Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 11.2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України

11.1. Поняття, ознаки та система виконавчої влади в Україні

Державна влада згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Виконавча влада в Україні - це представлена державними виконавчими органами самостійна та незалежна в системі поділу влади, відмінна від законодавчої та судової гілка державної влади, що утворена для виконання Конституції та законів України, оперативного управління суспільними і державними справами.

Ознаки виконавчої влади:

1) представлена державними виконавчими органами; самостійна та незалежна в системі поділу влад (ст. 6 Конституції України);

2) відмінна від законодавчої та судової гілок державної влади, що зумовлено історико-правовим розвитком інституту виконавчої влади. Так, за радянських часів державної виконавчої влади як самостійної гілки влади не було, оскільки функціонували лише виконавчі комітети при радах;

3) створена для виконання Конституції та законів України, міжнародних договорів, указів Президента України, оперативного управління суспільними та державними справами;

4) виконавча влада діє на території України постійно, тобто функціональна діяльність органів виконавчої влади є безперервною;

5) представлена системою органів державної виконавчої влади, які перебувають в ієрархічній підпорядкованості.

Систему органів виконавчої влади становлять:

1) вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, який є органом загальної компетенції;

2) центральні органи виконавчої влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України;

3) нижчі органи виконавчої влади - місцеві районні та обласні державні адміністрації.

Отже, система органів державної виконавчої влади складається як із загальнодержавних органів - Кабінет Міністрів України, міністерства, центральні органи виконавчої влади, так і з місцевих органів - Рада Міністрів АРК, районні та обласні державні адміністрації.

11.2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України

Правовою основою організації та діяльності Кабінету Міністрів України є Конституція України, зокрема розділ "Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади", Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року1, постанови Верховної Ради України, укази Президента України тощо.

Кабінет Міністрів України - це загальнодержавний, постійно діючий, призначуваний, колегіальний орган загальної компетенції, вищий орган виконавчої влади в Україні, який відповідальний перед Президентом України, підзвітний Верховній Раді України та підконтрольний перед нею в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України.

Відтак, Кабінет Міністрів України має подвійне підпорядкування:

* відповідальний перед Президентом України;

* підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. Ознаки Кабінету Міністрів України:

* загальнодержавність тобто його компетенція поширюється на всю територію України;

* вищий орган виконавчої влади в Україні, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі;

* постійно діючий орган - його діяльність не обмежена в часі, а члени уряду працюють на постійній основі;

* призначуваність - Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України призначаються на посаду Президентом України за погодженням із Верховною Радою України;

* колегіальність - складається з членів Кабінету Міністрів України, чисельність яких встановлюється законодавством України; приймає рішення на урядових засіданнях певною сукупністю голосів членів Кабінету Міністрів України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на його засіданнях шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу уряду. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу уряду і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Отже, Кабінет Міністрів України в конституційній системі поділу влад посідає важливе місце, що зумовлено його правовим статусом.