Провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) - це особливий різновид адміністративно-деліктних проваджень у системі адміністративного процесу, який значною мірою врегульований правовими нормами, що сконцентровані в розділах IV і V КУпАП (глави 18-33).
Провадження у справах про адміністративні проступки за своєю структурою схоже на кримінальний процес, але воно значно простіше і передбачає менше процесуальних дій.
Таке провадження має п'ять стадій:
1) порушення справи та адміністративне розслідування; 2) розгляд і прийняття рішення у справі; 3) оскарження та опротесту вання прийнятого рішення; 4) виконання постанови.
Порушення справи та адміністративне розслідування є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, воно являє собою цілий комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самої події правопорушення, обставин правопорушення, їх фіксацію та кваліфікацію. На цій стадії створюються умови для об'єктивного та швидкого розгляду справи, застосування до винного передбачених законодавством заходів впливу.
Підставою для порушення адміністративної справи та попереднього з'ясування її обставин є вчинення особою діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення (фактична підстава). Проте фактичної підстави не завжди достатньо для того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього необхідна ще й формальна, процесуальна, підстава, тобто інформація про правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про адміністративне правопорушення має бути ще й привід.
Приводом для порушення адміністративної справи може бути: заява (письмова або усна) свідків, потерпілих та інших громадян; повідомлення посадових осіб, адміністрації підприємств, установ, організацій, судово-слідчих органів; повідомлення преси та інших засобів масової інформації; повідомлення громадських організацій, товариських судів; безпосереднє виявлення порушення уповноваженою особою.
Безпосереднє виявлення порушення уповноваженою особою відрізняється від інших приводів насамперед тим, що питання про порушення адміністративної справи вирішується за власною ініціативою осіб, які здійснюють адміністративний нагляд. Зазначений привід має деякі особливості.
По-перше, безпосередній розсуд уповноваженої особи ніде не фіксується і тому не завжди підлягає контролю.
По-друге, припущення про порушення виникає тільки у свідомості уповноваженої особи. У випадку непідтвердження такого припущення немає необхідності офіційно спростовувати його винесенням якогось спеціального документа.
Право порушення справ про адміністративні проступки мають також представники деяких громадських організацій: члени добровільних народних дружин, громадські мисливські інспектори, інспектори рибоохорони та ін. При виконанні своїх обов'язків вони повинні мати відповідні документи або знаки встановленої форми та пред'являти їх у разі вимоги особи, у якої беруться пояснення, вимагаються відомості, документи.
Водночас, КУпАП встановлює обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. 255).
Таке провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до відповідальності;
8) наявність щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення за тим самим фактом або не-скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) починається без складання якого-небудь спеціального документа. Початковим моментом порушення справи можна вважати час, коли інформація (привід) про проступок надійшла до компетентного органу, стала відома компетентній посадовій особі.
Процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення адміністративної справи, є протокол. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством. Інколи протокол розглядають як документ про порушення адміністративної справи, а його складання - як процесуальний момент порушення справи. Але це скоріше - звинувачувальний документ. Ще до його складання проводяться всі необхідні процесуальні дії: опитуються свідки, потерпілі, беруться пояснення у порушників, проводяться огляди тощо.
Визначення посадових осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також їх повноважень щодо складання протоколів про те чи інше правопорушення міститься у ст. 255 КУпАП.
Відповідно до зазначеної статті протоколи складають:
- уповноважені на те посадові особи, зокрема уповноважені: органів державного пожежного нагляду; органів охорони здоров'я; органів охорони культурної спадщини; органів державного енергонагляду; органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби та ін.;
- посадові особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;
- посадові особи, уповноважені виконавчими комітетами селищних, міських рад або місцевими державними адміністраціями;
- голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму;
- кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі;
- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган;
- посадові особи, уповноважені відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать аеродроми;
- працівники, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій;
- державні виконавці;
- секретар судового засідання, секретар суду;
- судовий розпорядник;
- слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури;
- представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності;
- державні інспектори з питань інтелектуальної власності;
- прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури;
- державні інспектори з охорони прав на сорти рослин.
