Господарське право - Вінник О.М. - ТЕМА 4. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. Конституційні засади правопорядку в сфері господарювання.

2. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

3. Система господарського законодавства.

4. Господарсько-правові норми: поняття та види.

5. Питання вдосконалення господарського законодавства.

1. Конституційні засади правопорядку в сфері господарювання

Нормативне регулювання господарських відносин ґрунтується на встановлених Конституцією України основних засадах правопорядку в сфері господарювання, про що згадується в Преамбулі Господарського кодексу України, а в ст. 5 ГК цьому питанню приділяється спеціальна увага. Зокрема, ст. 5 закріплює положення, відповідно до якого правопорядок у сфері господарювання формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів і грунтується та відповідних положеннях Конституції України щодо:

· забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України (ч. 4 ст. 13 Конституції);

· право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється під імені Українського народу органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст. 13);

· право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ст. 14);

· забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині та суспільству (ст. 14);

· право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

· визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (статті 14, 41);

· економічна багатоманітність, право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42);

· визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва (ст. 92);

· забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом (статті 42, 92);

· забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів (статті 43,92);

· взаємовигідне співробітництво з іншими країнами (ст. 18);

· визнання і дія в Україні принципу верховенства права (ст. 8).

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, який ґрунтується на згаданих положеннях Конституції України, визначається Господарським кодексом України та іншими актами господарського законодавства.

2. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Господарське законодавство складає нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак:

значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативно-правових актів для цього є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і, відповідно, правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини;

перевага в господарському законодавстві комплексних нормативно-правових актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які приурочені до одного предмета правового регулювання - страхування (Закон України "Про страхування"), інвестування (Закон "Про інвестиційну діяльність"), господарських товариств (Закон України "Про господарські товариства") та ін.;

кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України, розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р. (набув чинності з 01.01.2003 р. одночасно з Цивільним кодексом України); Господарський кодекс визначає основи господарювання, які базуються на різноманітності

суб'єктів господарювання різних форм власності та мають на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку в сфері національної економіки; він складається з 9 розділів: ї - основні засади господарської діяльності; II - суб'єкти господарювання; III - майнова основа господарювання; IV - господарські зобов'язання; V - відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; VI - особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; VII - зовнішньоекономічна діяльність; VIII - спеціальні режими господарювання; IX - прикінцеві положення; Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і та цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами; • наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональних, локальних; відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", Порядком скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Мін'юсту України від 29.01.1999 р. № 54/3347. Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітності відносин, що в ній виникають, а відтак - притаманні законодавству, яке регулює цю сферу, не лише в Україні, а й інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодавству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки - від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими рисами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського законодавства України, є;

1) наявність у господарському законодавстві нормативних актів з різним ступенем адекватності сучасному стану ринкових відносин в Україні:

а) дореформених нормативних актів, у тому числі вже неіснуючої держави -

СРСР (Положення про поставку товарів народного споживання та Положення

про поставку продукції науково-технічного призначення, затв. постановою Ради

Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, та ін.), що містять чимало застарілих

норм та прогалин;

б) нормативних актів, що відповідають Концепції переходу Української РСР

до ринкової економіки (схвалена Верховною Радою Української РСР 01.11.1990

р.) і, відповідно, забезпечили запровадження ринкових відносин (закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про інвестиційну діяльність та ін.);

в) прийнятих останніми роками актів законодавства з адекватним сучасному стану цих відносин регулюванням (ГК, ЦК, закони "Про інноваційну діяльність", "Про іпотеку", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про холдингові компанії в Україні" та ін.);

2) стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлена об'єктивними чинниками (змінами у сфері господарювання, пов'язаними з запровадженням і розвитком ринкових відносин, а також суб'єктивними причинами (лобіюванням політичними силами прийняття окремих законів без дотримання основних правил юридичної техніки під час їх розробки та прийняття з метою уникнення нових колізій, неадекватного регулювання, порушення балансу приватних і публічних інтересі" тощо).

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють господарські відносини (від­носини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління такою діяльністю, в тому числі її організацію)

Ознаки:

1. Основні

· Значна розгалуженість і присут­ність великої кількості норма­тивних актів

· Перевага в господарському зако­нодавстві комплексних норма­тивних актів, що містять норми різних галузей права (господар­ського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які приурочені і до одного предмету правового регулювання - господарських товариств (Закон України "Про господарські товариства"), коо­перативів (Закон "Про коопера­цію" та ін.

· Кодифікованість господарсь­кій законодавства, стрижнем якого є прийнятий 16.01.2003 р. Господарський кодекс України, розроблений відповідно до Концепції судово-правової ре­форми в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04. 1992 р. ГК України визначає основи госпо­дарювання

· Наявність в господарському за­конодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, регіональ­них, локальних - у конкретній господарській організації

2. Тимчасові, пов'язані з перехідним характером економіки України

· Наявність у господарському законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої дер­жави - СРСР (положення про поставки продукції науково-технічного призначення та товарів на­родного споживання, затверджені постановою РМ СРСР № 888 від 25.07.1988 р. та ін.). що застосову­ються за умов, визначених Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. "Про порядок тим­часової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"; з прийняттям Україною нормативно-правових актів, що заповнюють про­галини вітчизняного господарського законодав­ства, союзні нормативні акти втрачатимуть силу

· Наявність у господарському законодавстві нор­мативних актів з різним ступенем адекватності сучасному стану ринкових відносин в Україні: а) дореформених нормативних актів (згадані поло­ження про поставки та ін.), б) нормативних актів, що відповідають Концепції переходу Української PCP до ринкової економіки (схвалена Верховною Радою Української PCP 01.11.1990 p. і, відповідно, забезпечили запровадження ринкових відносин (закони України "Про власність", "Про господар­ські товариства", "Про інвестиційну діяльність" та ін.); в) прийнятих останніми роками актів зако­нодавства з адекватним сучасному стану цих від­носин регулюванню (ГК, ЦК, закони "Про іннова­ційну діяльність", "Про іпотеку" тощо

· Стрімкість прийняття актів законодавства, що зу­мовлено об'єктивними чинниками

Все це свідчить, що господарському законодавству України (як законодавству перехідного періоду - від планово-розподільчої економіки до соціально-спрямованої ринкової) притаманні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання, насамперед: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його вдосконалення.