Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Суди, що зобов'язані рішенням вищого органу

Інша проблема, що може виникнути в цьому відношенні, полягає в питанні, чи може національний суд, який зобов'язаний рішенням, виданим вищим судовим органом, звертатися за преюдиційним тлумаченням? Саме це питання стало "яблуком незгоди" в справі Rheinmiihlen. У цій справі до Федерального фінансового суду Німеччини (Bundesfinanzhqfi було подано апеляцію на рішення фінансового суду нижчої інстанції. Федеральний суд після звернення за преюдиційним тлумаченням не визнав рішення суду нижчої інстанції і відіслав справу до нього для винесення остаточного рішення. Суд нижчої інстанції не задовольнився рішенням Федерального суду і вирішив сам звернутися за преюдиційним тлумаченням. Перед СЄС постало питання, чи має право суд нижчої інстанції звертатися в таких випадках за попереднім рішенням. Суд дав позитивну відповідь. Мета надання попередніх рішень у преюдиційному порядку полягає в досягненні однакового впливу права Співтовариства в усіх державах — членах Європейського Співтовариства. Тому суд нижчої інстанції має можливість звертатися до СЄС, якщо вважає, шо в спорі, який він розглядає, виникають питання, які потребують прояснення, і що рішення суду вищої інстанції призведе до конфлікту з правом Співтовариства. Ця позиція не діятиме лише у випадку, якщо питання, з приводу яких суд нижчої інстанції звертається за попереднім рішенням, по суті є такими самими, як і у зверненні суду вищої інстанції.

СЄС і національне право

Щодо питання, чи може Суд тлумачити певні норми національного права, то відповідь, у принципі, має бути негативною. Суд лише уповноважений приймати рішення з питань права Співтовариства. Якщо Суд просять надати тлумачення національного законодавства, він формулює це питання так, щоб дати узагальнену відповідь, яка не є специфічною для цієї країни. Однак тут також іноді важко буває забезпечити на практиці різницю між національним правом і правом Співтовариства. Звернімося, наприклад, до справи Deserbais. Відповідь, яку Суд надав французькому суду, була такою:

Ст. ЗО і наступні статті Договору мають тлумачитися так, щоб запобігти застосовуванню національного законодавства, яке надає право державам-членам використовувати торгові назви певних сортів сиру, виходячи з дотримання вмісту жиру в продуктах такого ж типу, що імпортуються з інших держав-членів, якщо ці продукти були законним способом вироблені й постачаються на ринок даної держави-члена під тією ж назвою, а споживачам надається відповідна інформація .

Враховуючи те, що звернувся саме французький суд, чи може хто-небудь мати хоч найменший сумнів щодо того, що Суд тлумачить французьке законодавство у світлі права Співтовариства? Та все ж у справі Costa v ENEL Суд спеціально постановив, що рішення Суду "(не) повинно надаватися Судом (...) з питання дійсності італійського права стосовно Договору". Хоч яким загальним був спосіб формулювання преюдиційних тлумачень, Суд дуже часто просто не зможе уникнути того, щоб зробити саме так.

Формулювання звернення

Вже зазначалося (див. с. 160), що Суд іноді вимушений змінювати формулювання преюдиційного тлумачення так, щоб уникнути втручання у питання, пов'язані з національним правом. Однак таке перефразування не впливає на зміст самого звернення як такого. Суд не встановлює, чи стосується звернення судового розгляду, який відбувається у національному суді, що звертається. СЄС також не може виносити рішення, спираючись на факти, які є причиною звернення національного суду, або на важливість, яка надається зверненню національним судом, з метою належного розгляду справи, що в ньому слухається.