Господарське право - Вінник О.М. - 2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень

Економічна конкуренція (як її визначає законодавець у ст. 1 Закону "Про захист економічної конкуренції") - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Учасниками відносин у сфері економічної конкуренції є кілька категорій осіб:

виробники продукції, товарів, робіт, послуг;

споживачі;

особи, що регулюють відносини у сфері конкуренції. Розрізняють дві категорії таких осіб: 1) ті, що мають відповідні повноваження та діють з метою підтримання конкурентного середовища, попередження та недопущення негативних проявів конкуренції та монополізму, накладення на порушників передбачених законом санкцій; 2) особи, що, маючи ринкову владу, диктують іншим учасникам ринку та споживачам свої умови доступу на ринок та/або реалізації товарів. Перша категорія осіб (зазвичай уповноважені органи держави) діє в інтересах суспільства, друга - у власних інтересах і нерідко на шкоду економічній конкуренції, що зумовлює встановлення відповідних обмежень.

Конкуренція має позитивну і негативну сторони (прояви). Конкуренція у позитивному розумінні стимулює суб'єктів господарювання до ефективної діяльності з метою забезпечення споживачів товарами (послугами) високої якості, у необхідній кількості та асортименті та за доступними цінами. Така конкуренція називається нормальною, добросовісною тощо. Вона вимагає від суб'єктів господарювання дедалі вдосконалювати виробництво товарів (робіт, послуг) щодо їх якості, асортименту, доступності цін для населення, аби не втратити своїх споживачів. Добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в цілому, оскільки приносить підвищення життєвого рівня та сприяє прогресові в економіці.

Водночас для суб'єктів господарювання участь у конкуренції, конкурентній боротьбі досить виснажлива. Аби полегшити собі цю боротьбу, деякі з них починають використовувати несумлінні способи конкурентної боротьби. Таку конкуренцію називають недобросовісною, непорядною.

Недобросовісна конкуренція нехтує інтересами споживачів та інших учасників ринкових відносин. Вона може призводити до погіршення якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту; дозоляє отримувати незароблений прибуток. Якщо нечесна конкуренція призводить до монополізації ринку підприємцем, що її застосовує, то виникає монополізм.

Буквальне значення слова "монополізм" (в перекладі з грецької "продаю один") можна визначити як домінування окремого підприємця або групи підприємців на ринку певного товару. Монополістичними (антиконкурентними) вважають дії чи бездіяльність суб'єктів господарювання або органів влади та управління, спрямовані на обмеження, недопущення або припинення конкуренції. Відповідно до ст. 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі -- Закон) суб'єкт господарювання визнається монополістом, якщо він володіє ринковою владою, завдяки тому що (1) на ринку немає жодного конкурента або (2) він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеження можливостей доступу інших суб'єктів до відповідних ринків збуту або продажу товарів. За загальним правилом монопольним (домінуючим) визнається становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монополістом може бути визнано кожного з кількох суб'єктів господарювання: (1) двох і більше - якщо стосовно певного товару між ними немає

Державне регулювання економічної конкуренції (ЕК) - це комплекс заходів, засобів та метолів, в (о застосовує держава в особі уповноважених органів (антимонопольних зокрема) з метою попередження та зменшення негативних проявів конкурентної боротьби, монополізму у сфері господарювання монополізму та посилення позитивних рис економічної конкуренції

Причини державного регулювання ЕК: наяв­ність у ЕК негативних рис, що завдають шкоди конкурентному середовищу, більшості її учасни­ків - виробників та споживачів; у зв'язку з цим держава змушена втручатися в економічну кон­куренцію для підтримання значного рівня конкурентності ринкового середовища, захисту закон­них інтересів економічно слабих йога учасників (дрібних та середніх виробників, споживачів)

Мета державного регулювання ЕК:

- захист прав споживачів як економічно слабшої сторони у відносинах з товаровиробниками;

- забезпечення свободи конкуренції, що стиму­лює розвиток суперництва між товаровиробни­ками за споживачів і відповідно - сприяє вдо­сконаленню виробництва та продажу товарів, розширенню їх асортименту, покращення якості, оптимізації ціни тощо;

