Банківські операції - Коцовська P.P. - 3.1.5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків, акредитивів

Під час здійснення безготівкових розрахунків у формі розрахункових чеків використовується такий платіжний інструмент, як розрахунковий чек.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітентові, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чеки використовують лише для безготівкових перерахувань із рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів (чекодержателя).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" у банку-емітенті. Для цього платник подає в банк заяву про видачу чекової книжки і платіжне доручення, для депонування коштів. Чеки виготовляє на замовлення банку Банкнотно-монетний двір НБУ чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх вимог, передбачених Інструкцією. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки - один рік (день оформлення чекової книжки не враховується). Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватись за погодженням із банком-емітентом і використовуватись для розрахунків із будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

При видачі чекової книжки банк проставляє в ній суму заброньованих коштів для оплати чеків. Оформляючи чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, в якому проставляє суму невикористаних коштів. Такий же механізм при оформленні кожного наступного чека.

Чекодавець виписує чек під час здійснення платежу, передає його отримувачу коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Приймаючи чек до оплати за товари, чекодержатель перевіряє:

• відповідність його встановленому зразку;

• правильність заповнення;

• відсутність виправлень;

• відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

• строк дії;

• достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

• наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Чекодержатель встановлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує. Після перевірки чекодержатель відриває чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує чек. Далі чекодержатель здає в банк чеки разом з 4-ма примірниками реєстру розрахункових чеків. У свою чергу, банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів чеків і їх реєстрів та своєчасність пред'явлення їх до оплати. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з 4-ма примірниками реєстру чеків і разом з другим і третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У такому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента. Зробивши перевірку, банк-емітент списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку "Проведено".

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека в таких випадках:

• чек або реєстр чеків виписані з порушенням чинних вимог;

• чек виписаний на суму, яка перевищує заброньовану.

На рис. 3.3 відображено схему здійснення розрахунків чеками за умови обслуговування різними банками.

Рис. 3.3. Схема здійснення платежу з використанням розрахункових чеків:

1 - подання платником до обслуговуючого банку заяви для отримання чекової книжки і платіжного доручення для депонування коштів;

2 - депонування коштів банком платника на рахунку "Розрахунки чеками";

3 - отримання платником чекової книжки в банку;

4 - виписування платником чека на підставі пред'явлених документів на товар або послуги і передача його отримувачу коштів;

5 - відвантаження отримувачем товару;

6 - подання отримувачем в обслуговуючий банк чека і 4-х примірників реєстрів;

7 - перевірка банком отримувача правильності оформлення реєстрів і реквізитів чеків, своєчасність пред'явлення його до оплати та інкасування чека і другого та третього примірників реєстру чеків до банку-платника;

8 - списання банком платника коштів із депонованого рахунку платника;

9 - перерахування коштів банком платника на рахунок чекодержателя;

10 - зарахування суми коштів, яка вказана в чеку, на рахунок отримувача.

Чеки – це одна із найвигідніших постачальникові (отримувачеві коштів) форм розрахунків. Ця форма розрахунків забезпечує:

- гарантію оплати;

- зближення моментів оплати та постачання товару.

Однак чеки вимагають попереднього вилучення коштів платників.

Далі розглянемо акредитивну форму розрахунків. Слід зазначити, що акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

• покритий - акредитив, за яким бронюються кошти платника;

• непокритий - акредитив, оплата за яким гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним (зазначається в акредитиві).

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціарові лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути анульований або змінений лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Порядок відкриття акредитива залежить від його виду.

Для виконання акредитива отримувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.

У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не проводиться.

Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це отримувача грошових коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови.

У разі, якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, що сплачена з порушенням умов акредитива.

У разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк.

Схему документообороту та платежів при розрахунках акредитивами показано на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Схема здійснення розрахунків за покритим акредитивом, відкритим у банку-емітенті:

1 - укладення угоди купівлі-продажу;

2 - подання заяви банку-емітенту на відкриття покритого відкличного/безвідкличного акредитива;

3 - депонування коштів на рахунку "Розрахунки акредитивами";

4 - банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредитива;

5 - банк бенефіціара повідомляє бенефіціара про відкриття й умови акредитива;

6 - відвантаження продукції;

7 - подання розрахункових документів;

8 - пересилання документів між банками;

9 - перевірка всіх умов акредитива на підставі реєстру документів і списання коштів з рахунку "Розрахунки акредитивами";

10 - перерахування коштів на рахунок бенефіціара;

11 - зарахування коштів на рахунок бенефіціара.

Закривають акредитив у разі:

1) закінчення строку дії акредитива (у всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу);

2) відмови отримувача грошових коштів від використання акредитива до закінчення строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива;

3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.

Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент. Одночасно із закриттям акредитива виконуючий банк негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. У свою чергу, банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника.

Переваги акредитивної форми розрахунків полягають у тому, що вона забезпечує гарантію оплати постачальникові. Однак акредитивна форма розрахунків вимагає попереднього вилучення коштів у платника, а при затримці відкриття акредитива викликає затримку відвантаження товарів постачальником.

3.1.6. Особливості здійснення дистанційних розрахунків в електронних системах типу "Клієнт - Банк"

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування клієнта здійснюються на підставі укладеного з банком договору. Важливим є те, що програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "Клієнт - Банк", "Клієнт - Інтернет-банк" застосовуються електронні розрахункові документи. Реквізити електронного розрахункового документа визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі реквізити:

- дату і номер;

- назву, ідентифікаційний код платника та номер його рахунку;

- назву та код банку платника;

- назву, ідентифікаційний код отримувача та номер його рахунку;

- назву та код банку отримувача;

- суму цифрами;

- призначення платежу;

- електронний цифровий підпис;

- інші реквізити розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатись рахунком і володіють особистим ключем, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Формування клієнтами електронних розрахункових документів проводиться на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також із використанням платіжних карток. Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також на підставі платіжних вимог. Платіжні вимоги стягувач/ отримувач надсилає до банку на паперових носіях.

Під час використання систем "Клієнт - Банк", "Клієнт - Інтернет-банк" банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені клієнтом. У реєстрі вказується дата, час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку.

Реєстр засвідчується підписом відповідального виконавця банку та відбитком штампа банку і підшивається до документів дня. Відправлені клієнтом електронні розрахункові документи щоденно архівуються і зберігаються в банку протягом установленого строку.

Клієнт після отримання від банку витягу з рахунку складає реєстр електронних розрахункових документів. Такий самий реєстр за кожним клієнтом складають у банку після формування балансу операційного дня.

Важливим є те, що клієнт під час використання систем "Клієнт - Банк", "Клієнт - Інтернет-банк" має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк із питань безпеки опрацювання електронних розрахункових документів.