Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 101. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції

Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами.

У процесі здійснення нотаріальної діяльності нотаріус часто вирішує питання не тільки застосування іноземного законодавства, прийняття іноземних документів, а й отримання документів та інформації, необхідних для вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії. Право на витребування необхідних відомостей чи документів надано нотаріусу законом (див. коментар до ст. 46 Закону України "Про нотаріат"). Поряд із цим отримання інформації чи документів із відповідних органів та установ іноземних держав має свої особливості.

Наприклад, згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, ратифікованої 10.11.1994 року, дата набуття чинності для України 14.04.1995 року, при виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин. Відповідно до ст. 14 зазначеної Конвенції договірні Сторони зобов'язуються пересилати один одному на прохання без перекладу і безкоштовно свідчення про реєстрацію актів цивільного стану, документи про освіту, трудовий стаж і інші документи, що стосуються особистих або майнових прав і інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони й інших осіб, що проживають на її території.

Протоколом до зазначеної Конвенції від 28.03.1997 року, який набрав чинності для України 17.04.1999 року, внесено зміни до статей 5 та 14 Конвенції, а саме - при здійсненні правової допомоги компетентні установи юстиції Договірних сторін зносяться через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо цією Конвенцією не передбачений інший порядок зносин. Договірні сторони визначають перелік своїх центральних, територіальних та інших органів, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин, про що повідомляють депозитарія (держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачені міжнародним правом).

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України "Надання правової допомоги у майнових правовідносинах та спадкуванні відповідно до положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 13.10.2011 року зміни, що внесені Протоколом до положень цієї Конвенції, необхідно застосовувати у відносинах України з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України "Про запровадження безпосередніх зносин органів юстиції України в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року в частині виконання доручень у цивільних справах" від 2.08.2007 року №597/5, на виконання статті 5 Конвенції в редакції Протоколу до неї, з 01.10.2007 року були визначені органи, що уповноважені на здійснення безпосередніх зносин з відповідними уповноваженими органами Договірних Сторін Протоколу. Такими органами є Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Водночас ціла низка країн не приєднались до Протоколу в частині розширення компетентних органів юстиції, уповноважених безпосередньо надавати правову допомогу, і здійснюють правове співробітництво виключно через центральні органи виконавчої влади. Серед них Республіка Молдова, Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка, Азербайджанська Республіка, Грузія та Туркменістан.

Важливо, що Україна також уклала чималу кількість договорів про правову допомогу з іншими країнами (див. коментар до ст. 100 Закону України "Про нотаріат").

Особливо часто питання витребування інформації стосується здійснення провадження у спадковій справі (див. коментар до ст. 67 Закону України "Про нотаріат"). Так, у наведеному роз'ясненні зазначається, що коли спадкується нерухоме майно, то потрібно звертатися до компетентної установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно. З цією метою, у разі необхідності, нотаріус готує відповідний запит до компетентних органів другої держави (країни - учасниці Конвенції) щодо отримання відповідних відомостей чи документів, необхідних для оформлення спадщини: наприклад, відомості щодо реєстрації, місця проживання, наявності спадкової справи, заповіту, копії актового запису про народження, шлюб, розірвання шлюбу, смерть.

При оформленні таких запитів, нотаріус повинен керуватися статтею 7 Конвенції, яка встановлює основні вимоги до запитів.

Зокрема, запит нотаріуса повинен містити:

- найменування установи, якій адресується запит;

- найменування установи, яка направляє запит;

- найменування справи, щодо якої готується запит про правову допомогу;

- зміст запиту та інші відомості, необхідні для його виконання. Зміст запиту повинен містити:

- прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої готується запит;

- дату народження (у разі наявності таких відомостей) та дату смерті особи, щодо якої готується запит. Якщо дата народження або дата смерті не вказана, то необхідно додавати копію свідоцтва про народження чи смерть тощо;

- останнє місце проживання померлого, щодо якого витребовується інформація;

- адреси та назви установ, від яких необхідно витребувати інформацію (назва нотаріальної контори, банківської установи).

Додатково можна зазначити будь-яку іншу інформацію, яка може бути корисною для надання відповіді по суті порушених питань.

Запит повинен бути підписаний керівником установи (завідувачем державної нотаріальної контори чи приватним нотаріусом) та скріплений гербовою печаткою цієї контори чи печаткою приватного нотаріуса.

Таким чином, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року надає можливість отримати інформацію, необхідну для здійснення нотаріальної діяльності шляхом надання нотаріусу відповідного запиту. При цьому порядок зносин нотаріуса з відповідними установами чи органами іноземних держав є залежно від наявності та умов договору між Україною та відповідною державою. Якщо міжнародним договором не визначено інше, здійснення таких зносин відбувається через центральні органи виконавчої влади (Міністерство юстиції України).