Земельне право - Корнєєв Ю.В. - РОЗДІЛ 9. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

1. Поняття про плату за землю

Кожна країна незалежно від устрою справляє податки, які використовуються для регулювання суспільних відносин, утримання апарату управління, війська тощо. Якщо дотримуватись принципів стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості та соціальної справедливості при визначенні та справлянні податків, система оподаткування органічно вписується в життя країни і виконує поставлені перед податками завдання. Якщо ці принципи не витримуються, надходження в бюджет будуть не систематичні, або викликатимуть постійні нарікання в суспільстві.

Велике значення має розмір самого податку. Він повинен бути таким, щоб задовольнити потреби країни і, в той же час, не бути занадто важким для платника. Великі розміри податку, з однієї сторони, ведуть до неминучих злиднів, занепаду - це шлях до катастрофи. З другої сторони, малі податки не можуть задовольнити витрати суспільства. Податки можна порівняти з температурою тіла людини. Погано, коли вона висока і також погано, якщо вона низька. Здорова людина тоді, коли температура оптимальна. Аналогічно, економіка буде нормально функціонувати при оптимальних розмірах податку.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається до її встановлення в спеціальному порядку визначеному Законом України "Про плату за землю". Завдання плати за землю:

- забезпечити рівноправний розвиток всіх форм власності господарств на землі;

- вирівнювання економічних умов виробництва на землях різної якості;

- стимулювання власників землі і землекористувачів;

- забезпечення надходження грошей у бюджети рад для реалізації програм охорони і покращення земель, джерелами плати за землю повинен бути прибуток власників і землекористувачів.

Вартісною основою плати за землю служить капіталізований рентний доход із земельної ділянки.

Юридичною основою справляння плати за землю є статті 91 і 96 Земельного кодексу України та Закон України "Про плату за землю", який був прийнятий в 1992 році, до якого були внесені зміни в 1996 і 2003 роках. Відповідно до цих Законів об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, юридичні і фізичні особи, яким земля передана у власність або надана у користування.

Згідно Земельного кодексу України, господарську діяльність пов'язану з використанням земельної ділянки, можна починати лише після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Основним документом, який підтверджує площу земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню, є державний акт па право власності на землю або па право постійного користування землею.

Необхідно зазначити той факт, що відсутність державного акта, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, не може бути підставою для несплати земельного податку, оскільки використання землі в Україні є платним.

Площа земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню, за відсутності державного акта, який засвідчує право власності або право користування, може бути підтверджена випискою із земельно-кадастрової книги.

Важливим є питання, хто має сплачувати земельний податок за земельні ділянки, якщо протягом року право на власність або користування переходить від одного платника податку до іншого. У випадку переходу протягом року права власності або права користування земельними ділянками від одного платника податку до іншого земельний податок обчислюється та надається до сплати (якщо це фізична особа) першому власнику землі або землекористувачу, починаючи з початку року і до дня, в який він втратив право власності або право користування земельною ділянкою (включаючи і цей день), а новому - починаючи з дня, який настає за днем виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За земельні ділянки, які перейшли у спадщину, земельний податок стягується зі спадкоємців, з моменту вступу в права наслідування (згідно чинного законодавства).

Спадкоємцям, які прийняли спадщину до настання строку податкового обліку, податок обчислюється з урахуванням податкових зобов'язань заповідача.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо:

- раціонального використання та охорони земель;

- підвищення родючості ґрунтів;

- відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

- ведення земельного кадастру;

- здійснення землеустрою та моніторингу земель;

- проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Розмір земельного податку для конкретного року визначається з врахуванням індексів інфляції, які офіційно встановлюються Законом України який визначає бюджет країни на наступний рік.