Бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях - Шара Є.Ю. - Класифікація податків і платежів

Класифікація податків і платежів

Бюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі - ПКУ), який визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок їх справляння.

Податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Збір (плата, внесок) - обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день).

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються ПКУ для кожного податку окремо.

Структуру системи оподаткування бюджетних установ відображено нарис. 15.1.

До загальнодержавних податків належать податки та збори, що встановлені ПКУ і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених ПКУ.

До місцевих податків належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Рис. 15.1. Структура системи оподаткування бюджетних установ

Розрахунки за податками і платежами

До неприбуткових організацій (п. п. 14.1.121 ПКУ) належать підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не отримання прибутку, а здійснення благодійної діяльності та меценатства, а також іншої діяльності, передбаченої законодавством.

Для неприбуткових організацій установлено пільговий режим оподаткування, за умови, що такі організації зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ відповідно до Положення про реєстр неприбуткових організацій та установ, затверджений наказом ДПА України від 24.01.2011 р. № 37.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій відображені на (рис. 15.2).

У разі якщо бюджетні установи отримують дохід з джерел, які не зазначені серед джерел доходів, звільнених від оподаткування, такі бюджетні установи зобов'язані сплатити податок на прибуток. Податок на прибуток визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму видатків, пов'язаних з отриманням таких інших доходів. При цьому видатки не можуть перевищувати такі доходи.

При отриманні доходів від неосновної діяльності, тобто таких, що підлягають оподаткуванню визнаються за датою переходу до покупця права власності на товар, а при наданні послуг (виконанні робіт) - за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно зі ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню.

Рис. 15.2. Перелік доходів бюджетних установ, звільнених від оподаткування

Основна діяльність бюджетних установ - це діяльність, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітницьких, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). При цьому статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, що не передбачають отримання прибутку відповідно до норм законів, що регулюють їх діяльність.

Оподаткування доходів, отриманих бюджетними установами з джерел, які не зазначені серед джерел доходів, звільнених від оподаткування, тобто оподатковуваних доходів, здійснюється згідно з вимогами п. 157.11 ПКУ. Зокрема, податок на прибуток визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму видатків, пов'язаних з отриманням таких інших доходів. При цьому видатки не можуть перевищувати такі доходи.

При отриманні доходів від неосновної діяльності, тобто таких, що підлягають оподаткуванню визнаються за датою переходу до покупця права власності на товар, а при наданні послуг (виконанні робіт) - за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридичні особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм.

До доходів у вигляді заробітної плати відноситься основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму. До заробітної плати належать і окремі виплати, які не входять до фонду оплати праці, зокрема лікарняні, які повністю або частково компенсують заробітну плату.

При визначенні бази оподаткування дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) у частині утримань та на суму податкової соціальної пільги (далі - ПСП) за її наявності. На суму утриманого ЄСВ зменшуються виключно доходи у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї виплати.