Господарське право - Вінник О.М. - 2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 55. Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, яких важко відмести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвестиційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи (Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зеленого туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та, відповідно, не підлягає державній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими,

селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки (правове становище визначається Законом України від 15.05.2003 р. "Про особисте селянське господарство").

Ст. 56 Господарського кодексу України визначає загальні засади створення суб'єкта господарювання, в тому числі правову підставу, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства.

Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні шляхи (способи) створення - заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділ, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Шляхи створення господарських організацій ГО

Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25-41, 126, 251-257 ГК України, Закон від 10.01.2001 р. "Про захист економічної конкуренції" та ін.) щодо запобігання економічній концентрації.

При створенні суб'єкта господарювання його засновники (ініціатори) мають виконати низку дій відповідно до вимог закону, враховуючи при цьому власні можливості та інтереси, спосіб створення - заснування чи реорганізація.

Етапи започаткування (заснування) суб'єктів господарювання

1. Індивідуальних підприємців

-. Оцінка можливостей і прийняття рі­шення про започаткування підприєм­ницької діяльності

- Державна реєстрація як індивіду­ального підприємця відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"

- Отримання необхідних дозволів для здійснення підприємницької діяль­ності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, від­повідно до встановленого порядку (згідно із законами "Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяль­ності", "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності")

- У разі необхідності - найом необхід­них працівників, оренда приміщення (місця на ринку), устаткування (обладнання), укладення договорів

2. Підприємств та інших господарських організацій (ГО)

- Оцінка ініціатором створення підприємства (ГО) по­треб та можливостей започаткування підприємства (ГО) певної організаційно-правової форми, у разі необхідності - визначення співзасновників

- Укладення засновницького договору (якщо засно­вується підприємство (ГО) корпоративного типу або прийняття власником майна рішення про створення унітарного підприємства чи товариства однієї особи

- Формування майнової базі підприємства його за­сновником (засновниками) та виконання ними ін­ших підготовчих дій - відповідно до вимог законодавства щодо створення підприємства (ГО) певної, організаційно-правової форми та виду (залежно від спеціальної правосуб'єктності - банк, страхова компанія та ін.)

- Державна реєстрація підприємства (ГО) в загально­му (відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") та/або в спеціальному порядку (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.) - згідно із спеціальними законами

- Отримання необхідних для здійснення підприємницької діяльності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, відповідно до вста­новленого порядку згідно із загальними законами ("Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування окремих видів під­приємницької діяльності") та спеціальними ("Про банки і банківську діяльність - ст. 19, "Про держав­не регулювання ринку цінних паперів в Україні" -ст. 4, та ін.)

- Найом працівників, у разі необхідності - оренда приміщень, укладення договорів, що опосередко­вують діяльність підприємства (на матеріально-технічне забезпечення його діяльності та збут на по­точний рік (квартал, інший період) продукції (робіт, послуг)

Етапи створення господарської організації (ГО) зі статусом юридичної особи (ю.о.) шляхом реорганізації (з урахуванням положень статей 105-109 ЦК України

1. Прийняття рішення вищим органом (власником майна) підприємства (ГО), про її реорганізацію (участь у реорганізації) певної форми, погодження договору про злиття чи приєднання (у разі використання однієї з цих форм), затвердження передавального акту (у разі злиття, виділення та перетворення) чи розподільчого балансу (у разі поділу), затвердження складу комісії про при­пинення юридичної особи

2. Повідомлення комісією про припинення юридичної особи її кредиторів, реєстраторів: (1) який здійснив реєстрацію ю.о., що припиняється, та (2) який має здійснити реєстрацію ю.о., що утво­рюється в процесі реорганізації (реєстраторам також передаються нотаріально посвідчені копії передавального акту чи розподільчого балансу), а також публікація у визначених законом органах преси рішення про реорганізацію та строку для пред'явлення кредиторами своїх вимог до юридич­ної особи, що припиняється

3. Припинення або дострокове виконання зобов'язань на вимогу кредиторів юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації

4. Затвердження (прийняття, підписання) установчого документу (статуту чи засновницького договору) установчими зборами (засновником) юридичної особи, що утворюється в процесі реорга­нізації, обрання органів управління та контролю

5. Державна реєстрація юридичної особи, що утворилася в процесі реорганізації, а також скасування державної реєстрації юридичної особи, що при цьому припинила свою діяльність