Крім того протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати:
- посадові особи органів, що здійснюють контроль за використанням нафтопродуктів у промисловості та сільському господарстві;
- члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;
- позаштатний інспектор Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства;
- громадський лісовий інспектор;
- громадський інспектор з охорони довкілля;
- громадський інспектор з контролю за використанням та охороною земель;
- посадові особи органів залізничного транспорту;
- працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об'єднань громадян,
- посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;
- посадові особи органів внутрішніх справ;
- посадові особи органів Державної прикордонної служби України;
- державні інспектори з охорони прав на сорти рослин;
- посадові особи Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Протокол про адміністративне правопорушення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (проступок).
Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.
У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилається до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.
Адміністративне правопорушення може бути підставою для застосування не тільки адміністративних стягнень, а й інших заходів адміністративного примусу, зокрема заходів припинення (вимоги припинити правопорушення, поміщення до медвитверезника, застосування спеціальних засобів, зброї тощо).
Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні у справах про адміністративне правопорушення (проступки) має право: порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення (проступок); знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні у справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають при розгляді справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестовувати постанову і рішення по скарзі у справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші, передбачені законом, дії.
При провадженні у справах про адміністративні корупційні правопорушення (проступки) участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Другою стадію провадження у справах про адміністративні проступки є розгляд і прийняття рішення у справі.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення - це основна стадія провадження у справах про них, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
Зазначена стадія згідно з відповідними положеннями КУпАП включає три етапи: підготовку справи до розгляду; розгляд справи; прийняття у ній постанови.
З метою правильного і своєчасного вирішення кожної справи відповідний орган, посадова особа зобов'язані ретельно підготуватися до її розгляду.
У ст. 278 КУпАП визначено питання, які необхідно вирішити при підготовці: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані додаткові відомості та матеріали або справу повернуто за місцем складення протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем вчинення останніх.
Справи про такі адміністративні правопорушення, як придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення та розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у нетверезому стані, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з транспортом (статті 80,81,121-126,127і-129, частини 1-4 ст. 130, ст. 139), (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
Як зазначалося вище, строки розгляду справ регламентуються ст. 277 КУпАП. У більшості випадків справа про адміністративне правопорушення розглядається у 15-денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. Справи про деякі правопорушення, передбачені ст. 277, розглядаються у 7-денний, 5-денний та 3-денний строки. Ще коротший строк - одна доба - встановлено для розгляду справ про дрібне хуліганство, розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді, злісну непокору, виявлення неповаги до суду та деякі інші.
З прийняттям Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" було внесено зміни до КУпАП, відповідно до яких строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі коли особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Зазначеним Законом внесено зміну щодо повідомлення особи про розгляд справи. Так, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді.
Інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той самий строк.
У КУпАП закріплено детальну процедуру розгляду справ. Відповідно до його ст. 279 розгляд розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, яка розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду і хто притягається до адміністративної відповідальності. Усім учасникам провадження роз'яснюються їх права та обов'язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого, як зазначалося, певною мірою нагадує обвинувальний акт.
Дослідження доказів у справі здійснюється відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, в якій визначаються обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Це входить до обов'язків органу (посадової особи), який повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов'язково встановлюється, чи мають місце обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішенню завдань протидії адміністративним правопорушенням, їх попередженню сприяє виявлення причин та умов вчинення цих правопорушень. Саме тому при розгляді справи даному питанню має бути приділено значну увагу. Закон (ст. 282 КУпАП) вимагає від органу чи посадової особи, які розглядають справу, вносити до відповідного державного органу, громадської організації чи посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення зазначених причин та умов.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення колегіальним органом ведеться протокол засідання, в якому зазначаються дата і місце засідання, найменування і склад органу, який розглядає справу, її зміст. Обов'язково фіксуються відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, їх пояснення, а також клопотання і результати розгляду останніх. У протоколі зазначаються також документи і речові докази, досліджені при розгляді справи, відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження. Протокол підписується головуючим на засіданні органу, що розглядає справу, і його секретарем.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення визначаються коло та правовий статус безпосередніх учасників провадження.
Центральною постаттю у провадженні є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність усіх інших суб'єктів провадження. У ст. 268 КУпАП встановлено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.
