Медичне право України - Стеценко С.Г. - ВСТУП

Україна в перші роки XXI століття перебуває в умовах суттєвих перетворень у соціальній, економічній, адміністративно-політичній сферах життя. Втілюється у життя політична реформа, ведуться активні дискусії з приводу внесення змін до Конституції України, вирішуються питання інтеграції до різноманітних міжнародних організацій. Все це свідчить про активний поступальний розвиток українського суспільства, демократичні шляхи вирішення проблемних питань, пріоритет законності при здійсненні державного управління. Водночас необхідно зазначити розвиток нових медичних технологій, стремління людини покращити якість та тривалість життя. Враховуючи універсальний характер права, постало питання про необхідність адекватного юридичного забезпечення медичної діяльності.

Що таке медичне право? Відповідь на це питання є і простою, і складною одночасно. Простий підхід зводиться до сприйняття медичного права із загальноправових позицій (поряд з екологічним, земельним, банківським, житловим тощо) стосовно відносно нових галузей права. Складний же свідчить про суттєві відмінності медицини від інших сфер суспільного життя, медичних правовідносин від інших суспільних відносин. Причому, йдеться не про "затертість" характеристик унікальності та неповторності як аргументів на користь самостійності тієї чи іншої галузі права. Мова дійсно йде про особливості, що притаманні медичному праву та відсутні в інших галузях права.

В основі представленого навчального продукту знаходиться виданий у 2004 році у Російській Федерації підручник (Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. -572 с.). Його апробація продемонструвала зацікавленість широкої громадськості (як юридичної, так і медичної) в отриманні нових знань з медичного права. Практика використання в різних навчальних аудиторіях (медичні та юридичні ВНЗ, підвищення кваліфікації, перепідготовка, тематичні медико-юридичні семінари тощо) додали впевненості у правильності обраного шляху. Звернення видавців з пропозицією перевидання засвідчило і комерційний успіх підручника. Зв'язок теперішнього підручника з виданим у 2004 році полягає у наступному:

— єдина ідеологія медичного права;

— зміст та перелік тем (в українському варіанті відсутня тема, присвячена правовому регулюванню платних медичних послуг);

— єдине бачення перспектив розвитку медичного права (як для юристів, так і для медиків).

Разом з тим, нинішнє видання має певні відмінності. Зокрема:

— авторський колектив розширився за рахунок молодих вчених (В.Ю. Стеценко, І.Я. Сенюта), котрі мають позитивні досягнення у медичному праві й успішно захистили юридичні дисертації на медико-правову тематику;

— використання чинного медичного законодавства України;

— адаптація теоретичних медико-правових явищ до реалій України.

Ідея подібного видання на теренах України "визрівала" декілька років. Автори прагнули узагальнити позитивний досвід, що накопичився в українській правовій та медичній науці і практиці. В той же час, враховуючи спільну історію, схожість правових систем та організації охорони здоров'я, ми враховували надбання наших російських колег. Керуючись європейськими устремліннями України, автори використовували напрацювання, що торкаються медичного права провідних європейських країн.

В цілому ж розвиток медико-правового напряму в Україні відбувається достатньо інтенсивно, що пояснюється такими причинами:

— суттєві зміни нормативно-правової бази охорони здоров'я останніх 10-15 років;

— потреби практичної діяльності лікувально-профілактичних установ, де все частіше виникають складні питання медико- правового характеру;

— суперечки з приводу доцільності запровадження у нашій державі обов'язкового медичного страхування.

— посилення ролі та значення правозахисного руху, котрий проявляється також у діяльності, спрямованій на захист прав пацієнтів.

