Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Контроль за поглинанням до Регламенту про злиття

Контроль за поглинанням до Регламенту про злиття

До прийняття спеціального Регламенту стосовно цього питання в 1990 p., Комісія для впровадження певного контролю за злиттям підприємств, яке становило значну загрозу конкуренції в межах спільного ринку, була змушена покладатися на ст. 85, 86 Договору. Перша нагода зробити це з'явилася в справі Continental Сап. Суд встановив, що ця фірма намагалася здобути контрольний пакет акцій нідерландської компанії TDV. Суд виніс рішення, в якому постановив, що ст. 86 Договору порушується в тому випадку, коли фірма, яка займає домінуюче становите, посилює свій вплив у такий спосіб, за допомогою якого на відповідному ринку залишаються лише підприємства, діяльність яких залежить від домінуючої компанії. Такого результату було досягнуто шляхом відповідного придбання контрольного пакета акцій.

Однак наприкінці 1980-х років зросла необхідність прийняти законодавство, яке б надавало владним органам Європейського Союзу можливість прямого контролю за злиттям і придбанням фірм. З огляду на обмеження повноважень Комісії виникла необхідність впровадження суворіших процедур, щоб прискорити розгляд справ і зробити його більш ефективним. Таке законодавство було прийнято у вигляді Регламенту 4064/89.

Мета Регламенту

Загальна мета цього Регламенту полягає в тому, щоб визначити процес великомасштабного злиття як в абсолютних показниках, так і за допомогою показників діяльності підприємств у Європі. Акцент робиться на тих об'єднаннях, які мають загальноєвропейський масштаб і які більше підходять для розгляду Комісією, ніж національним законодавством держав-членів. Регламент Співтовариства застосовує контрольний рівень, у разі перевищення якого застосовуються положення регламенту, а коли його рівня не досягнуто, регулювання відбувається за національним правом держав-членів.

Поняття економічної концентрації

Регламент регулює не тільки питання, пов'язані зі злиттям підприємств у чіткому розумінні цього терміна. Кажучи більш загально, він спрямований на здійснення контролю за значними змінами в праві власності компаній, що може стати на заваді конкуренції. У світлі цієї мети центральним поняттям для законодавства є саме поняття концентрації. Ст. 3(1) Регламенту визначає, що таке зосередження може мати місце за двох обставин: а) коли два чи більше підприємств, що були незалежними до свого злиття, об'єдналися з метою утворення єдиної компанії; б) коли фірма здобуває контроль над іншим підприємством частково чи повністю, купуючи його майно або акції. У більшості випадків, хоча це й не є обов'язковою умовою, призведе до придбання контрольного пакета акцій. Навіть, якщо фірма, що купує, не зможе придбати більше ніж 50 % активів або акцій, відповідна угода може належати до сфери дії регламенту, оскільки вона все ще впроваджує "контроль" у значенні пункту б), згаданого вище. Про "контроль" можна казати в тих випадках, коли є можливість вирішального впливу на діяльність іншої фірми.

Стаття 3 також регулює відносини, що стосуються спільних підприємств. Так званими об'єднаними спільними підприємствами є підприємства, які надають відповідним фірмам можливість узгоджувати їхню конкурентну діяльність, і при цьому такі фірми залишаються незалежними. У таких випадках немає елементу контролю, і ці фірми не будуть належати до сфери дії даного регламенту. Однак спільне підприємство, яке на постійній основі виконує всі функції незалежного економічного об'єднання і яке не бере участі в узгодженні конкурентної діяльності відповідних фірм, буде вважатися об'єднанням у розумінні регламенту.

Об'єднання, що підлягають реєстрації

Так само, як і у випадку з іншими суттєвими порушеннями права конкуренції, Комісія відіграє головну роль в оцінюванні законності об'єднання. Для цього про об'єднання, що поширюються на території всього Співтовариства, необхідно повідомляти Комісію. Відповідно до ст. 1 Регламенту вони набувають поширення на території Співтовариства, коли перевищуються певні межі:

а) загальний світовий оборот всіх фірм, що беруть участь в об'єднанні, перевищує 500 млн. ЕКЮ;

б) загальноєвропейський оборот кожної, принаймні двох відповідних фірм, перевищує 250 млн. ЕКЮ.

Відповідно до ст. 4 Регламенту такі об'єднання мають бути зареєстровані в Комісії не пізніше, ніж через тиждень після дати укладання відповідної угоди, оголошення про проведення відкритих торгів або купівлі контрольного пакета. Деталізовані норми, що регулюють процедуру реєстрації, закріплені в Регламенті 2367/90.

Затвердження Комісією: критерії, що застосовуються

Об'єднання, що підлягає реєстрації, розглядається Комісією у світлі основоположного критерію, що міститься в ст. 2(3) Регламенту, яка застосовується незалежно від того, чи об'єднання створює або посилює домінуюче становище, яке може призвести до запобігання підтриманню ефективної конкуренції на спільному ринку або на значній його частині.

Економічне оцінювання, яке вимагається від Комісії, є дуже широкомасштабним і складним, починаючи з необхідності встановлення відповідного продукту та географічних ринків. У прецедентному праві, розробленому на застосування Регламенту, Комісія виявила власне ставлення до динамічної природи ринку, а також до питання про те, чи становить запропоноване злиття перешкоду спільному ринку.

Затвердження Комісії: графік прийняття рішень

Одразу ж після того, як Комісії повідомляється про об'єднання, створення яких передбачається, вона має прийняти одне з таких трьох рішень: а) передбачене об'єднання підпадає під сферу дії регламенту і є причиною розгляду через те, що воно потенційно несумісне з вимогами спільного ринку; б) воно належить до сфери дії регламенту, але не виникає сумнівів щодо його відповідності спільному ринку, а тому воно не потребує розгляду; в) воно взагалі не належить до сфери дії регламенту (ст. 6).

Якщо Комісія вирішить розпочати розгляд, вона знову має прийняти одне з таких трьох рішень, а саме: а) об'єднання узгоджується зі спільним ринком; таке рішення повинно бути прийнято, як тільки стане зрозуміло, що не залишається жодних сумнівів щодо узгодженості зі спільним ринком і, в кінцевому підсумку, не пізніше ніж через чотири місяці з моменту початку розгляду; б) об'єднання, створення якого передбачається, є сумісним зі Спільним ринком; таке рішення повинно бути прийнято протягом чотирьох місяців; в) якщо об'єднання вже має місце, рішення про його ліквідацію повинно прийматися так, щоб відновити умови ефективної конкуренції (ст. 8).