6. Отримання необхідних для здійснення діяльності новостворюваною юридичної особи (підприємства, ГО) ліцензій, патентів та ін. дозволів відповідно до встановленого законом порядку

Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господарювання з виключними видами діяльності: "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22); "Про цінні папери та фондовий ринок" (ст. 22); "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" - статті 9, 23-24, "Про страхування" (статті 2, ЗО, 31) та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

• видів установчих документів: рішення про утворення суб'єкта господарювання (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір (укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особами), статут (приймається в передбачених законом випадках - при створенні: підприємств; господарських товариств, що належать до об'єднані) капіталів; виробничих кооперативів), положення (щодо філій, представництв, інших відокремлених підрозділів господарських організацій як суб'єктів внутрішньогосподарських відносин; щодо органів виконавчої влади як суб'єктів організаційно-господарських повноважень);

• змісту установчих документів (в них повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування манна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

• спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення: у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого манна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається господарська компетенція органів державної влади (галузевих і функціональних міністерств та відомств), управлінь і відділів виконкомів органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів внутрішньогосподарських відносин - відокремлених підрозділів (в тому числі філій, представництв) господарських організацій - юридичних осіб.

Установчі документи господарських організацій (ГО) - це правові документи, які є необхідними для створення ГО та подаються для її державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства

1. Статут - установчий документ підприємств, статутних господарських товариств (AT, TOB, ТДВ) та статутних господарських об'єднань (концерну та консорціуму), фермерського господарства, кредитних спілок та інших ГО;

повинен містити відомості найменування г.о. та її місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації ГО, а та­кож інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, пе­редбачені законодавством (щодо AT, TOB, ТДВ, кооперативів, фермерського господарства тощо)

2. Засновницький договір - установчий документ, що подається до реєстрації, персональних госпо­дарських товариств - повного та командитного, договірних об'єднань - асоціації, корпорації, що регулює не лише підносний між засновниками в процесі створення організації відповідного виду, ай відносини всередині вже створеної організації та її основні параметри; договір засновників, що регулює відносини між ними особами лише в процесі створення ГО; міс­тить зобов'язання засновників щодо утворення ГО певних параметрів

3. Установчі документи міністерства (відомства):

1) установчий акт (приймається засновником; містить положення щодо мети діяльності, майна, яке їй передається для досягнення мсти, структури управління);

2) Положення: розробляється відповідно до Загального Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р.) містить положення щодо функцій та компетенції міністерства (відомства), його структури, керівництва тощо

4. Меморандум (одноособова заява) - установчий документ командитного товариства, в утворенні якого бере участь один повний учасник та/або у складі якого (крім вкладників) залишається один повний учасник; меморандум приймається повним учасником; містить усі відомості, встановлені ст. 134 ЦК для засновницького договору командитного товариства

5. Положення як установчий документ філій, представництв, відокремлених підрозділів як струк­турних одиниць господарської організації зі статусом юридичної особи (ю.о.); зазвичай до реє­страції не подається, крім філій, представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні

Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюється в Законі України від 15.03.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією зазначених осіб: визначає поняття та етапи державної реєстрації (ст. 4); місце проведення державної реєстрації - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (ст. 5); особливості правового становища державного реєстратора як особи, що здійснює таку реєстрацію (ст. 6); спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (ст. 7); вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору (ст. 8); вимоги до Державного реєстру та порядок його ведення (статті 16-22); особливості державної реєстрації юридичних осіб (статті 23-32) та підприємців громадян (статті 42-45); порядок державної реєстрації припинення юридичної особи (статті 33-41) та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (статті 46-52). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" ~ щодо корпоративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну (ст. 11) реєстрацію, а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) суб'єктів господарювання залежить від низки чинників, у тому числі від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління, право довірчої власності), від основного виду діяльності та, відповідно, можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності (спеціальна правосуб'єктність і, відповідно, можливість здійснювати лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститутів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компаній, інших фінансових установ).

державна реєстрація суб'єктів господарських правовідносин

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії - загальні права та обов'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єкту господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право вибору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог закону); право вибору контрагентів та укладення з ними господарських договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єкту господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господарської організації та створення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та ін. Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, мають право використовувати таке майно та отриманні! прибуток у межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, порядок використання закріпленого за ними майна, органи управління та контролю. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійсненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурсами, щодо відвантаження/реалізації продукції, робіт, послуг відповідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення іншими особами).

