Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках І розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української PCP від 27.06.86 p. № 2444-ХІ, від 12.06.87 р. № 4134-Х І, від 03.08.88 p. № 6347-ХІ, від 07.03.90 р. № 8918-ХІ ; у редакції Закону України від 07.02.97 p. № 55/97-ВР)

(1) Відповідно до статті 27 КУАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

(2) Згідно ч. 1 ст.307 цього Кодексу, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

(3) У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють, в загальному порядку, передбаченому для стягнення штрафу, встановленому частиною 1 цієї статті.

(4) Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (додатково див. статтю 258, 309 цього Кодексу).

(5) Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено главою 27 цього Кодексу.

(6) Розмір штрафів, передбачених цим Кодексом, обчислюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (сам Закон вже не діє), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 Закону).

Необхідно зазначити, що поняття "кваліфікація" та "санкція" за своєю правовою природою відрізняються за своїм значенням та змістом.

Санкція як структурна частина Кодексу України про адміністративні правопорушення використовується для визначення виду і розмірів адміністративної відповідальності.

Кваліфікація відрізняється від санкції тим, що встановлює юридичну відповідність ознак протиправного діяння ознакам складу адміністративного правопорушення.

Іншими словами, "кваліфікація" - вказує на те, що саме вчинено, а "санкція" - визначає міру відповідальності.

Санкції, що передбачають за вчинення адмінправопорушень, передбачених Особливою частиною цього Кодексу, адміністративне стягнення у вигляді штрафу, містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Його розмір становить 17 гри., про що зазначено в пункті 22.5 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ)

(1) Оплатне вилучення предмета як вид адміністративного стягнення передбачено статтею 28 цього Кодексу. Відповідно до норм вказаної статті, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

КУАП передбачає можливість застосування оплатного вилучення транспортних засобів за повторне протягом року керування ними в стані сп'яніння або ухилення від проходження огляду на наявність сп'яніння (ч. 2 ст. 130) і за повторне керування цими засобами, не зареєстрованими (перереєстрованими) у встановленому порядку, з підробленим номерним знаком чи з номерним знаком, який не належить цьому засобу, або з умисно прихованим номерним знаком (ч. 5 ст. 121), а також вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за порушення правил їх зберігання чи перевезення (ч. І ст. 191) і за ухилення від реалізації зброї та боєприпасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання (ст. 193).

(2) Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

(3) Порядок провадження по виконанню постанови про оплатне вилучення предмета визначено главою 28 цього Кодексу.