Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А.В. - 63. Поняття, завдання та види слідчого експерименту

Слідчий експеримент - це слідча дія, яка виконується з метою перевірки існуючих та одержання нових доказів шляхом цілеспрямованого впливу на окремі (такі, що перевіряються) об'єкти або їх копії під час проведення спеціальних дослідів. Таким чином, слідчий експеримент це пізнавальна дія, суть якої полягає у проведенні досліджень, пов'язаних з перевіркою або встановленням будь-якого факту, явища, речі.

Слідчий експеримент спрямований на розв'язання таких завдань:

- перевірити можливість сприймати будь-які явища в певних умовах;

- встановити механізм або окремі елементи події злочину;

- перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ.

В криміналістиці виділяють три види слідчого експерименту:

- слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

- слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути крізь отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, в тому числі злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити фальшиву монету);

- слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення (наприклад, здійснення пострілу зі зброї без натиску на спусковий гачок, самозагоряння певної рідини тощо). Учасниками слідчого експерименту можуть бути: слідчий, працівники органів дізнання, прокурор; обвинувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий; поняті, спеціаліст; експерт, громадські помічники, виконавці дослідницьких дій та інші особи, участь яких у проведенні слідчого експерименту визнає за необхідне слідчий.

64. Перевірка показань на місці

Проведення перевірки показань на місці є слідчою дією, яка має власну пізнавальну функцію. Слідчий має право за участю понятих, а у необхідних випадках - і спеціаліста прибути з допитаною особою на вказане місце та запропонувати їй показати обстановку, предмети, розповісти про обставини події.

Предметом перевірки показань на місці є показання, які тим чи іншим чином пов'язані з конкретним місцем. Таким місцем є: місце події; приміщення та ділянки місцевості, де готувався або вчинявся злочин; місця, де сховані предмети та знаряддя злочину; місця, де переховувався злочинець або його співучасники.

Перевірка показань на місці полягає в тому, що слідчий у результаті проведення цієї дії отримує нову інформацію, яка дає підстави говорити про правдивість або неправдивість показань, які перевіряються. Доказове значення отриманої інформації оцінюється, як правило з урахуванням результатів раніше проведеного слідчого огляду місцевості.

Інформація, яка отримується у результаті перевірки показань на місці, характеризується співвідношенням даних, які виходять з таких основних джерел:

- інформація, що міститься у показаннях, що перевіряються;

- інформація, що міститься у показаннях, які особа дає на місці перевірки;

- інформація, джерелом якої є реально обстановка на місці у її взаємозв'язку з обставинами вчинення злочину;

- інформація, що отримана у результаті раніше проведеного огляду даного місця.

Саме за допомогою вказаних вище блоків інформації слідчий робить вірогідний висновок про правдивість або неправдивість свідчень, що перевіряються.

Перевірка показань на місці проводиться, як правило, після того, як це місце ретельно оглянуте слідчим без участі допитуваної особи, оскільки участь цієї особи в огляді виключає можливість проведення перевірки показань на місці.

Необхідною умовою перевірки показань на місці є наявність добровільної згоди особи на проведення цієї дії.