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних законах: "Про банки і банківську діяльність" (ст. 9 - право комерційних банків створювати та брати участь у банківському об'єднанні, ст. 47 - право здійснювати та підставі банківської ліцензії банківські операції та ін.), "Про страхування" (статті 3,10-11 - право страховиків здійснювати на договірних засадах страхування, співстрахування, перестрахування, ст. 12 - право створювати та брати участь в об'єднаннях страховиків; ст. 14 - право здійснювати страхування через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Загальні обов'язки суб'єктів господарювання досить численні, а саме: 1. Отримати дозволи ліцензії для здійснення тих видів господарської діяльності, щодо яких закон передбачає необхідність отримання спеціальних дозволів (ліцензій) у порядку, визначеному Законом України від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Для отримання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування"), такі документи: заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта господарювання - заявника; найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення

до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа, інші документи відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р.№756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі (що може мати місце у разі виявлення недостовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Так, ст. 4 Закону України від 30.10.1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачений 30-дспппй - як максимальний термін для прийняття рішення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо ліцензування (надання ліцензії або відмови в її наданні) професійних учасників ринку цінних паперів.

2. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності {роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валюшні операції, надання побутових послуг за готівку) законодавством України (Закон від 23.03.19% р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності") передбачається необхідність отримання торгового патенту - дозволу на торгівлю, що видасться за плату суб'єктам підприємницької діяльності, втому числі індивідуальним підприємцям) державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів (за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг), а при застосуванні пересувної торговельної мережі - за місцем реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок надання торгового патенту встановлюються згаданим законом.

Етапи державної реєстрації відповідно до загального порядку (статті 4,23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та підприємців-громадян")

- Резервування державним реєстратором найменування юридичної особи на підставі поданих засновниками документів (заяви встановленого зразка та документа, що підтверджує внесення пла­ти за проведення резервування найменування юридичної особи) - щодо господарських організацій зі статусом юридичної особи

- Подання заявником (фізичною особою, яка має намір стати підприємцем або засновником (засно­вниками) господарської організації (юридичної особи) або уповноваженою ними особою особисто або надсилання рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору за місцем проживання за місцезнаходженням юридичної особи комплекту передбачених законом документів, у тому числі належним чином заповненої реєстраційної картки

- Перевірка державним реєстратором поданих йому документів з точки зору (а) комплектності поданих документів та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; (б) відсутності в но-даних документах підстав для відмови у проведенні державної реєстрації

- Внесення державним реєстратором відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру

- Оформлення державним реєстратором і видача заявникові свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру

- Передача державним реєстратором відомостей про державну реєстрацію юридичної особи/фізичної особи-підприємця (із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації) до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи/фізичної особи-підприємця на облік

Порядок ліцензування (згідно з Законом від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності")

Визначення підприємцем, засновниками господарської організації (підприємства) серед ви­дів господарської діяльності, що є предметом діяльності суб'єкта господарювання тих. що підлягають ліцензуванню згідно із ст. 9 Закону "Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності"

Подання заявником (суб'єктом господарювання, його засновником чи уповноваженою ним особою) до органу ліцензування комплекту документів для одержання ліцензії: 1) заяву про видачу ліцензії, в якій повинні міститися такі дані: а) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код -для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні лані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по­датків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; 6) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію; в) місцезнаходження у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на під­ставі отриманої ліцензії (у разі наявності такого підрозділу); 2) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа; 3) документи, вичерпний перелік яких встановлено постано­вою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р.№ 756 "Про затвердження переліку докумен­тів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності"

Прийняття органом ліцензування поданих заявником документів за відсутності підстав для відмови в такому прийнятті (заява подана чи підписана особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог Закону)

Розгляд органом ліцензування поданих заявником документів та прийняття за результатами цього розгляду рішення (у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження за­яви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності

Рішення про видачу ліцензії і, відповідно, внесення відомостей про це в Єдиний лі­цензійний реєстр

Повідомлення органом ліцензування за­явника про прийняття рішення про видачу ліцензії протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення

Оформления органом ліцензування ліцен­зії єдиної форми та видача його заявникові не пізніше ніж за три робочі дні з дня над­ходження документа, що підтверджує внесеінія плати за видачу ліцензії

