Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. - Стаття 579. Тимчасова видача

1. Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

1. Виходячи з положень ч. 5 ст. 72 КК суд при призначенні покарання повинен зарахувати строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК. У даному випадку строк попереднього ув'язнення слід розуміти як строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК. У цей строк включаються строк фактичного затримання особи (про момент затримання особи див. коментар до ст. 209 КПК) та час її етапування до запитуючої сторони.

Не зараховується до загального строку відбування покарання, призначеного вироком українського суду, час перебування особи під вартою та відбування покарання на території іноземної країни у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності та відбуванням покарання за злочини, вчинені в цій іноземній кращі.

Стаття 578. Інформування про результати кримінального провадження щодо виданої особи

1. Прокурор надсилає центральному органу України повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для подальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави.

1. Під результатом кримінального провадження щодо виданої особи слід розуміти відповідне рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, яке набрало законної сили, згідно з вимогами ст. 532 КПК.

Прокурором у коментованій статті вважається прокурор, який здійснював повноваження у відповідному кримінальному провадженні на момент його завершення.

Згідно зі ст. 69 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. Україна взяла на себе зобов'язання повідомляти запитувану сторону про результати провадження у кримінальній справі проти виданої ш особи. На прохання запитуваної сторони висилається також і копія остаточного рішення.

Стаття 579. Тимчасова видача

1. У разі необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

2. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк.

3. У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

1. У випадках встановлення, що розшукувана особа на території іноземної держави відбуває покарання за злочини, вчинені в цій країні, міжнародними договорами (ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.) та КПК передбачене звернення компетентного органу України про тимчасову видачу такої особи.

Мета тимчасової видачі полягає у запобіганні:

1) закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 579 КПК);

2) втраті доказів у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 579 КПК);

3) завданню шкоди розслідуванню злочину (ч. 1 ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.).

Запит про тимчасову видачу подібний до запиту про видачу особи (екстрадицію), однак він обов'язково повинен містити гарантії центрального органу України щодо тримання особи під вартою упродовж усього періоду тимчасової видачі та стосовно своєчасного повернення такої особи до іноземної держави для подальшого відбування покарання.

2. Згідно з ч. 2 ст. 64 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. строк тимчасової видачі не може перевищувати три місяці, однак в обґрунтованих випадках строк може бути продовжений.

3. Частина 3 коментованої статті передбачає можливість продовження строку тимчасової видачі. У разі виникнення необхідності продовжити строк тимчасової видачі, компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує клопотання про продовження такого строку, та надсилає його відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.