Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 488. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

1. При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати:

1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;

2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

1. Закон передбачає необхідність всебічного і ретельного з'ясування умов життя і виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого: а) у сім'ї (чи в спеціальному дитячому закладі); б) у навчальному закладі чи за місцем роботи, якщо він навчається чи працює; в) поза домом (сім'єю), навчальним закладом чи роботою.

З'ясування умов життя та виховання неповнолітнього є необхідним для встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню ним кримінального правопорушення, і вжиття заходів до їх усунення. У цьому зв'язку у Рекомендації (2003) 20 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 24 вересня 2004 р. "Про нові підходи до злочинності серед неповнолітніх і про значення правосуддя у справах неповнолітніх" як новий стратегічний підхід визначено таке: 1. Основними цілями правосуддя у справах неповнолітніх і пов'язаних з ним заходів запобігання злочинності серед неповнолітніх мають бути: 1) запобігання вчиненню і повторному вчиненню злочинів; 2) ресоціалізація і повернення злочинців до життя в суспільство; 3) врахування потреб та інтересів потерпілих. 2. Система правосуддя у справах неповнолітніх повинна розглядатися як одна із складових більш широкої, заснованої на громадському впливі стратегії запобігання злочинності серед неповнолітніх, яка враховує ситуацію в сім'ї, школі, оточенні, групі, за якої вчиняється злочин. 3. Зокрема, ресурси мають виділятися на запобігання серйозним, насильницьким, тривалим і пов'язаним з наркотиками і алкоголем злочинам.

Стаття 488. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.

2. Законні представники викликаються в судове засідання. їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою мас право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

1. Законний представник неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, як і сам підозрюваний чи обвинувачений, є учасником кримінального провадження на стороні захисту (пп. 19 і 25 ч. 1 ст. З КПК). При цьому участь законного представника у кримінальному провадженні є важливою складовою забезпечення права неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого на захист.

Неповнолітньою особою є дитина, яка на момент вирішення питання про допуск законного представника до участі в кримінальному провадженні не досягла вісімнадцятирічного віку (п. 12 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 484 КПК). Після досягнення підозрюваним чи обвинуваченим вісімнадцятирічного віку участь законного представника у кримінальному провадженні припиняється.

Відповідно до ст. 44 КПК як законні представники підозрюваного, обвинуваченого можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Близькі родичі та члени сім'ї особи - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. З КПК).

Про залучення або про відмову в залученні законного представника, про обмеження його участі у виконанні окремих процесуальних дій чи про його заміну слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - ухвалу, копія якої вручається законному представнику.

За загальним правилом, законний представник користується процесуальними правами підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 42 КПК), інтереси якого він представляє, за винятком тих, які є невід'ємними правами особи, зокрема, це право давати показання стосовно підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом провадження.

Про процесуальні права підозрюваного, обвинуваченого див. ст. 42 КПК.

Яку і самому неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому, його законному представнику після прийняття рішення про залучення його до участі у кримінальному провадженні вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення (ч. 8 ст. 42 КПК).

Допит законного представника як свідка не є обставиною, яка виключає його подальшу участь у кримінальному провадженні.