Рішення про відмову у видачі ліцензії (при­ймається у разі недостовірності даних у документах, поданих заявником, для отри­мання ліцензії; невідповідності заявника { згідно з поданими документами ліцензій­ним умовам, встановленим для виду гос­подарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії)

Повідомлення в письмовій формі органом ліцензування заявника про прийняття рі­шення про відмову у видачі ліцензії про­тягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням під­стави такої відмови

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку

Суб'єкти господарювання повніші також:

- вести бухгалтерський облік і надавати статистичну та іншу звітність;

- дотримуватися вимог антимонопольно-конкурентного законодавства;

- сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

- дотримуватися безпеки виробництва (пожежної, радіаційної, санітарно-епідеміологічної та ін.);

- додержуватися вимог трудового законодавства - у разі використання найманої праці;

- виконувати договірні зобов'язання;

- не порушувати права та законні інтереси інших осіб, утримуватися від зловживання своїми правами;

- нести відповідальність у разі порушення вимог законодавства, договірної дисципліна та/або завдання шкоди іншим особам.

Спеціальні обов'язки закріплені за суб'єктами господарювання, що спеціалізуються на певних видах господарської діяльності (фінансовій, зокрема), здійснюють певні операції (щодо інвестування, наприклад), діють на територіях зі спеціальним правовим режимом (державного кордону, Чорнобильської зони, виключної морської зони) чи в специфічних умовах (надзвичайного стану).

Основні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (статті 59-61), Цивільним кодексом України (щодо юридичних осіб - статті 104-112), Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (статті 33-41, 4G-52), а спеціальні - законами, що визначаються особливості правового статусу суб'єктів господарювання зі спеціальним (виключним) видом діяльності.

Основні засади, закріплені в Господарському кодексі України, передбачають:

форми припинення (реорганізація шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідація;

підстави припинення діяльності, відповідно до яких розрізняють: добровільне припинення - ліквідацію чи реорганізацію (за рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є загальні збори учасників (акціонерів, членів кооперативу), у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи у разі досягнення мсти, заради якої його було створено) та примусове припинення (за рішенням антимонопольних орга-

Порядок та обовязки суб'єктів господарювання

нів чи суду в передбачених законом випадках, у тому числі у разі визнання суб'єкта господарювання в установленому порядку банкрутом; у разі скасування його державної реєстрації у передбачених законом випадках); добровільно-вимушене припинення (підставою для виділення такого припинення є положення ЦК - ч. А ст. 144, ч. А ст. 151, ч. З ст. 155, відповідно до яких господарське товариство ТОВ, ТДВ, ЛТ припиняється шляхом ліквідації, якщо після закінчення другого та коленого наступного фінансового року вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом); закон надає можливість товариству добровільно прийняти рішення про ліквідацію (в особі загальних зборів учасників/акціонерів), аби уникнути примусової ліквідації; подібна ситуація виникає і в інших випадках (зокрема, коли виявлена контролюючими органами невідповідність виробництва вимогам щодо його екологічної безпеки не може бути усунена і суб'єкт господарювання стоїть перед вибором: самостійно прийняти рішення про ліквідацію чи чекати рішення суду);

• принцип публічності прийняття рішення про припинення діяльності суб'єкта господарювання (оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному (призначеному для публікації відомостей державної реєстрації) офіційному друкованому органі преси);

• форми захисту інтересів кредиторів (щодо реорганізації - визначення правонаступників суб'єкта господарювання, який припиняє свою діяльність у результаті реорганізації; щодо ліквідації - встановлення порядку ліквідації та задоволення вимог кредиторів (задоволення претензій кредиторів з майна суб'єкта господарювання, що ліквідується; повернення майна, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, його власникові (учасникам суб'єкта господарювання, що ліквідується). Стаття 112 ЦК грунтовніше регулює питання задоволення вимог кредиторів, встановлюючи черговість (чотири черги). Спеціальні порядки черговості встановлюються законами: "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 31); "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (частини 2-А ст. 21).

Питання припинення діяльності суб'єктів господарювання, крім статей 59-61 Господарського кодексу, регулюються Цивільним кодексом (стосовно юридичних осіб - статті 104-112), а також низкою законів: "Про банки і банківську діяльність" (статті 26, 28, 87-98); "Про цінні папери та фондовий ринок" (ч. 4 ст. 21); "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (статті 20-21); "Про страхування"; "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (статті 22-34) та ін.

