Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 12.1. Вступ

12.1. Вступ

Європейський Союз, намагаючись регулювати торгівлю, не обмежується лише створенням вільного від бар'єрів внутрішнього ринку, який забезпечує вільну і справедливу конкуренцію. Європейський Союз також спрямовує свої зусилля на те, щоб представляти себе в зовнішньому світі як єдину торгову одиницю в тому розумінні, що будь-яка особа, котра перебуває за межами Євросоюзу і котра бажає займатися підприємництвом і мати справи з будь-якою іншою особою, яка входить до Євросоюзу, буде підлягати однаковим обмеженням, сплачувати однакові платежі або мати однакові права, незалежно від того, в якій державі-члені перебуває контрагент, що має відношення до сторони, з якою веде справи.

Головним інструментом, використовуваним Співтовариством для досягнення цієї мети, є введення спільного внутрішнього тарифу. Це можна вважати суттєвим додатком до вільного руху товарів, оскільки, якби державам-членам дозволили зберегти національні митні тарифи, вони мали б також залишити і митний контроль — хоча б тільки для товарів, які б надходили з-за меж Співтовариства. Це, у свою чергу, істотно підірвало б єдиний ринок, не говорячи вже про появу небажаних побічних економічних ефектів, таких як перекручення в торгівлі.

У період між набранням чинності ДЗЄС та створенням сучасної законодавчої структури норми, які регулюють Єдиний митний тариф (надалі ЄМТ), зазнали значних змін. Ст. 23 вимагала, щоб ЄМТ був введений між першими державами-членами до закінчення перехідного періоду. Ця мета була досягнута достроково завдяки двом продуктивним рішенням Ради. Початковий рівень митних зборів відповідно до ЄМТ становив приблизно 11 %, що значно нижче за рівень зборів, застосовуваних в інших великих торгових державах.

Прототип ЄМТ містився в Регламенті 950/68. Нині щорічно видається переглянута і перероблена версія цього документа. У процесі свого розвитку ЄМТ зазнав впливу багатьох факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Серед них можна згадати такі:

· приєднання нових держав-членів;

· Спільна сільськогосподарська політика, яка привела до підпорядкування сільськогосподарської продукції спеціальній системі митних зборів на імпорт;

Міжнародна конвенція про єдину митну номенклатуру, яка набрала чинності з 1 січня 1988 р. Ця конвенція об'єднала системи митної та торгової класифікації. Європейський Союз імплементував цю конвенцію за допомогою Регламенту 2658/87, який містить Єдину номенклатуру (ЄН) та Об'єднаний Тариф Співтовариств (ТАР1С);

· раунди переговорів, присвячені тарифам, що проводились відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а саме: Діллонський (Dillon), Кеннедійський (Kennedy), Токійський та Уругвайський раунди, кожен з яких приводив до змін ставок, застосовуваних згідно з ЄМТ;

· торгові угоди, що укладалися з третіми державами, як індивідуально, так і колективно, які звільняли ці країни від справляння митних зборів або зменшували їх.

Застосування та адміністрування ЄМТ потребувало створення сукупності норм, які регулюють питання, пов'язані з правилами походження, митною оцінкою, вилученнями з ЄМТ і т. ін. Спочатку все це містилося в спеціальних документах. Однак із нещодавнього часу ці норми були консолідовані в одному документі — Митному кодексі Співтовариства (МКС), який набрав чинності 12 жовтня 1992 р. шляхом прийняття Регламенту (ССС Regulation). Цей регламент був доповнений рік тому регламентом, який імплементував абстрактно сформульовані положення Регламенту про Митний кодекс Співтовариства; на цей документ ми будемо посилатись як на Регламент про імплементацію. ЄМТ передбачає дві групи митних зборів. Перша містить автономні ставки, які є частиною прототипу. Друга охоплює конвенційні ставки, встановлені в результаті укладення домовленостей у контексті зниження, ставок у системі ГАТТ. Середній рівень ставок ЄМТ, що застосовуються до промислових товарів, дорівнює 4,7 %.