Господарське право - Задихайло Д.В. - 2. Функції та компетенція Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг. Інші регулятори ринку

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Положення про Нацкомфінпослуг затверджене Указом Президента України від 23.1 ] .2011 р. № 1070/2011.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Основними завданнями Нацкомфінпослуг є: 1) формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів); 2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування; 3) забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; 4) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері; 5) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг; 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення; 7) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції; 8) координація діяльності з іншими державними органами; 9) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

Отже, однією з особливостей механізму державного впливу на вітчизняний РФП є відсутність єдиного органу регулювання з чітко визначеною функціональною компетенцією.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання РФП здійснюється: 1) щодо ринку банківських послуг -НБУ;

2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 3) щодо інших ринків фінансових послуг - Нацкомфінпослуг.

Крім того, Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

3. Суб'єкти фінансових послуг. Реєстрація та ліцензування діяльності фінансових установ. Суміщення надання певних видів фінансових послуг

Аналіз розвитку вітчизняного РФП, особливо останніми роками, дозволив виявити тенденцію до стирання меж між його окремими секторами і поступового опанування фінансовими установами відразу декількох ринкових сегментів. Іншими словами, сьогодні спостерігається активізація процесу універсалізації фінансової послуги.

Ще одним явищем, що набуло значного поширення останнім часом, є створення фінансових груп. До їх складу входять різні фінансові посередники: кредитні спілки, страхові компанії та інші, які знаходяться під наглядом різних державних регуляторів.

Фінансові установи в Україні діють відповідно до Закону про фінансові послуги з урахуванням норм чинних нормативно-правових актів, які встановлюють особливості правового статусу та правовий режим діяльності окремих видів фінансових установ, зокрема, законів України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 р., "Про страхову діяльність" від 17.03.1996 р., "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 р., "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 р., Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р. № 23, Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 р. № 3981, Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21, інших нормативно-правових актів з питань регулювання РФП.

Довірчим товариством є товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Довірителем майна може виступати юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна (коштів, цінних паперів та документів, які засвідчують право власності довірителя) відповідно до умов укладеного між ними договору.

Статутний фонд довірчого товариства повинен становити не менш як за 1 мли грн і формується виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників. До моменту реєстрації довірчого товариства кожен із його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 % від указаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватися документами, виданими комерційним банком. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) довірчих товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

Послуги, які довірче товариство надає довірителям майна, є довірчими операціями. Довірче товариство може надавати довірчі операції: 1) для громадян - збереження та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів; 2) для юридичних осіб - розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.

Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники - довірені особи. Дії довірених осіб мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору. Довірені особи особисто виконують свої обов'язки перед довірителями майна. Установчим договором може бути передбачена передача повноважень довіреної особи іншому учаснику, а також іншій особі за довіреністю на строк, що не перевищує одного року. Якщо учасником довірчого товариства виступає юридична особа, то довірчі операції від її імені здійснює представник, уповноважений цією юридичною особою. Усі операції, що провадяться за рахунок коштів, переданих довірителям майна, виконуються після підписання платіжних документів всіма довіреними особами довірчого товариства і ведуться окремо.

Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна, не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи у статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою.

Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб ЇЇ членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України "Про кредитні спілки", та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.

Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у ст. б Закону України "Про кредитні спілки" (мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської організації, або проживають у одному селі, місті, районі, області) та мають повну цивільну дієздатність. Утім зміна ознак, зазначених у даній статті, не тягне за собою припинення членства у кредитній спілці.

Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб.

Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру фінансових установ.

Ліцензуванню у кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління.

Майно кредитної спілки формується за рахунок: 1) вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); 2) плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; 3) доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; 4) грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, фантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; 5) інших надходжень, не заборонених законодавством.

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим за 10 % від суми її загальних зобов'язань.

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових внесків членів кредитної спілки.

Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.

Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 % від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. У разі ліквідації спілки залишок коштів резервного капіталу та залишок додаткового капіталу зараховується до Державного бюджету України.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту: 1) приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; 2) надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки; 3) залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть перевищувати 10 % від загальних зобов'язань кредитної спілки; 4) виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами; 5) розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи із вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбає державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків; 6) залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 % вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення; 7) надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу; 8) виступає членом платіжних систем; 9) оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту; 10) провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.

Послуги членам органів управління та працівникам кредитної спілки надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

До установ накопичувального пенсійного забезпечення належать: 1) недержавні пенсійні фонди як юридичні особи, які мають статус неприбуткових організацій та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь їх учасників з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати у визначеному чинним законодавством порядку на підставі укладених пенсійних контрактів; 2) страхові організації, що здійснюють накопичувальне пенсійне забезпечення шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до законодавства про страхування; 3) банківські установи, що здійснюють накопичувальне пенсійне забезпечення шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень відповідно до законодавства про банківську діяльність.

Для пенсійних фондів недержавне пенсійне забезпечення є виключним видом діяльності. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду). Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб із урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Засновниками (засновником) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Роботодавець, який виявив бажання стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду, укладає з радою цього пенсійного фонду договір про участь у корпоративному пенсійному фонді.

Державна реєстрація пенсійного фонду проводиться НКРФП. З моменту її здійснення пенсійний фонд набуває статусу фінансової установи.

Ломбардом є фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

До фінансових послуг ломбарду належать: 1) надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; 2) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Суміщенням надання певних фінансових послуг можна вважати супутні послуги ломбарду, до яких, якщо інше не встановлено законом, належать: 1) оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору; 2) надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією; 3) реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.

Чинним законодавством передбачено можливість надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Так, юридична особа має право надавати послуги фінансового лізингу, якщо в предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачене здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, а також за наявності: 1) внутрішніх правил із надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність із фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вишу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 3) довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої НКРФП; 4) керівників (засновників), які не повинні мати непогашену або незняту судимість за корисливі злочини.

Реєстр фінансових установ створюється і ведеться з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та забезпечення відкритості інформації про фінансові установи. Розпорядником та адміністратором Реєстру фінансових установ є НКРФП. Юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру фінансових установ, та отримання в результаті цього свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Розпорядженням НКРФП від 28.08.2003 р. № 41 затверджено Положення про Державний реєстр фінансових установ.

НКРФП у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

НБУ у межах своєї компетенції видає банківські ліцензії та банківські дозволи на здійснення банківських операцій.

НКЦПФР у межах своєї компетенції видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів: 1) брокерську діяльність; 2) дилерську діяльність; 3) андеррайтинг; 4) діяльність з управління цінними паперами; 5) діяльність з управління активами; 6) діяльність з управління іпотечним покриттям; 7) депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів; 8) депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

9) діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

10) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; 11) розрахунково-клірингову діяльність.

Здійснення перелічених видів діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.