Господарське право - Вінник О.М. - 4. Господарсько-правові норми: поняття та види

Акти господарського законодавства здебільшого мають комплексний характер, тобто складаються з правових норм різних галузей права, приурочених до одного предмета (господарських договорів певного виду, суб'єкта господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського управління тощо). Проте провідне місце н будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві загальні (притаманні для всіх правових норм) і специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалюють їх відмінність від норм інших галузей права. До загальних ознак належать:

• встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, у яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів і держадміністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання;

• офіційний, тобто встановлений законом порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, у яких містяться норми);

• фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа і, відповідно, від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницькій"! договір, правила, рішення, розпорядження та ін.);

• адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб - усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання чи певної організаційно-правової форми, наприклад господарським товариством, їх засновникам, учасникам, посадовим особам органів управління товариств (тобто цим нормам не притаманна індивідуальна персоніфікація - адресування конкретній особі).

Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що виокремлює їх від норм інших галузей права, як зміст: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, управління такою діяльністю).

Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення:

Господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на: (1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція) і (2) норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість) своєю чергою поділяються на:

• норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), а також посадовими особами цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК);

Господарсько-правові норми - це встановлені ком­петентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спе­ціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

1. Ознаки:

- Встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (за­лежно віл юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України,

центральні органи державної виконав­чої влади, обласні ради народних де­путатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадмі­ністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання

- Офіційний, тобто встановлений зако­ном, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми)

- Фіксація таких норм в спеціальних правових документах (їх назва зале­жить від юридичної сили документу та відповідно - від органу, що його при­ймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновниць­кий договір, правила, рішення, розпо­рядження та ін.)

- Адресування таких норм заздалегідь невизначному колу осіб - усім потен­ційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи певної організаційно-правової форми (тобто цим нормам не притаманна індивіду­альна персоніфікації - адресування конкретній особі)

2. Види:

- Норми-принципи (загальні принципи господарювання - ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємницької діяльності - ст. 44 ГК, принципи зовнішньоекономічної діяльності - ст. 2 Закону "Про зо­внішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р.; принципи приватиза­ції державного майна - ст. 2 Закону України "Про приватизацію держав­ного майна" віл 04.03.1992 р.)

- Норми-визначення - норми, що міс­тять визначення термінів, які викорис­товуються о певному акті законодав­ства (ст. 1 Закону України "Про від­новлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом"; ст. 2 Закону "Про кооперацію"; ст. 2 Закону "Про банки і банківську діяльність"

- Компетенции і норми (про ком­петенцію: Антимонопольного ко­мітету - статті 7-8 Закону "Про Антимонопольний комітет України", страхових організацій - Закон України від "Про страхування" та ін.)

- Нормі і-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльнос­ті органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), посадовим особам цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК), заборона здійснювати підприєм­ницьку діяльність, що підлягає ліцен­зуванню та патентуванню без отриман­ня відповідно - ліцензії чи патенту (ст. 22 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 8 Закону "Про патентування деяких ви­дів підприємницької діяльності")

- Техніко-економічні норми (державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо)

· норми-принципи (загальні принципи господарювання - ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємницької діяльності - ст. 44 ГК, принципи зовнішньоекономічної діяльності - ст. 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 p.; принципи приватизації державного майна - ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1 992 p.),

· норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів мають спеціальну статтю "Визначення термінів", у якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі. - ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. (в ред. Закону від 30.0fi.1999 p.); ст. З Закону України від !5.03.2001 р. "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"; ст. 2 Закону "Про кооперацію" від 10.07.2003 p.;

· компетенційні норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету - статті 7-S Закону від 26.11.1993 р. "Про Антимонопольний комітет України", Національного банку України - статті 6,7,9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 р. "Про Національний банк України", інститутів спільного інвестування - Закон України від 15.03.2001 р. "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди" (зокрема, ст., 4), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - статті 6-8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", страхових організацій - Закон України від 07.03.1996 р. (в ред. 04.10.2001 р.) "Про страхування" та ін.);

· техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);

· норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх та бажану для суспільства (держави) поведінку в сфері господарювання): примірні статути, примірні договори, Принципи корпоративного управління, затв. рішенням ДКЦПФР від 11.12.2004 p. N" 571.