Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А.В. - 52. Порядок та послідовність підготовки до проведення допиту

Підготовка до проведення допиту включає:

- визначення кола осіб, які підлягають допиту;

- визначення послідовності їх допиту;

- визначення предмету допиту та вивчення матеріалів кримінальної справи;

- вивчення особи допитуваного;

- підбір речових доказів та інших матеріалів для пред'явлення допитуваному;

- вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

- отримання спеціальних знань, які можуть знадобитися під час допиту;

- визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовку;

- визначення учасників проведення допиту;

- складання плану допиту.

Момент проведення допиту щодо певної особи визначається слідчим виходячи із конкретної слідчої ситуації. Відносно окремих категорій допитуваних момент проведення допиту визначено безпосередньо КПК України:

- якщо підозрюваний затриманий, або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК України);

- допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після його явки чи приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

Допит проводиться удень. Заборонено проводити допит у нічний час, крім випадків, коли існуючі обставини вимагають негайного проведення допиту.

53. Способи виклику та місце проведення допиту

Особа може бути викликана на допит:

- повісткою по пошті або через кур'єра;

- телеграмою або телефонограмою;

- повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;

- через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі зазначається: хто і в якості кого викликається, куди, на який час та до кого необхідно прибути. Місце допиту:

- кабінет слідчого,

- місце події;

- місце проживання чи знаходження допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, санаторій тощо);

- місце роботи;

- лікувальна установа (з дозволу лікаря).

54. Тактичні прийоми допиту

Загальні тактичні прийоми допиту:

- прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

- встановлення психологічного контакту;

- викладення показань у формі вільної розповіді;

- постановка запитань;

- пред'явлення доказів;

- актуалізація забутого в пам'яті допитуваного;

- оголошення показань інших осіб;

- допит на місці події;

- роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину;

- переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

Основні тактичні прийоми допиту:

- маскування цілей допиту;

- створення враження поінформованості слідчого;

- обмовлення;

- раптовість при допиті. Види типових ситуацій допиту:

- повідомлення правдивих показань;

- добросовісна помилка допитуваного;

- суперечності у показаннях допитуваного;

- відмова від дачі показань;

- повідомлення неправдивих показань. Найпоширеніші тактичні прийоми допиту:

1. Встановлення психологічного контакту:

- бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес для слідчого;

- демонстрації слідчим поінформованості.

2. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного:

- постановка допитуваному нагадуючих запитань;

- допит на місці події;

- оголошення показань інших осіб.

3. Викриття неправди в показаннях. Виділяють шість підсистем, характерних для допиту обвинуваченого (підозрюваного):

- викриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і висуненні ним своєї версії;

- викриття неправди у ситуації часткового визнання обвинуваченим своєї вини;

- подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтересують органи розслідування;

- викриття неправдивої заяви про алібі;

- встановлення обмови;

- встановлення самообмови.