На сьогодні перелік адміністративних послуг Держмолодьспорту нормативно не визначений, проте, виходячи із завдань, які покладаються на цю службу, можливо виокремити такі адміністративні послуги, що надаються Держмолодьспортом:
- атестація спортивних тренерів і спортивних суддів;
- ведення реєстру визнаних в Україні видів спорту;
Місцеві органи виконавчої влади у сфері молоді та спорту надають такі адміністративні послуги:
- надають дозвіл на організацію роботи спортивних секцій;
- надають дозвіл на проведення занять з підготовки учнів навчальних закладів до спортивних змагань та заходів;
- надають дозвіл на проведення фізкультурно-оздоровчих занять для груп певних вікових категорій;
- приймають рішення про організацію та проведення змагань та заходів.
Аналіз Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про зв'язок та можливий вплив діяльності органів місцевого самоврядування на розвиток галузі фізичної культури та спорту. В цьому Законі містяться положення, які вказують на надання адміністративних послуг, що мають прямий або опосередкований вплив на діяльність у галузі фізичної культури та спорту. Так, до положень, які мають прямий вплив, можна зарахувати:
- реєстрацію статутів (положень) закладів (у тому числі фізкультурно-оздоровчих) незалежно від форм власності;
- державну реєстрацію місцевих благодійних організацій і фондів, інших неприбуткових організацій (в тому числі фізкультурних та спортивних);
- вирішення питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів.
До аспектів діяльності, які мають непрямий вплив на галузь, належить:
- надання дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності; надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;
- вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;
- розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності;
- надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;
- реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності;
- видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;
- здійснення державної реєстрації підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих на відповідній території.
Крім повноважень, що описані в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", низка повноважень, що передбачають надання адміністративних послуг, регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 993, прийнятою у листопаді 2008 р.. яка регулює питання створення та діяльності спортивних шкіл. Згідно з цією постановою органам місцевого самоврядування делеговано право присвоювати спортивним школам другу категорію та за зверненнями засновників і власників спортивних шкіл подавати до держаних органів відповідні документи на присвоєння першої категорії. Адміністративні послуги, які супроводжують проведення ліцензування фізкультурно-спортивної діяльності, проводять тільки центральні органи державної виконавчої влади та їх обласні представництва. Та, беручи до уваги наміри з реформування місцевого самоврядування як складової адміністративно-територіальної реформи, проведення ліцензійної діяльності на місцях буде делеговано органам місцевого самоврядування.
4. Адміністративна відповідальність у сфері молоді та спорту
Сфера молоді та спорту є досить важливою для суспільства, тому адміністративне законодавство охороняє ці правовідносини, хоча КУпАП і не виділяє окремого об'єкта адміністративно-правової охорони. Законодавець охороняє не відносини у сфері розвитку молоді, фізичного виховання та спорту, а правовідносини у сфері встановленого порядку управління (ст. 196), а також громадського порядку (статті 180,184).
Зокрема у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил навчання карате (ст. 196).
Порушення встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є порядок організації навчання спортивним єдиноборствам.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 196 КУпАП, полягає у порушенні встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
Відповідно до ст. 216 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ст. 196, розглядається адміністративною комісією. На етапі підготовки справи до розгляду орган зобов'язаний вирішити: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складені протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи оповіщені особи, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду; 4) чи затребувані необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Отже, протокол є підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 196 КУпАП згідно зі ст. 255 КУпАП, складають уповноважені на те особи органів внутрішніх справ.
Також у КУпАП передбачена відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП).
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами - тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я громадян та громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у доведенні неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами. Ознаками знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння є: залах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, заява громадян про вживання особою спиртних напоїв, зізнання в цьому самої особи. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. № 2998-XII неповнолітніми вважаються громадяни віком до 18 років.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння - це активні дії (безпосереднє розливання) чи бездіяльність (не реагування на активні дії інших осіб) сторонніх осіб, наслідком яких стало його сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Суб'єктами правопорушення можуть бути батьки неповнолітнього, особи, які їх замінюють, або інші особи, яким виповнилося 18 років.
Також важливе значення при охороні прав молоді має ст. 184 КУпАП. Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1); 2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП (ч. 2); 3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя" забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку, несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за найбільш тяжкі злочини. За вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, несуть адміністративну відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.
На закінчення слід додати, що законодавець установив додаткові гарантії захисту неповнолітніх правопорушників, тобто у випадку вчинення правопорушення неповнолітнім таке правопорушення розглядається лише судом.