Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі

1. Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

1. Особа, засуджена за вчинення злочину, вважається судимою з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення та в інших передбачених законом випадках. Вчинення злочину особою повторно і рецидив злочинів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК визнаються обставинами, що обтяжують покарання.

Строки погашення судимості передбачені у статтях 89,108 КК.

Відповідно до ст. 91 КК якщо особа після відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, суд може достроково зняти з неї судимість за умови, що минуло не менше половини передбаченого кримінальним законом строку.

Приводом для розгляду питання про зняття судимості є клопотання особи, яка відбула покарання. Роз'яснення порядку вирішення судом такого питання містить ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості".

Для правильного вирішення питання про зняття судимості у розпорядженні судді повинні бути характеристики з місць проживання, роботи, навчання чи від органів, які здійснювали нагляд за особою, що має судимість; копії вироків, судимість за якими не знята і не погашена; документи, що свідчать про підстави і час фактичного відбуття покарання, дані про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, тощо. Якщо суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він має право відмовити у знятті судимості.

Стаття 539. Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку

1. Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

2. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, по/дасться:

1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні) частини першої статті 537 цього Кодексу;

2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11,13 частини першої статті 537 цього Кодексу;

3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 цього Кодексу;

4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1,10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

3. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

4. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

5. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали супу щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.

6. V разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

7. У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України.

1. Приводом для вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, є клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника чи законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, прав та інтересів яких стосується ухвалене рішення.

2. Клопотання (подання) подається зазначеними вище особами до місцевих судів. Суд, що ухвалив вирок, вирішує питання про застосування відстрочки його виконання, заміну штрафу на громадські роботи, тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення його з установи виконання покарання до слідчого ізолятора у зв'язку з іншим судовим розглядом, зняття судимості. До компетенції суду, який ухвалив вирок, належить також вирішення будь-яких сумнівів і протиріч щодо виконання власного рішення. Зокрема, в порядку виконання вироку вирішуються, якщо су^ом першої інстанції вони не обговорювалися і не вирішені, питання про:

- долю речових доказів;

- визначення розміру і розподілення судових витрат;

- оплату праці захисника;

-уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні основного або додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю допущені неконкретні формулювання;

- застосування акта амністії;

- скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна;

- виключення з акта опису майна, на яке законом не допускається звернення стягнення;

- долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам.

Суд, який ухвалив вирок, у порядку його виконання мас право також усунути неточності при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого. Однак у будь-якому разі в порядку виконання вироку не підлягають розгляду питання, які зачіпають суть судового рішення та погіршують становище засудженого, звужують або розширюють обсяг обвинувачення, стосуються кваліфікації кримінального правопорушення, призначення покарання та вирішення цивільного позову. Перелік таких питань наведено у п. 12 ППВСУ від 21 грудня 1990 р. № 11 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків".

Клопотання (подання) подається до суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до трьох років, звільнення від покарання за хворобою, застосування до засудженого примусового лікування. Клопотання про припинення лікування розглядає суд за місцем розташування лікувальної установи.

Суд, у межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, вирішує питання щодо заміни виправних робіт штрафом, обмеження волі чи позбавлення волі - службовими обмеженнями для військовослужбовців, позбавлення волі - триманням в Дисциплінарному батальйоні, застосування покарання за наявності декількох вироків, звільнення від покарання у зв'язку з усуненням караності діяння, а також зниження міри покарання у зв'язку із пом'якшенням санкції статті КК.

До компетенції суду, в межах територіальної юрисдикції якого мешкає засуджений, належить вирішення питань про направлення осіб, звільнених від відбування покарання, для його відбування, а також звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

3. Питання, пов'язані з виконанням вироку, мають бути вирішені не пізніше десяти днів з дня надходження клопотання (подання) суддею одноособово, в судовому засіданні з дотриманням загальних правил судового розгляду. Підготовче судове засідання у цьому разі не проводиться.

4. Зі змісту ч. 4 коментованої статті вбачається, що участь прокурора, засудженого, його захисника і законного представника у судовому розгляді клопотання (подання) щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, є обов'язковою. У судовому засіданні вони користуються правами, передбаченими статтями 36,42,44,46 КПК для сторін обвинувачення і захисту.

Не перешкоджає судовому розгляду неявка належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду представників органу або установи виконання покарань, лікарської комісії, спостережної комісії, служби у справах дітей, цивільного позивача або цивільного відповідача, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або якщо вони заздалегідь письмово повідомили про поважні причини неявки. Представників органу або установи виконання покарань, спостережної комісії, служби у справах дітей, лікарської комісії у разі присутності в судовому засіданні допитують як свідків.

Од зобов'язаний дослідити докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли у процесі виконання вироку, та обґрунтувати цими доказами своє рішення, ухвалене за результатами розгляду.

5. Зі змісту ч. 5 коментованої статті вбачається, що ухвала, постановлена щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироків, може бути оскаржена в апеляційний суд прокурором, засудженим, його захисником, законним представником, потерпілим, цивільним позивачем і цивільним відповідачем через суд, який її постановив, протягом семи днів з моменту оголошення. Оскарження ухвали суду іншими особами (зокрема, представником органу чи установи виконання покарань у випадку відмови у задоволенні поданого клопотання) законом не передбачено. Ухвала суду виконується після проголошення незалежно від її апеляційного оскарження, крім випадків оскарження прокурором ухвали щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

6. Якщо суд відмовить у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, повторно розглянути клопотання з цього питання він може лише після закінчення строків, зазначених у ч. 6 статті, що коментується.

7. Якщо суддя, який приймає рішення про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою, дійде висновку про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру, він вправі відповідно до статей 92-95 КК постановити такс рішення. В ухвалі обов'язково мають бути зазначені мотиви цього рішення і тип психіатричного закладу, до якого засудженого має бути госпіталізовано. Роз'яснення щодо застосування судами примусових заходів медичного характеру містяться у ППВСУ від 3 червня 2005 р. № 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування".

Стаття 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі

1. Час перебування засудженого в лікувальній установі під час відбування покарання у виді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі.

1. Якщо особа, засуджена до позбавлення волі, під час відбування покарання перебувала на стаціонарному лікуванні, час перебування засудженого в лікувальній установі зараховується у строк відбування покарання з розрахунку один день перебування у лікувальній установі за один день позбавлення волі.

Час перебування засудженого на лікуванні повинен бути зарахований у строк позбавлення волі незалежно від того, розташована лікарня в місцях позбавлення волі чи за межами установи виконання покарань. Однак зазначена лікарня повинна знаходитися на території України.

Окреслене питання вправі вирішити суддя в порядку, передбаченому ст. 539 КПК.