Врегульовано також важливе питання щодо участі особи, яка притягається до відповідальності, в розгляді справи. Справа про адміністративне правопорушення, як правило, розглядається у присутності цієї особи. Якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення, справу може бути розглянуто за відсутності цієї особи. У ряді випадків участь особи, яка притягається до відповідальності, в розгляді справи є обов'язковою (при розгляді справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору тощо), і в разі її ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді цю особу може бути піддано приводу.
У статтях 269-274 КУпАП наведено вичерпний перелік процесуальних прав та обов'язків інших учасників провадження - потерпілого, законних представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача.
Потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням (проступком) заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі. Його може бути також опитано як свідка.
Законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники) представляють інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, вносити скарги на рішення у справі.
Адвокат має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені вносити скарги на рішення у справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, який видає юридична консультація.
Треба відзначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року "Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб" встановлено, що негайно після фактичного затримання особи службова особа суб'єкта подання інформації, яка здійснила затримання, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв'язків, електронної пошти або через спеціальні інформаційно-комунікаційні системи відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при головному управлінні юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - центр з надання допомоги) такі відомості:
прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи (якщо вони відомі);
час та підстави затримання особи;
точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;
найменування суб'єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;
прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення.
Номери телефонів та адреса електронної пошти, за якими передаються повідомлення про випадки затримання осіб, визначаються центром з надання допомоги та доводяться до відома суб'єктів подання інформації.
Зазначена інформація також розміщується на веб-сайтах Мін'юсту, Центру правової реформи і законопроектних робіт при Мін'юсті, головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і центру з надання допомоги.
Повідомлення про затримання осіб приймаються центром з надання допомоги цілодобово.
Повідомлення суб'єктів подання інформації, які надходять до центру з надання допомоги, реєструється в момент його надходження. Зазначений центр інформує суб'єкта подання інформації про факт реєстрації повідомлення. Якщо до прибуття призначеного центром з надання допомоги адвоката затримана особа самостійно уклала відповідний договір з іншим адвокатом, суб'єкт подання інформації повідомляє про це центр. Протягом однієї години з моменту реєстрації повідомлення про затримання особи центр з надання допомоги в установленому порядку призначає адвоката та видає доручення для підтвердження його повноважень для надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, про що інформує суб'єкта подання інформації. Призначений центром з надання допомоги адвокат повинен прибути протягом однієї години з моменту отримання доручення, а у виняткових випадках - не пізніше ніж протягом шести годин з моменту отримання доручення до затриманої особи для надання безоплатної вторинної правової допомоги. У разі коли призначений адвокат на підставах, визначених законом, або з інших незалежних від нього причин не може надати безоплатну вторинну правову допомогу, він негайно повідомляє про це центр з надання допомоги, який протягом однієї години з моменту надходження повідомлення призначає іншого адвоката.
Якщо призначений центром з надання допомоги адвокат не прибув у встановлений згаданим Порядком строк за зазначеною адресою місця для конфіденційного побачення із затриманою особою, суб'єкт подання інформації негайно повідомляє про це зазначеному центру з надання допомоги. Відмова затриманої особи від адвоката, призначеного центром з надання допомоги, повинна бути здійснена такою особою в письмовій формі в присутності цього адвоката.
Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про котру є дані, шо їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню у даній справі. Свідок зобов'язаний з'явитися у зазначений час на виклик органу (чи посадової особи), який розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.
Експерт призначається органом (посадовою особою), який розглядає справу, в разі коли виникає потреба у спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок за поставленими перед ним питаннями.
Перекладач, який також призначається, в разі необхідності, органом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.
Розгляд справи закінчується винесенням постанови (виконкоми селищних та сільських рад приймають її у формі рішення).
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідним органом (посадовою особою) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова у справі має містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів останнього, присутніх на засіданні.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Постанова остаточно оцінює поведінку особи, яка притягається до відповідальності, встановлює її винуватість або невинуватість, визначає захід адміністративного впливу.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова у справі може бути трьох видів: про накладення адміністративного стягнення, про застосування до неповнолітніх заходів впливу виховного характеру і про закриття справи. Остання виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадськості, прокурора, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити низку відомостей і реквізитів. Перш за все зазначаються найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дата розгляду справи, відомості про особу, щодо якої вона розглядається, викладаються обставини, встановлені при розгляді справи, зазначаються нормативний акт (стаття КУпАП), який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.
