Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 162/2. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, який постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 1622 згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-VI)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері здійснення валютних операцій та валютного контролю (див. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами - резидентами України рахунків в іноземних банках, затверджене постановою Правління НБУ № 221 від 5 травня 1999 p.; Інструкція про переміщення волюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затверджена постановою Правління НБ № 283 від 12 липня 2000 p.; Положення про порядок надання фізичним особам- резидентам Укриши індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затверджене постановою Правління НБ №431 від 2 листопада 2000 p.; Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти, затверджені постановою Правління НБУ № 18 від 17 січня 2001 p.).

Безпосередній об'єкт - встановлений порядок відкриття і використання за межами України валютних рахунків резидентами України.

Предмет посягання - 1) валютні рахунки фізичних осіб- резидентів України; 2) валютні рахунки юридичних осіб, що діють на території України.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в незаконному відкритті або використанні за межами України валютних рахунків (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (громадяни України, які постійно проживають на території України; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності; службові особи підприємств, установ, організацій, що діють на території України, чи інші особи, щ за їх дорученням відкрили валютний рахунок за межами України).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Стаття 162/3. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість зазначених у цій статті предметів, незданих або непроданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 162 згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-VI)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними (див. Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухиленні від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" афінаж дорогоцінних металів - це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, передають видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інших продуктів збагачення за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам. Афіновані дорогоцінні метали закуповуються в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю - за рахунок коштів Національного банку України. Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються Міністерству фінансів та Національному банку України.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (як громадяни (в т.ч. фізичні особи - підприємці), так і посадові особи суб'єктів господарювання, що мають ліцензії).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.