- сприяння підприємництву, що забезпечує без­перешкодний вибір та втілення заохочуваної за­конодавством господарської діяльності, а в кін­цевому підсумку - пожвавлення конкуренції на ринку

Форми та засоби державного регулювання ЕК:

• нормативно-правового регулювання;

- надання в передбачених законом випадках дозволів на еконо­мічну концентрацію та/або узгоджені дії (у разі, якщо позитив­ний ефект від цього є більшим, ніж негативні наслідки), пого­дження установчих документів та угод, що опосередковують ці процеси;

• контролю за станом рийку та дотриманням її учасниками вста­новлених державою правил щодо забезпечення економічної конкуренції з метою попередження порушень, відновлення ста­ну ринку у разі порушення зазначених правил;

- виявлення порушень у сфері економічної конкуренції та засто­сування до порушників передбачених законом санкцій

Позитивні та негативні риси ЕК

Позитивні риси: ЕК стимулює суб'єктів госпо­дарювання до ефективної діяльності з метою отримання прибутку за рахунок забезпечення споживачів товарами (роботами, послугами) високої якості, у необхідній кількості та асорти­менті та за доступними цінами (нормальна або добросовісна ЕК); добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в ціло­му, оскільки приносить підвищення життєвого рівня та сприяє прогресові в економіці

Негативні риси: для суб'єктів господарювання участь в економічній конкуренції досить ви­снажлива, через що частина суб'єктів госпо­дарювання з метою полегшення участі в кон­курентній боротьбі використовує несумлінні способи (недобросовісна ЕК), зловживає своїм домінуючим становищем на ринку, вчиняє інші антиконкурентні дії, що завдають шкоди еконо­мічній конкуренції та призводять до погіршен­ня якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту, необгрунтованого підвищення цін, а також дозволяють отримувати позароблений прибуток

конкуренції чи є незначна конкуренція і, крім них, на ринку немає жодного конкурента або попи, разом узяті, не зазнають значної конкуренції (ч. А ст. 12); (2) не більше трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать більші частки, а сукупна їхня частка та ринку перевищує 50%, а також (Л) не більше ніж п'ять суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, а сукупна їхня частка та ринку перевищує 70%, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не викопуються умови ч, А ст. І 2 Закону (ч. 5 ст. 12).

Монополізм, як і конкуренція, також мас позитивну і негативну сторони. Негативний прояв монополізму полягає в обмеженні конкуренції з боку монополіста, яким бажає неподільно напувати на ринку певного товару, диктуючи умови реалізації своїх товарів. Це призводить до зниження якості товарів, зменшення їх асортименту та підвищення цін на товари. Такі прояви монополізму небажані для споживачів і суспільства в цілому.

Однак монополізм може виконувати й позитивну функцію. Зокрема це стосується випадків, коли монопольне становище одного або групи підприємців виникає у результаті використання новітніх технік і технологій, які дозволяють випускати принципово нову продукцію (товари) або продукцію з принципово інтими властивостями. Подібний монополізм є сприятливим для ринку, оскільки не послаблює, а підвищує конкуренцію з боку інших підприємців, які мобілізують свій економічний, науковий і технічний потенціал, аби знайти своє місце на ринку нового товару. Прикладом такого монополізму є японська фірма "Соні", американська "Майкрософт", успіх яких у галузі відповідно побутової аудіо-, відеотехніки та комп'ютерних технологій викликав появу ринків нових товарів, активізацію діяльності інших компаній на цих ринках, а згодом - посилення конкуренції га подолання монополізації зазначених ринків.

Позитивними є також природні монополії та зразок підприємств водо-, газо-, електропостачання, залізниці тощо. Такі природні монополії забезпечують найнижчу собівартість продукції, робіт, послуг, проте потребують контролю з боку держави та встановлення низки обмежень з метою запобігання зловживань своїм монопольним становищем та ринку.

Таким чином, для споживачів, суспільства, держави неприйнятними (небажаними) є негативні прояви конкуренції та монополізму. В зв'язку з цим держана втручається в економічне життя з метою обмеження або недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання конкурентного середовища на товарних ринках, а також заохочення позитивних проявів монополізму та конкуренції.