Педагогічна практика авторів у галузі медичного права включає студентські медичні та юридичні аудиторії, різні форми післядипломної освіти юристів і лікарів (друга вища освіта, професійна перепідготовка, підвищення кваліфікації), семінари для організаторів охорони здоров'я тощо. Саме спілкування з різними категоріями слухачів, в ході якого підтверджувалися і з'ясовувалися нові актуальні питання юридичного забезпечення охорони здоров'я, у поєднанні з тенденціями розвитку юридичної і медичної науки, сприяло формуванню цілісної картини медичного права, необхідності відображення в ньому тих або інших питань. Адвокатська практика та правозахисна діяльність забезпечували практичне застосування теоретичних медико-правових знань.

Наш підручник, як і будь-який інший, відображає позицію авторів у галузі медичного права. В той же час необхідно зазначити, що ця праця була б неможливою без використання робіт науковців різних напрямів правової і медичної науки, філософії, соціології. Серед них необхідно б відзначити фахівців, які своїми роботами сприяли розвитку українського медичного права як науки і навчальної дисципліни. Це - В.І. Агарков, М.М. Білинська,

Б. Болотіна, О.Є. Бобров, М.Г. Бєлотєлов, С.Б. Булеца, О.В. Ви- ноградов, В.Д. Волков, Ю.В. Вороненко, В.О. Галай, З.С. Гладун, О.М. Голяченко, Р.Ю. Гревцова, І.М. Грига, Т.С. Грузєва, Ю.І. Губський, JI.M. Дешко, В.І. Журавель, Д.В. Карамишев, В.Г. Карпук, О.Ю. Кашинцева, С.О. Козуліна, JI.B. Красицька, Ю.І. Кундієв, JI.I. Кущ, В.М. Лехан, П.Є. Лівак, Є.О. Лоєнко, У.Б. Лущик, В.Ф. Москаленко, О.С. Мусій, 3.0. Надюк, Л.А. Пиріг, В.М. Пономаренко, Я.Ф. Радиш, О.Г. Рогова, В.М. Рудий, A.M. Савицька, В.Г. Сердюк, І.М. Солоненко, P.O. Стефанчук, Г.С. Стеценко таін.

В той же час, розвиток медичного права в Україні багато в чому базується на наукових здобутках таких російських дослідників як Т.В. Авер'янова, А.В. Азаров, О.Ю. Александрова, В.І. Акопов, Ю.Н. Аргунова, A.M. Балло, В.В. Власов, М.Ф. Герасименко,

Ю. Григор'єв, Т.Б. Дмітрієва, М.В. Журілов, А.П. Зільбер, О.Я. Іванюшкін, А.І. Іойриш, Ф.Н. Кадиров, Л.В. Кануннікова, М.А. Ковалевський, Є.В. Козьміних, В.В. Колкутін, О.В. Леонт'єв, Ю.П. Лісіцин, М.С. Малєїн, М.М. Малєїна, Л.С. Мельникова, М.Б. Мирський, О.А. Мохов, Н.Б. Найговзіна, В.П. Новосьолов, О.М. Піщіта, І.А. Петрова, В.Л. Попов, Г.Б. Романовський, Р.А. Ромашов, В.П. Сальніков, І.В. Сілуянова, О.Е. Старовойтова, О.А. Старченко, О.В. Тихомиров, С.С. Тихонова, В.Б. Філатов, С.С. Шевчук, О.П. Щепін, К.Б. Ярошенко та інші. Цей перелік завжди залишається відкритим, оскільки перелік осіб, котрі активно займаються науковими пошуками в галузі медичного права, постійно зростає.

Автори висловлюють щиру вдячність рецензентам: доктору юридичних наук, професору, члену-кореспонденту АПрНУ П.М. Рабіновичу, доктору наук з державного управління, професору Я.Ф. Радишу, доктору медичних наук, професору А.Ф. Коропу за цінні зауваження і пропозиції.

Як і будь-яка інша праця, цей підручник не позбавлений недоліків. Автори сподіваються, що виявлені проблемні питання, нові підходи до їх рішення сприятимуть розвитку нової галузі українського права, навчальної дисципліни - медичного права. Всі зауваження будуть авторами з вдячністю прийняті.

Доктор юридичних наук, професор С. Стеценко

Київ, 20 січня 2008 р.