Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - РОЗДІЛ VIII. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Стаття 532. Набрання судовим рішенням законної сили

1. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

2. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

3. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

4. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

5. Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

1. Законною силою судового рішення є його чинність, яка настає у передбачені процесуальним законом строки. Після набрання чинності вирок та ухвала підлягають виконанню, тобто реалізації.

Згідно зі ст. 4 КВК підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закони України про амністію та акт помилування.

До набрання законної сили вирок виконується в частиш запобіжного заходу і негайного звільнення обвинуваченого з-під варти у разі виправдання або звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання (ст. 377 КПК).

2. Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від реалізації учасниками кримінального провадження права на апеляційне або касаційне оскарження. Рішення місцевого суду або слідчого судді набирають законної сили одразу після проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

3. Якщо рішення суду набрало законної сили у зв'язку із закінченням строку на подачу апеляційної або касаційної скарги, але цей строк згодом був відновлений (див. статті 399, 429 КПК), судове рішення втрачає законну силу і на нього можуть бути подані апеляційні або касаційні скарги у встановленому законом порядку.

4. Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, ВСУ набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Якщо особа, яка подала апеляційну або касаційну скаргу, її відкликала, судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення рішення про закриття апеляційного чи касаційного провадження.

Судове рішення набирає законної сили повністю, а не частинами. Зокрема, якщо вирок, постановлений щодо групи обвинувачених, оскаржений лише стосовно деяких із них, він набирає законної сили після розгляду кримінального провадження судами апеляційної або касаційної інстанції одночасно щодо всіх обвинувачених у даному провадженні. Оскарження судового рішення в окремій частині (наприклад, лише в частині вирішення цивільного позову) також не тягне набуття ним чинності в решті частин.

5. Якщо ухвали слідчого судді та суду не можуть бути оскаржені, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням

1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

1. Судовому рішенню у кримінальному провадженні, що набрало законної сили, притаманна ознака обов'язковості, тобто воно є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ та організацій, службових осіб і громадян, яких воно стосується, підлягає виконанню на всій території України. Не допускається повторний розгляд кримінального провадження щодо тієї самої особи за тим самим обвинуваченням, за яким особа вже була засуджена або виправдана, якщо вирок набрав законної сили, а також повторне обговорення і вирішення заново зазначених у вироку фактів і висновків.

Обвинувачений зобов'язаний відбути призначене йому вироком покарання, відшкодувати завдані його діянням збитки, а також виконати судове рішення з інших питань, що його стосуються. За ухилення особи від відбування покарання настає кримінальна відповідальність (статті 389,390,393,394 КК).

Судове рішення у кримінальному провадженні, яке набрало законної сили, характеризується преюдиціальністю. Це означає, що обставини, викладені у ньому, немає необхідності доводити й не можна спростовувати під час розгляду інших проваджень. Зокрема, вирок чи ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, що набрали чинності, обов'язкові для суду, який вирішує інше кримінальне провадження або розглядає справу про цивільно-правові наслідки діяння особи, щодо якої постановлено вирок, з питань, чи мало місце це діяння і чи вчинила його ця особа.

Обов'язковість виконання судового рішення забезпечується державою. За умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню у ст. 382 КК встановлена кримінальна відповідальність.

Виправдувальний вирок, який набрав чинності, зобов'язує фізичних і юридичних осіб вважати виправданого невинним у вчиненні кримінального правопорушення за пред'явленим обвинуваченням. Суд, що виправдав обвинуваченого, зобов'язаний роз'яснити йому порядок відновлення його порушених прав.

Питання про виконання судових рішень щодо обвинувачених, які перебувають на території іншої держави, вирішується відповідно до договору про правову допомогу, укладеного з цією державою.