У разі необхідності у постанові відображається рішення про відшкодування винним майнової шкоди, а також про вилучені речі і документи. Будь-яка постанова має містити вказівку про порядок і строк її оскарження.
Якщо справа розглядається одноособово посадовою особою, остання повинна її підписати. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні, і підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Постанова відповідно до ст. 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання.
Наступною стадією даного провадження є оскарження та опро-тестування прийнятого рішення.
Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності при притягненні до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлено ст. 288 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено або в адміністративному, або в судовому порядку. Залежно від того, куди можна подати скаргу, виділяють варіанти оскарження - альтернативний і послідовний.
Перший варіант полягає в тому, що постанову може бути оскаржено до вищого органу (вищій посадовій особі) або до адміністративного суду. Який порядок оскарження обрати (адміністративний чи судовий), - вирішує сам скаржник.
Згідно з послідовним порядком оскарження скарга спочатку має бути подана до вищого органу (вищій посадовій особі), після чого, якщо його рішення не задовольняє скаржника, - до місцевого загального як адміністративного суду.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин (хвороба, тривале відрядження тощо) допускається його поновлення органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Заява особи, щодо якої було винесено постанову, про поновлення строку оскарження подається у письмовій формі, у ньому має бути зазначено причини пропуску встановленого строку. Із змісту ст. 289 КУпАП випливає, що, якщо строк оскарження пропущено без поважних причин, то він не поновлюється.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови.
Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) у десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законом.
Правомочний орган (посадова особа) також перевіряє постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) щодо законності та обгрунтованості винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення (проступок), з тим, однак, щоб стягнення не було збільшено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), не правомочним вирішувати цю справу, то постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення (проступок) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або щодо неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка Ті подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою до відповідного апеляційного суду.
Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення (проступок), не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо при розгляді справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову - без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті, воно не може бути збільшено.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.
Копія рішення за скаргою або протестом на постанову у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той самий строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.
Результати розгляду протесту повідомляються прокуророві
Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається Його вартість.
Рішення за скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором.
Протест на рішення за скаргою вноситься до вищестоящого органу (вищестоящій посадовім особі) стосовно органу (посадовоїособи), який прийняв рішення за скаргою.
Останньою стадією даного провадження є виконання постанови у справі про адміністративний проступок.
Виконання постанов про накладення заходів адміністративної відповідальності є заключною стадією даного провадження. Від того, наскільки своєчасно і повно виконується постанова, значною мірою залежить ефективність зазначеного провадження, всього інституту адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення - це, так би мовити, виконавчий документ, вона є обов'язковою до виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Для того, щоб постанова стала обов'язковою до виконання, вона має набрати чинності. На жаль, у КУпАП момент набрання постановою чинності не визначено. За загальним правилом, встановленим ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. У разі оскарження або опротестування постанови вона набирає чинності після залишення скарги чи протесту без задоволення, тобто з дня прийняття відповідного рішення. Виняток становлять випадки, коли рішення про застосування адміністративного стягнення вже фактично виконано, про що йшлося вище.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який її виніс. На нього ж у більшості випадків покладається і виконання постанови. Однак постанови про накладення окремих стягнень виконують спеціально уповноважені на те органи (наприклад постанови про застосування адміністративного арешту або виправних робіт - органи внутрішніх справ). Якщо щодо однієї особи винесено кілька постанов про накладення адміністративних стягнень, кожна постанова виконується окремо.
У разі неможливості негайного виконання постанови про накладення окремих адміністративних стягнень - адміністративного арешту, виправних робіт або штрафу - допускається відстрочка її виконання. Право відстрочити виконання постанови має лише орган (посадова особа), який її виніс. За змістом ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови - це право, а не обов'язок відповідного органу чи посадової особи, вона застосовується на його розсуд лише у виключних випадках. До таких випадків належать, наприклад, хвороба особи, підданої адміністративному стягненню, складні сімейні обставини або інші поважні причини, які перешкоджають негайному виконанню постанови. Коло осіб, які мають право клопота
Список рекомендованої літератури