Основні засади припинення діяльності суб'єкті господарювання (статті 59-61 ГК. статті 104-112 ЦК)

Форми припинення

Ліквідація господарської організації (ГО)

Скасування державної реєстрації підприємця і громадянина

Реорганізація господарської організації шляхом злиття, приєднання, поді­лу, перетворення

Підстави

Добровільне припинення (воля виявляється при створенні ГО шляхом зазначення в установчому документі мети та/або, строку її діяльності або в процесі діяльності ГО):

1) за рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є загальні збори учасників (акціонерів, членів ко­оперативу);

2) у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи у разі досягнення мсти, заради якої його було створено)

Примусове припинення - за рішенням антимонопольних органів (щодо реорганізації монополіста, який зловживає своїм домінуючим становищем на рийку, у формі поділу) або сулу за поданням органів, що, контролюючи діяльність ГО, виявили грубі порушення, які відповідно до закону є підставою для припинення ГО (визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створення порушення, які не можна усунути; у разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом, якщо після завершення ліквідаційної процедури у нього не залишилося необхідного для продовження своєї діяльності майна; в інших, передбачених законом випадках)

Добровільно-вимушено припинення (підставою для виділення такого припинений є положення ЦК - ч. 4 ст. 144, ч. 4 ст. 151, ч. З ст. 155, відповідно до яких господарське товариство/ТОВ, ТДВ, AT підлягає ліквідації, якщо після закінчен­ня другого та кожного наступного фінансового року вартість його чистих активів стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом); закон надає можливість товариству добровільно прийняти рішення про ліквідацію (в особі загальних зборів учасників/акціонерів), аби уникнути примусової ліквідації. Подібна ситуація вини­кає і в інших випадках (зокрема, коли виявлена контролюю­чими органами невідповідність виробництва вимогам щодо його екологічної безпеки не може бути усунена і суб'єкт господарювання стоїть перед вибором: самостійно прийняти рішення про ліквідацію чи чекати рішення суду)

Припинення господарської організації шляхом ліквідації (ст. 59-61 ГК, статті 104,105,110-112 ЦК, ст. 38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців")

Вади ліквідації

Добровільна ліквідація (за рішен­ням вищого органу ГО, її учасни­ків або власника її майна)

Примусова (за рішенням сулу)

Порядок (етапи) ліквідації

Прийняття рішення про ліквідацію вищим органом ГО (її учасниками чи власником її майна) - у разі добровільної ліквідації або постановлений рішення суду (примусова ліквідація) та негайне повідомлен­ня про це державного реєстратора, що здійснив дер­жавну реєстрацію

Призначення особою (особами, органом), що прийняли рішення про ліквідацію, за погоджен­ням з органом, який здійснює державну реєстрацію, ліквідаційну комісію (ліквідатора, вста­новлення порядку та строків ліквідації ГО

Оприлюднення ліквідаційною комісією (ліквідатором) відомостей про ліквідацію ГО, про порядок і строк (який не повинен бути меншим за 2 місяців); заявленим кредиторами вимог до ГО, що перебуває у стадії ліквідації, шляхом публікації в спеціалізованому (призначеному для публікації відомостей державної реєстрації) друкованому засобі преси, а відомих креди­торів -в письмовій формі

Складання ліквідаційною комісією після закінчення строку для пред'явлення вимог кредито­рами проміжного ліквідаційного балансу, який повинен містити відомості про склад майна ГО, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду

Затвердження органом чи особами, який (які) прийняв рішення про ліквідацію ГО, проміж­ного ліквідаційного балансу

Здійснення ліквідаційною комісією

3. Особливості правового статусу суб'єктів організаційно-господарських повноважень
4. Правове становище суб'єктів внутрішньогосподарських відносин
ТЕМА 7. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПІДПРИЄМСТВ
1. Поняття підприємства та його основні ознаки
2. Види та організаційно-правові форми підприємств
3. Особливості правового становища окремих видів підприємств
3.1. Підприємства державної форми власності (державних комерційних і казенних підприємств)
3.2. Підприємства комунальної форми власності
3.3. Підприємства колективної власності. Виробничі кооперативи
3.4. Приватні підприємства
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru