Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Процесуальні норми

Загальні положення

Більшість зборів, які справляються відповідно до ЄМТ, застосовуються на основі ad valorem, що означає, що вони виражаються у відсотковому співвідношенні до вартості товару, що імпортується. Тому дуже важливо, щоб ця вартість встановлювалась якомога точніше й одноманітніше. МКС (який замінив Регламент про вартість 1224/80, що діяв раніше) закріплює певні правила, якими слід керуватися, вирішуючи питання, пов'язані з визначенням вартості. Поява цих правил здебільшого завдячує міжнародним угодам, сторонами яких є держави — члени Європейського Союзу, таким як ГАТТ (ст. VII), Брюссельська конвенція про вартість і Кодекс ГАТТ про встановлення митної вартості.

Матеріальні норми щодо оцінювання вартості закріплюються в МКС, процесуальні — у Регламенті про імплементацію.

Матеріальні норми

Система оцінювання вартості, яка закріплюється в ЄМТ, ґрунтується на вартості товарів, що імпортуються. Саме тому ст. 31(2) МКС чітко забороняє використовувати для встановлення митної вартості такі засоби, як продажна ціна на території Європейського Союзу товарів, вироблених тут, ціна товарів на вітчизняному ринку країни, з якої ці товари експортуються, або мінімальна митна вартість.

Замість цього Регламент закріплює п'ять способів, які мають застосовуватися до того моменту, поки з них не буде знайдено адекватну контрактну вартість товарів; контрактна вартість ідентичних товарів; контрактна вартість подібних товарів; проекційна вартість; обчислена вартість.

1. Контрактна вартість товарів

Це перший метод, який має застосовуватись. Контрактна вартість визначається як ціна, за яку фактично купують чи можуть купити товар, який експортується до Європейського Союзу (ст. 29(1) МКС). Ціною, "за яку фактично купують чи можуть купити", є загальні виплати продавцю за імпортовані товари. Вона включає в себе Й виплати третім сторонам, які відповідають зобов'язанням з боку продавця. Відповідні виплати необов'язково повинні мати вигляд грошових переказів: вони також можуть відбуватися у формі акредитивів або інших оборотних засобів (ст. 29(3) МКС).

Якщо продавець або покупець будь-яким чином зв'язані один з одним, то контрактна вартість не буде прийнятною у разі, коли їх відносини є такими, що можуть вплинути на ціну. Однак, навіть коли такі відносини мають місце, контрактна вартість вважатиметься прийнятною, якщо її буде встановлено приблизно на тому ж рівні, що й вартість, визначену за допомогою застосування будь-якого іншого визнаного способу. У випадку, якщо митні органи будуть вважати, що такі відносини впливають на ціну, загальні норми-принципи вимагають надання імпортеру можливості захистити себе. Після чого митні органи мають вирішувати, чи приймати контрактну вартість, заявлену імпортером.

Певні видатки, які безпосередньо пов'язані з контрактом, можуть бути враховані під час обчислення контрактної вартості (ст. 32 МКС). Щодо прав на інтелектуальну власність, то вони можуть бути включені до ціни, за яку купують або можуть купити певний товар, якщо запатентовані процеси використовуються для виробництва певного виду товару виключно з економічно виправданої точки зору. Ст. 33 МКС описує деякі видатки, які можуть вважатися надто віддаленими від відповідного контракту і тому не включатися до митної вартості.

2. Контрактна вартість ідентичних товарів

Якщо контрактна вартість не може бути використана для оцінювання митної вартості, наступним способом, який може бути застосований, є використання контрактної вартості ідентичних товарів. У цьому випадку багато залежить від консультацій між митними органами й імпортером, спрямованих на одержання інформації, яка надасть можливість встановити цю контрактну вартість. Термін ідентичні товари охоплює товари, всі характеристики яких повністю однакові, у тому числі фізичні властивості, якість та репутація.

3. Контрактна вартість подібних товарів

Іншим прийнятним способом встановлення митної вартості є використання контрактної вартості подібних товарів, які продаються на експорт до країн Європейського Союзу і експортуються одночасно з товарами, що оцінюються (ст. 30(2)(Ь) МКС). Термін подібні товари має розумітись як такий, що означає товари, які виробляються в тій самій країні, в якій вироблені товари, що оцінюються, і які, хоча й не мають повністю однакових з останніми якостей, наділені подібними характеристиками та складовими, що дає їм можливість виконувати ті самі функції і бути взаємозамінними (ст. 142(1 )(d) Регламенту про імплементацію).

4. Проекційна вартість

У разі, якщо жоден із вищезгаданих методів не підходить, необхідно застосовувати вартість, яка визначається за допомогою проекції. Ця вартість ґрунтується на середній ціні, за якою товари, що імпортуються (чи ідентичні, чи подібні), продаються на території Європейського Союзу в найбільшій сукупній кількості особам, що не пов'язані з продавцями (ст. 30(2)(с) МКС).

5. Обчислена вартість

Наступним способом у переліку є встановлення митної вартості, використовуючи обчислену вартість, якою є ціна, базована на сумі певної кількості складових, які включають у себе вартість матеріалів і виробництва продукції, що імпортується, суму прибутків і загальних витрат, які зазвичай відображаються в продажу товарів одного типу, і видатки на транспортування і страхування до місця ввезення на митну територію Європейського Союзу (ст. 30(2)(d) МКС).

6. Визначення вартості прийнятними способами

Якщо жоден із цих способів не відповідає ситуації, митна вартість має визначатися за допомогою використання таких прийнятних способів, що відповідають принципам та загальним нормам ЄМТ і ст. VII ГАТТ, і на основі даних, які існують в Європейському Союзі (ст. 30(2)(d) МКС). Пояснювальні записки до Кодексу ГАТТ про встановлення митної вартості тлумачать це так, що в тих випадках, коли попередні п'ять способів не привели до відповідного результату, вони мають застосовуватись і надалі, але з певною "допустимою гнучкістю".

Процесуальні норми

Як правило, оцінювання вартості відбувається на основі інформації, яка міститься у формі, що має назву "декларація вартості". Ця форма має додаватися до форми, яка вимагається для того, щоб товари могли перебувати у вільному обігу (ст. 178 Регламенту про імплементацію). Інформація, яка міститься в "декларації вартості", необхідна для визначення митної вартості, базованої на контрактній вартості товарів. Якщо застосовується будь-який інший метод із згаданих вище, митні органи можуть не вимагати подання "декларації вартості". Це також стосується товарів з низькою вартістю та товарів, що не становлять комерційного інтересу (ст. 179(1) Регламенту про імплементацію).

Оцінювання митної вартості та оцінювання для інших цілей

Правильне визначення вартості товарів, що імпортуються, може служити не тільки для митного оцінювання, а й для інших цілей. Національні владні органи також можуть використовувати цю інформацію з метою застосування і впровадження національних економічних норм, таких як, наприклад, норми, що стосуються оцінювання податку на доходи фізичних осіб. Оскільки порушення цих норм може спричинити притягнення до кримінальної відповідальності, виникає питання відносно доречності використання цих процедур, які стосуються виключно Європейського Союзу, саме таким чином. У рішенні у справі Chatain15 Суд постановив, що дані про митну вартість можуть так використовуватись лише за умови, що владні органи держав-членів робитимуть це виключно на національній основі. Однак ці процедури не можуть бути використані з метою накладання митних зборів на товари, які не можуть бути віднесені до таких, що перебувають у вільному обігу.

Норми щодо обмінного курсу

Дуже часто інформація, яку використовують для встановлення митної вартості товарів, виражається у валюті іншої держави-члена. У цьому випадку курс обміну, що застосовується, повинен належним чином опубліковуватись відповідними органами держави-члена (ст. 35 МКС). Таким курсом має бути курс, який щомісячно встановлюється кожної другої середи і публікується наступного дня (ст. 169(1) Регламенту про імплементацію).