Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 425. Право на касаційне оскарження

1. Касаційну скаргу мають право подати:

1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник-у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

2. Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.

1. У частині першій коментованої статті визначено перелік осіб, які мають право подати касаційні скарги на судові рішення, передбачені ст. 424 КПК, а також межі такого оскарження. Встановлення законодавцем меж оскарження судового рішення через використання формулювання "у частиш, що стосується інтересів (засудженого, неповнолітнього, потерпілого тощо)" свідчить про наявність обмежень права учасників судового провадження на оскарження судового рішення в тій частині, яка не стосується їх інтересів, не має жодного правового значення для конкретного учасника судового провадження або ж, навпаки, може слугувати погіршенню його правового становища, та вказує на необхідність контролю (перевірки) судом касаційної інстанції дотримання цих меж з метою уникнення невиправданої тяганини судового провадження, безпідставного перегляду судових рішень та погіршення становища його учасників. Разом з тим межі касаційного оскарження в КПК не встановлено для осіб, зазначених у п. 3,5 та п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК. Такими є, зокрема:

- підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник,

- законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

-прокурор.

З аналізу положень частин 2 і 4 ст. 36 КПК у контексті ст. 424 КПК випливає, що прокурор як особа, котра мас право на касаційне оскарження, - це службова особа органів прокуратури, яка в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювала функції, передбачені у пп. 13, 14,15 та 20, а також Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 424 КПК зазначені прокурори можуть оскаржувати в касаційному порядку судові рішення незалежно від підстав, обумовлених для інших осіб, які мають право на касаційне оскарження, а у разі постановления судових рішень на підставі угоди, - виключно з підстав, передбачених у п. З ч. З ст. 424 КПК.

Участь у касаційному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК можуть брати службові особи прокуратури вищого рівня.

Межі оскарження судового рішення про застосування до особи примусових заходів медичного характеру її законним представником чи захисником законом не встановлено, а тому вони можуть стосуватися правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин без права дослідження доказів та встановлення і визнання доведеними обставин, які не було встановлено і доведено цими судами.

Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник та захисник також мають право на касаційне оскарження судових рішень щодо них без зазначення в законі меж такого оскарження. Проте шляхом аналізу процесуального стану особи як підозрюваної чи обвинуваченої, зазначеної у частинах 1, 2 ст. 42 КПК, а також можливості прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, слід зробити висновок про те, що такими є рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного і обвинуваченого у випадках, передбачених в абз. 2 ч. б ст. 284 КПК, а стосовно обвинуваченого - судові рішення щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі § 2 гл. 24 КПК (див. коментар до гл. 24 КПК).

Зі змісту ч. 1 ст. 425 КПК випливає, що у разі подання касаційної скарги від імені особи, яка не має повноважень подавати таку скаргу, або особою, яка має таке право, але скарга подана в тій частині, яка цією особою не може бути оскаржена, касаційна скарга повертається скаржнику з підстав, передбачених у п. 2 ч. З ст. 429 КПК відповідно до ухвали суду касаційної інстанції, яка приймається колегіально. Повернення такої скарги не позбавляє особу права повторно звернутися до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому в гл. 32 КПК, за умови дотримання нею строків, установлених процесуальним законом, на касаційне оскарження, тобто протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення (детальніше про строки касаційного оскарження див. коментар до ст. 426 КПК).

2. Для забезпечення права на касаційне оскарження і права на захист, гарантованих ст. 59 Конституції України та п. Ь ч. З ст. 6 КЗПЛ, особам, перелік яких визначено у ч. 1 коментованої статті, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги. Реалізацію таких прав особи покладено на суд першої інстанції.

При цьому під матеріалами кримінального провадження слід розуміти матеріали, які були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, а також постановлені ними судові рішення, в тому числі журнали судового засідання, технічні носії інформації, на яких зафіксовано судове провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.

У разі подання письмового клопотання особою, яка має право оскаржити судове рішення до суду касаційної інстанції щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги, головою суду чи головуючим має бути надана можливість на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні місцевого загального суду та в присутності працівника апарату суду в порядку, визначеному положеннями розд. 23 Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р № 68.