1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
2. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.
3. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
У статті відтворено положення ст. 124 Конституції України. Суд є єдиним органом держави, який здійснює від її імені правосуддя. Ніякий інший орган держави, крім суду, призначеного у відповідності із законом, не вправі взяти на себе функцію здійснення правосуддя і не вправі постановити іменем України вирок або інше судове рішення у кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі, справі про адміністративне правопорушення. Функції суду не можуть бути делеговані іншому органу або посадовій особі.
Навіть в умовах введення на території надзвичайного стану правосуддю здійснюють суди, що утворені відповідно до Конституції. Забороняється на такій території утворювати позасудові органи або інші суди, а також спрощувати форми судочинства у діючих судах (див.: Закон України "Про надзвичайний стан").
Ніякий інший орган не має таких можливостей, як суд, для прийняття судового рішення. Суд здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення справи в судовому засіданні на підставі безпосереднього, всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи в умовах гласності та усності судового розгляду, змагальності і рівноправності сторін. У судовому розгляді реалізується у системі засад правосуддя, гарантуються права учасників процесу, безпосередньо досліджуються докази. Це забезпечує найбільші можливості саме для суду щодо встановлення обставин кожної справи.
Положення про те, що правосуддя здійснюється виключно судами, означає також, що судові рішення після набрання ними законної сили набувають обов'язкового характеру. Скасувати або змінити судове рішення вправі тільки вищестояща судова інстанція з додержанням суворих процесуальних правил і гарантій, які захищають права і охоронювані законом інтереси осіб, суспільства і держави.
Частина 3 цієї статті відтворює положення ст. 124 Конституції про безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Народні засідателі і присяжні під час участі у здійсненні правосуддю так само, як і професійні судді, незалежні і підкоряються тільки Конституції і закону. Про порядок залучення народних засідателів і присяжних до безпосередньої участі у здійсненні правосуддя, вимоги до них, їх права і обов'язки див. коментар до глави 3 розділу III цього Закону. Питання про те, в яких справах правосуддя здійснюється за участю народних засідателів і присяжних, деталізується у процесуальному законодавстві.
Принцип здійснення судової влади тільки судом, втілений у коментованій статті Закону, передбачає засади, що вказують на виключне місце суду, особливість виконуваної функції. Положення, закріплене в ч. 1 ст. 124 Конституції України та статтях Закону України "Про судоустрій і статус суддів", означає, що ніякий інший орган, крім суду, не вправі здійснювати судову владу. Навіть якщо діяльність того чи іншого органу в зовнішньому прояві імітуватиме процедуру провадження правосуддя, визнати її правосуддям не можна, оскільки її не виконав суд. Основний Закон України, гарантуючи справляння правосуддя лише судом, указує, що судочинство покладено на Конституційний Суд і суди загальної юрисдикції. Створення особливих чи надзвичайних судів не допускається.
Вимога, щоб судова влада здійснювалася лише судом, має важливе значення. Акти судової влади, тобто рішення, ухвали, вироки, постанови не можуть бути скасовані або змінені жодним іншим органом, а лише вищим судом за наявності передбачених законом підстав. Крім того, вони підлягають обов'язковому виконанню всіма органами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Назвемо складові елементи цього принципу судової влади.
По-перше, жоден інший орган державної влади й управління не має права приймати на себе компетенцію судової влади. Цей принцип обумовлює виключну підсудність справ щодо вирішення юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, суду й суддям (а у випадках, визначених законом, і представникам народу).
По-друге, постановлення рішення з конкретної справи є прерогативою суду, що підкреслює виключність судових рішень. Держава довіряє лише суду право вирішення питань законності й доцільності використання примусових повноважень держави, зокрема: (а) в установленому законом порядку застосовувати цивільно-правові санкції з цивільної справи; (б) визнавати особу винною у вчиненні злочину, призначити кримінальне покарання з кримінальної справи. Лише суд вправі прийняти рішення щодо застосування заходів, що обмежують конституційні права та свободи людини і громадянина, або заходів медичного характеру тощо. Рішення суду з конкретної справи обов'язкові для виконання всіма державними й посадовими особами.
Принцип здійснення судової влади тільки судом передбачає такий правовий режим, за яким скасування або зміна судових рішень можлива лише вищим судом відповідно до певної процедури. Жодне рішення не може бути скасовано або змінено іншим органом державної влади.
По-третє, особливе правове положення суду в системі державних органів закріплено Конституцією України та іншими нормативними актами. Формування системи органів судової влади, порядок їх організації й діяльності належать до відання законодавчої влади. Виключаючи можливість створення надзвичайних судів, законодавство про судоустрій припускає певну спеціалізацію судових органів у вирішенні різних категорій справ. Суди відрізняються предметною підсудністю і процесуальною формою реалізації судової влади.
По-четверте, судова влада характеризується особливим порядком формування суддівського корпусу, притягнення суддів до відповідальності. Вимоги, що ставляться до судді, його обов'язки при здійсненні функцій судової влади й позасудовою діяльністю доволі специфічні й чітко відображені в чинному законодавстві
По-п'яте, судова влада функціонує в режимі дотримання процесуальних гарантій статусу учасників судового процесу. Саме в стадії судового розгляду права й обов'язки учасників процесу детально регламентовані й забезпечені відповідними процесуальними гарантіями. З огляду на положення Конституції України визнати особу винною і застосувати до неї заходи кримінального покарання може лише суд. Цьому передує ретельне дослідження ним обставин справи, при якому враховуються як пом'якшуючі, так і обтяжуючі вину обставини, чим підкреслюється виключність правового становища особи підсудного.
Виключне право суду здійснювати судову владу зумовлено тим, що діяльність останнього проходить в особливому правовому порядку, при якому існують такі переваги при розгляді й вирішенні судових справ, які не передбачено для жодної державної діяльності. Зміст зазначеного порядку складають необхідні гарантії для винесення по справі законного і справедливого рішення.
Принцип здійснення судової влади тільки судом не обмежується судовим розглядом у суді першої інстанції, а характеризує всі судові стадії. У кожній з них розгляд справи проходить у тих формах, що відповідають характеру й завданням, що вирішуються в даній стадії.
Принцип професіоналізму суддів
Принцип участі народу при здійсненні судової влади
Стаття 6. Самостійність судів
Стаття 7. Право на судовий захист
Принцип безсторонності судової влади
Принцип доступності судової влади
Стаття 8. Право на повноважний суд
Стаття 9. Рівність перед законом і судом
Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін