Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 8.3.3. Дипломатичний корпус

У літературі з міжнародного права поняття "дипломатичний корпус" використовується у двох значеннях.

У вузькому значенні це поняття означає сукупність керівників дипломатичних представництв, акредитованих у державі перебування.

У широкому значенні під дипломатичним корпусом розуміють усіх співробітників дипломатичного представництва, які мають дипломатичні ранги, і членів їх сімей.

Необхідно підкреслити, що ні в першому, ні в другому випадку дипломатичний корпус не є організацією, яка має політичні функції. Дипломатичний корпус бере участь лише в певних протокольно-церемоніальних заходах - привітаннях з нагоди національного свята держави перебування; інаугурації (вступі на посаду) нового глави держави; відвідинах історичних місць, промислових об'єктів, наукових центрів приймаючої сторони і т. ін.

Очолює дипломатичний корпус дуаєн (декан, старшина) - старший за класом і за часом акредитації в державі перебування глава дипломатичного представництва. У деяких католицьких державах за сталою традицією папський нунцій є дуаєном. Один з обов'язків дуаєна - консультування новопризначених глав дипломатичних представництв щодо традицій, протоколу й особливостей взаємовідносин із владою держави перебування.

Міністерство закордонних справ приймаючої держави регулярно публікує список дипломатичного корпусу, акредитованого в певній країні. Іноземним дипломатам для підтвердження їх статусу держава перебування видає дипломатичні картки і спеціальні номерні знаки на транспортні засоби.

8.3.4. Дипломатичні привілеї та імунітети

Для успішного виконання функцій дипломатичним представництвом і його персоналом у міжнародному праві існує інститут дипломатичних привілеїв та імунітетів. їх поява сягає глибокої давнини, коли вони діяли переважно як звичаєві норми. Сьогодні норми цього інституту переважно фіксуються в багатосторонніх і двосторонніх угодах.

Під дипломатичними привілеями та імунітетами слід розуміти спеціальні права і пільги, що надаються міжнародним правом дипломатичному представництву та його персоналу для ефективного виконання ними своїх функцій.

Ці привілеї та імунітети поділяються на два види: 1) привілеї та імунітети дипломатичного представництва як органу зовнішніх зносин акредитуючої держави; 2) особисті привілеї та імунітети, які поширюються на персонал представництва.

До першого виду належать такі привілеї та імунітети: недоторканність приміщень представництва, фіскальний імунітет, недоторканність архівів і документів представництва, свобода зносин представництва, право користування прапором і емблемою акредитуючої держави.

Недоторканність приміщень означає, що без дозволу глави дипломатичного представництва влада приймаючої держави не має права вступати в ці приміщення. Більше того, на державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів для захисту приміщень представництва від будь-якого вторгнення або нанесення шкоди і для запобігання будь-якого порушення спокою представництва або образи його гідності. На приміщення дипломатичного представництва, предмети їх обстановки і майно, що знаходиться в ньому, а також транспортні засоби представництва поширюється імунітет від обшуку, реквізиції, арешту і виконавчих дій. Термін "приміщення" тлумачиться широко й охоплює будівлі або частини будівель, що використовуються з метою представництва, включаючи резиденцію глави представництва, кому б не належало право власності на них, та земельну ділянку, яка обслуговує цю будівлю або частину будівлі. Проте це не означає, що приміщення дипломатичного представництва є суверенною частиною території акредитуючої держави, про що іноді можна прочитати у пресі. Насправді на територію дипломатичного представництва поширюється суверенітет держави перебування, але за міжнародним правом їй наданий особливий режим з метою успішного виконання покладених на представництво функцій.

За положеннями Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. приміщення дипломатичного представництва не повинні використовуватися з метою, не сумісною з функціями представництва (п. З ст. 41). Зокрема, в таких приміщеннях не повинен надаватися притулок.

Фіскальний (від лат. - казенний) імунітет означає звільнення дипломатичного представництва від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, окрім таких податків, зборів і мит, які є платою за конкретні види обслуговування.

Щодо архівів і документів представництва, то вони недоторканні у будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

Держава перебування повинна дозволяти й охороняти вільні зносини дипломатичного представництва для всіх офіційних цілей (зі своїм урядом, іншими представництвами, консульствами акредитуючої держави). При цьому представництво може користуватися всіма відповідними засобами, включаючи дипломатичних кур'єрів, закодованими або шифрованими депешами. Встановлювати й експлуатувати радіопередавач представництво має право лише з дозволу держави перебування. Дипломатична пошта (валіза) не підлягає ні розкриттю, ні затриманню.

Дипломатичному представництву та його главі належить право користуватися прапором і емблемою акредитуючої держави на будівлях представництва, включаючи резиденцію глави представництва, а також на його засобах пересування.

До особистих привілеїв та імунітетів належать: недоторканність особи, недоторканність житла, імунітет від юрисдикції, фіскальний імунітет, митні привілеї.

Особи глави дипломатичного представництва і членів дипломатичного персоналу недоторканні. Вони не підлягають арешту і затриманню в будь-якій формі. Держава перебування зобов'язана ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для попередження будь-яких посягань на їх особу, свободу і гідність.

