, що Договір, як правило, чітко встановлює повноваження кожної окремої інституції. Друга — незважаючи на те, що Суд визнає, що інституції можуть здійснювати тільки ті повноваження, які були чітко надані їм, він виявляє тенденцію надто широко тлумачити обсяг цих повноважень. Так, у справі ERTA Суд не мав ніяких перешкод для відхилення позову Комісії, який полягав у тому, oо Рада не мала повноваження брати участь у розробці Угоди про європейський автомобільний транспорт, навіть незважаючи на те, що ст. 228 вказує: Комісія веде необхідні для укладання міжнародних угод переговори, а Рада їх укладає. Вирішення спорів oодо делегування повноважень є доволі складною проблемою. В одній з перших справ відповідне рішення було оскаржено на тих підставах, що відповідна інституція делегувала свої повноваження органу, який не мав компетенції для їх здійснення. Суд підтримав цей позов, постановивши, що передача повноважень дозволяється тільки стосовно імплементацій них заходів, вжиття яких підпорядковується органу, якому передаються ці повноваження і який дотримується таких же умов законності, дотримання яких очікувалося б від інституції, що делегувала ці повноваження.

Порушення суттєвих вимог процесуального характеру

Як уже зазначалося (с. 110), право Співтовариства встановлює положення, які створюють різноманітні механізми, спрямовані на забезпечення під час вирішення процесуальних питань дотримання певних вимог справедливості та неупередженості. Зокрема, саме на ці процесуальні гарантії покладаються при розгляді даної підстави для перегляду. Однією з таких гарантій є обов'язок наводити мотивацію (ст. 190 ДЗЄС). Важливість цієї вимоги була підкреслена ще на початкових стадіях розвитку прецедентного права СЄС, і не тільки через формальні причини, а й тому, що обов'язок наводити мотивацію надає всім, на кого впливає відповідна норма, можливість з'ясувати спосіб, за допомогою якого відповідна інституція буде застосовувати Договір. Безумовно, обов'язок наводити мотивацію не повинен тлумачитися настільки суворо, щоб утворювати перешкоду для застосування й імплементації права Співтовариства.

Порушення Договору або будь-якої правової норми, що забезпечує його виконання

Цю підставу необхідно тлумачити доволі широко, враховуючи, що вона охоплює не тільки Договори і правові норми, які забезпечують їх виконання, а й загальні принципи права, на які вже було посилання вище (див. с. 104). Одним із таких принципів, прийнятих Судом, був принцип законних очікувань. У справі Tdpfer позивач заявив, що відповідно до умов, за яких йому були надані певні ліцензії на експорт цукру, він міг сподіватися на відшкодування збитків або на право скасування і що він був позбавлений можливості такого вибору рішенням Комісії, яке оскаржив. І хоча Суд Європейських Співтовариств виніс рішення на користь Комісії, він постановив, що поняття законних очікувань належить до таких, які могли б бути прийняті Судом до уваги.

Зловживання повноваженнями

У цьому аспекті Суд застосовує традиційне визначення поняття, встановленого французьким адміністративним правом, а саме як спроби досягнення мети, протилежної від тієї, задля якої надавалися повноваження37. Інакше кажучи, воно зазвичай тлумачиться як спроба змінити оскаржуваний акт всупереч меті повноважень, які були надані. Слід зазначити, що Суд дуже рідко задовольняє позови проти актів Співтовариства на цій підставі.