Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 3.2. Характеристика України як конституційної держави

У розділі І "Загальні засади" Конституції України декларовано: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

Україна - суверенна і незалежна держава

Держава є складним і невід'ємним інститутом політичної влади у суспільстві.

Держава - це політико-територіальна суверенна організація політичної влади суспільства, що має спеціальний апарат управління та примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими, здійснює керівництво й управління загальносуспільними справами і виступає як суб'єкт міжнародних відносин. Суверенітет є важливою ознакою держави і базовим елементом державотворення.

Суверенітет ґрунтується на таких принципах:

1) єдність і неподільність - суверенітет не може бути половинчастий, оскільки він є цілісним політико-правовим інститутом;

2) постійність - його функціонування не обмежене певним часом;

3) необмеженість ~ суверенітет не можна тимчасово передати, делегувати та ін.;

4) надзаконність - жоден закон не може скасувати суверенітет.

Суверенітет держави (від франц. souverainete - верховна влада) - це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність державної влади всередині країни та її рівноправність у відносинах з іншими державами. Зміст державного суверенітету дістає своє вираження переважно у двох основних спрямуваннях:

1) верховенство, монопольність і неподільність державної влади всередині країни - держава не може існувати, не маючи реальної влади;

2) незалежність держави на міжнародній арені, рівноправне членство у міжнародних організаціях, неможливість втручання у внутрішні справи держави інших держав чи міжнародних організацій.

В умовах глобалізації світового розвитку Україна внаслідок різних суб'єктивних і об'єктивних обставин стала членом міжнародних організацій - ООН, Ради Європи, СНД та ін. Відтак вона добровільно взяла на себе не лише права, а й відповідні обов'язки. Уповноважені представники міжнародних товариств можуть відвідувати Україну з метою перевірки стану справ держави з окремих питань. Наприклад, згідно з Європейською конвенцією із запобігання тортурам і нелюдським чи принижуючим гідність поводженням чи покаранням Україна зобов'язана дозволити міжнародним спостерігачам відвідувати місця позбавлення волі (тюрми, колонії та ін.) на предмет перевірки умов відбування покарання засуджених.

Отже, абсолютного суверенітету, особливо зовнішнього, в умовах глобалізованого світу бути не може.

У науковий обіг термін "суверенітет" уперше ввів французький учений Жан Боден у своїй праці "Шість книг про республіку" (1576 р.) для загальної оцінки владарювання у державі. Ця ідея активно розвивалася іншими вченими. Зокрема, Г. Еллінек визначив державний суверенітет як здібність держави до виключного правового самовизначення, як можливість держави у межах права вільно нормувати зміст своєї компетенції. Суверенна державна влада означає владу, яка не знає над собою ніякої вищої влади, тому є незалежною і верховною.

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року визначила основні принципи державного суверенітету: верховенство, самостійність, повнота, неподільність. Таку концепцію державного суверенітету було сприйнято і задекларовано у Конституції України.

Верховенство державної влади означає, що вона:

1) не може бути обмежена суб'єктивною волею певного індивіда, громадянина незалежно від його посади чи матеріального становища;

2) має об'єктивні чинники обмеження, які визначені Конституцією і законами України, інститутом народного суверенітету;

3) може бути лише одна, альтернативи їй немає, тобто не може бути два уряди, два президенти тощо;

4) поширюється на всіх без винятку суб'єктів правовідносин у межах державної території.

Самостійність державної влади означає:

1) непідпорядкованість іншій владі, державна влада не може перебувати під чиєюсь владою, крім влади власного народу;

2) відособленість влади від усіх інших влад у суспільстві;

3) невимушеність і добровільність нормування змісту своєї компетенції і влади;

4) можливість використання державно-правового примусу для забезпечення повноцінної реалізації своєї компетенції.

Повнота і неподільність державної влади означає, що:

1) державна влада поширюється на всі сфери суспільних відносин: політичну, економічну, соціальну, екологічну, культурну;

2) державна влада є самодостатньою і такою, що може повноцінно здійснювати управління суспільними справами;

3) державна влада в межах певної території є монопольна і єдина.

Конституційними ознаками України як суверенної і незалежної держави є:

1) територіальна цілісність і недоторканність держави в межах існуючого кордону, оскільки суверенітет поширюється на всю її територію (ч. 1 ст. 2 Конституції України). Основний Закон України визначив, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу (ч. 1 ст. 17 Конституції України);

2) суверенітет українського народу, оскільки внутрішній суверенітет держави обмежується суверенітетом власного народу. Наприклад, право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (ч. З ст. 5 Конституції України);

3) апарат публічної легітимної влади, який формується спільними зусиллями українського народу і уповноважених органів державної влади згідно з нормами національного законодавства. Ззовні не може бути будь-якого тиску міжнародних організацій або інших держав щодо порядку формування або персонального складу тих чи інших органів державної влади;

4) дія міжнародних договорів в Україні, яка можлива у разі надання згоди Верховної Ради України на обов'язковість їх виконання на території держави (ч. 1 ст. 9 Конституції України);

5) єдине громадянство,

6) єдина податкова і фінансова системи, що дозволяє самостійно формувати бюджет держави;

7) національна валюта, тобто власна грошова одиниця - гривня (ст. 99 Конституції України);

8) Збройні Сили України, на які покладаються Конституцією України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (ч. 2 ст. 17);

9) офіційне представництво українського народу як у межах держави, так і в міжнародно-правових відносинах;

10) державний статус української мови в Україні, що визначено положеннями ч. 1 ст. 10 Конституції України. Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР "Про мови в Українській PCP" від 28 жовтня 1989 року, в якому сказано: "Відповідно до Конституції Української PCP державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. Українська PCP забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах життя".

Державна мова - це закріплена традицією або законодавством мова1. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/1999 (справа про застосування української мови) положення ч. 1 ст., 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території

України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються Конституцією і законами України. Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами АРК та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України. Виключно законами України визначається порядок застосування мов (п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України). Володіння державною (українською) мовою є обов'язковою умовою для зайняття відповідних посад (ч. 2 ст. 103, ч. З ст. 127, ч. З ст. 148 Конституції У країни).