Історія вчень про державу і право - Кормич А.І. - III. Методи вивчення історії вчень про державу і право

Предметом цієї дисципліни є ідеї і вчення, що стосуються держави, її суті, її форми та бажаної організації і, відповідно, права. Політичні та правові погляди тісно пов'язані між собою, а інколи навіть невіддільні.

Політико-правові вчення та ідеї спрямовані передусім на з'ясування генезису, суті, тенденцій та перспектив розвитку права і закону, ролі правових норм у суспільстві та їх значення.

Предмет "Історія вчень про державу і право" - самостійна юридична наукова дисципліна, що вивчає політичні та правові теорії минулого, взяті в їх генезисі, історичному розвитку і зв'язку із сучасністю. Це історія виникнення і розвитку поглядів, вчень і теорій щодо походження, ролі, значення та ідеальної форми держави і політичної системи суспільства, а також вчень і теорій про право, його суть і призначення, окремі державно-правові інститути та теорії і концепції про ідеальні або бажані форми державно-правового буття.

Предмет історії вчень про державу і право як юридичної науки в цілому вивчає політичні явища в їх взаємозв'язку з правовими. У даний предмет входять теоретичні уявлення про найістотніші аспекти політики і права в їхніх внутрішніх взаємозв'язках, у взаємодії та взаємовпливах.

Під поняттям "політико-правові вчення" в дисципліні "Історія вчень про державу і право" розуміються: теоретичний аспект знань, що історично виникають і розвиваються; ті теоретичні концепції, ідеї, положення і конструкції, в яких знаходить своє концентроване логіко-понятійне втілення історичний процес поглиблення пізнання політичних і правових явиш.

На основі вищевикладеного можемо зробити висновки, що історія політичних і правових вчень, або історія вчень про державу і право, є самостійною наукою і навчальною дисципліною водночас теоретичного та історичного профілю. Ця особливість зумовлена тим, що в її межах вивчається специфічний предмет - процес виникнення і розвитку теоретичних знань про державу, право, політику і законодавство, а також історія політичних та правових теорій.

III. Методи вивчення історії вчень про державу і право

Для вивчення курсу "Історія вчень про державу і право", необхідно використовувати увесь спектр загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Особливо важливе значення для вивчення цієї науки і предмета мають два методи. Один із них - історичний, суть його полягає у вивченні та осмисленні тієї чи іншої теорії, концепції в історичному контексті, який зумовив їх появу. Застосовуючи цей метод, можна правильно зрозуміти суть тих чи інших ідей, які з позицій сьогодення можуть бути або неприйнятними, або гостро актуальними.

Для розуміння справедливості, права, законності має важливе значення і другий метод: проблемно-концептуальний, який дає змогу простежити зародження і розвиток тієї чи іншої ідеї з найдавніших часів до сьогодення. Російський правознавець Б. М. Чичерін підкреслював, що для всієї історії політичної та правової думки характерна наявність чотирьох головних ідей, які тією чи іншою мірою притаманні кожній епосі і є визначальними у розвитку правових вчень. Це ідеї: суспільної влади, свободи, закону та досягнення спільного блага.

IV. Періодизація історії вчень про державу і право

Для вивчення предмета "Історія вчень про державу і право" найбільш прийнятно розглядати такі періоди в історії політичних та правових вчень: стародавній (або античний) світ; середні віки; новий та новітній часи (сучасні).

Перший період - стародавній світ з його релегійно-міфологічною концепцію та античність - з філософсько-етичною концепцією. Світогляд цього періоду не розрізняє державу і суспільство, право і мораль.

Другий період - середні віки - з релігійною концепцією. Для світогляду цього періоду характерне прагнення до звільнення від земних пут, перенесення ідеалів у загробне життя, коли держава і церква зливаються в одне ціле, норми права збігаються з релігійними канонами.

Третій період - новий час із громадянською концепцією та новітній час із соціальною концепцією, пов'язаний з політичними революціями у низці країн Європи. Це великий період. Для нього характерна боротьба людини за свою свободу, за свої права - починаючи від боротьби за політичні права, потім за соціально-економічні права і, врешті, за комплекс прав і свобод людини, який знаходить своє закріплення в Міжнародній хартії прав людини.

Розвиток політико-правових вчень України підпадає під цю періодизацію, з більш яскраво вираженими рисами, притаманними другому та третьому періодам.

У своєму бажанні зрозуміти дійсність, знайти шляхи до кращого майбутнього люди завжди зверталися і будуть звертатися до минулого: до тих принципів і положень, які перевірені, пройшли апробацію часом та історією. У вирішенні цих питань, проблем може допомогти глибоке вивчення процесів пізнання природи держави і права, уявлень про свободу, справедливість, закони, права і свободи людини, особистості та влади, тобто тих питань, що становлять предмет історії вчень про державу і право.