Приватна резиденція дипломата користується недоторканністю або захистом, так само як і приміщення представництва. Під приватною резиденцією розуміється будь-яке приміщення, в якому може проживати дипломат: готельний номер, квартира, будинок. Майно, папери, кореспонденція дипломата також користуються недоторканністю. Це положення поширюється і на засоби пересування дипломата, які не підлягають затриманню або обшуку.

Дипломати користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції держави перебування. За загальним правилом дипломат не повинен порушувати законів держави перебування, проте у випадку вчинення кримінально караного діяння, кримінальна справа проти дипломата не порушується через імунітет. Такий дипломат оголошується persona non grata і йому пропонується покинути державу перебування. Приймаюча сторона також може клопотати перед урядом акредитуючої держави про відмову в імунітеті дипломату, що вчинив злочин. Така відмова повинна бути зрозуміло і чітко висловлена. Такий імунітет є абсолютним, тому дипломат, який скоїв злочин у державі перебування, і згодом, приїхавши в цю країну як приватна особа, не може притягуватися до кримінальної відповідальності за злочин, скоєний ним у статусі дипломата.

На дипломатів також поширюється імунітет від цивільної юрисдикції, крім таких випадків: 1) речових позовів стосовно приватного нерухомого майна, що знаходиться на території держави перебування; 2) позовів стосовно спадкоємства, щодо якого дипломат виступає як приватна особа; 3) позовів щодо будь-якої професійної або комерційної діяльності дипломата в державі перебування за межами його офіційних функцій. Дипломат не зобов'язаний виступати як свідок. Проте якщо дипломат сам пред'являє позов у суді, то він ніби знімає з себе імунітет у цій справі і виступає як приватна особа з усіма юридичними наслідками, що випливають звідси.

Дипломати також користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції, тобто на них не можуть накладатися штрафи або інші адміністративні стягнення. Якщо дипломат став учасником дорожньо-транспортної пригоди, то будь-які примусові заходи до нього не застосовуються. В цьому випадку співробітники поліції можуть звернутися в M3C своєї держави з претензією про відшкодування заподіяного збитку. MЗC зазвичай направляє прохання про компенсацію збитку у відповідне посольство.

Імунітет дипломата від юрисдикції держави перебування не звільняє його від юрисдикції акредитуючої держави.

Фіскальний імунітет означає звільнення дипломата від усіх особистих, майнових, державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, за винятком непрямих податків, податків на спадок, зборів і податків на приватний дохід, зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування.

Держава перебування також зобов'язана звільняти дипломатів від усіх трудових і державних повинностей, незалежно від їх характеру, а також від військових обов'язків, таких як реквізиції, контрибуції і військовий постій.

Дипломат у державі перебування не повинен займатися професійною або комерційною діяльністю з метою особистого прибутку.

Митні привілеї дипломатів полягають у тому, що держава перебування дозволяє їм ввозити предмети, призначені для офіційного користування представництва, і предмети особистого користування дипломата і членів його сім'ї, звільняючи при цьому від митних зборів і податків, за винятком складських зборів, зборів за перевезення і подібні послуги. Особистий багаж дипломата звільняється від огляду, якщо немає серйозних підстав припускати, що він містить предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законом. Такий огляд повинен проводитися у присутності дипломата або його представника.

Перераховані привілеї та імунітети поширюються на дипломатичний персонал представництв і членів їх сімей, якщо вони не є громадянами держави перебування.

Відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., члени адміністративно-технічного персоналу представництва і члени їх сімей, які живуть разом з ними, користуються, якщо вони не є громадянами держави перебування або не проживають у ній постійно, особистою недоторканністю, недоторканністю житла, імунітетом від кримінальної юрисдикції, фіскальним імунітетом, деякими митними привілеями. Імунітет від цивільної й адміністративної юрисдикції поширюється на них лише при виконанні ними своїх обов'язків.

Члени обслуговуючого персоналу представництва, які не є громадянами держави перебування або не проживають у ній постійно, користуються імунітетом щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх обов'язків, і звільняються від податків, зборів і мит на заробіток, одержуваний ними за їх службу.

Хатні працівники персоналу представництва, якщо вони не є громадянами держави перебування або не проживають в ній постійно, звільняються від податків, зборів і мит на заробіток, одержуваний ними на своїй службі.

У зв'язку з тим, що перераховані вище норми мають диспозитивний характер, зацікавлені держави можуть укласти між собою угоду про надання дипломатичних привілеїв та імунітетів у повному обсязі адміністративно-технічному й обслуговуючому персоналу представництв, якщо вони не є громадянами держави перебування. Радянський Союз, наприклад, мав такі угоди з Великої Британією, Канадою і США.

Дипломатичні привілеї та імунітети починають поширюватися на осіб, визначених міжнародним правом, з моменту перетину ними кордону приймаючої держави. І діють вони до моменту виїзду вказаних осіб з держави перебування.

Дипломат і члени його сім'ї користуються встановленими в міжнародному праві привілеями та імунітетами також при проїзді через третю державу.

Треті держави не повинні перешкоджати проїзду через їх територію членів адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу представництва і членів їх сімей.

Ще раз слід зазначити, що дипломатичні привілеї та імунітети надаються не для того, щоб ігнорувати закони, правила і звичаї держави перебування, а з метою ефективного виконання представництвом та його персоналом своїх функцій у повній відповідності з нормами міжнародного права і внутрішньодержавного права приймаючої сторони.