Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - Юридичні особи

Суб'єктами цивільних правовідносин є юридичні особи. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 Цивільного кодексу України).

Види юридичних осіб. Найбільш загальним є поділ усіх юридичних осіб на створених за законодавством України та створених за законодавством іноземних держав.

Принципи класифікації юридичних осіб, створених за законодавством України, закріплені у Цивільному кодексі України. Усіх таких юридичних осіб, залежно від порядку їх створення, поділяють на дві великі групи: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права (ст. 81 Цивільного кодексу України).

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України, згідно з якою для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.

Цивільним кодексом України регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. Юридичні особи, залежно від способу, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83 Цивільного кодексу України).

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ст. 83 Цивільного кодексу України).

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 Цивільного кодексу України).

Установа (у Цивільному кодексі України під цим терміном мається на увазі зовсім інший вид юридичних осіб, аніж у Цивільному кодексі Української PCP 1963 p., який треба чітко відрізняти від "державної установи" та "комунальної установи", що є юридичними особами публічного права), є поки що не надто поширеним видом організаційно-правових форм юридичних осіб.

Значно важливішу роль у цивільному обороті відіграють товариства, що поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Підприємницькі товариства здійснюють підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 Цивільного кодексу України).

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (ст. 113 Цивільного кодексу України).

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб (ст. 163 Цивільного кодексу України).

Непідприємницькі товариства — це ті, що не мають на меті отримання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками (ст. 85 Цивільного кодексу України). До цього виду організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права належать, зокрема, об'єднання громадян (політичні партії та громадські організації), споживчі, дачні, гаражні, садово-городні, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання (спілки) власників квартир у багатоквартирному будинку тощо.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації вносяться до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89 Цивільного кодексу України). Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності (ст. 90 Цивільного кодексу України). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

З 1 липня 2004 р. державна реєстрація юридичних осіб здійснюється за Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Цивільна правоздатність юридичної особи. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, окрім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України). Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Особисті немайнові права юридичної особи. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 Цивільного кодексу України).

Відповідальність юридичних осіб. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), окрім випадків, встановлених установчими документами та законом (ст. 96 Цивільного кодексу України).

Припинення юридичної особи. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (ст. 104 Цивільного кодексу України).

Ліквідація юридичної особи. Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням терміну, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання ним недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 Цивільного кодексу України).

Організаційно-правові форми юридичних осіб публічного права. Організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб публічного права, які за своєю правовою природою є органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та ухваленими на їх підставі законами і є предметом регулювання конституційного та адміністративного права.

Порядок утворення, організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб публічного права, які не наділені владними повноваженнями (зокрема, державних та комунальних підприємств), визначаються Господарським кодексом України, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами (здебільшого, положеннями, затвердженими галузевими міністерствами, про цей вид юридичних осіб).

Державне підприємство створюється компетентним органом державної влади у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, зазвичай, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державні підприємства поділяють на державні комерційні підприємства та казенні підприємства (ст. 73—77 Господарського кодексу України).

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського відання майном згідно з нормами Господарського кодексу України та прийнятого відповідно до нього законодавства (ст. 74, 75 Господарського кодексу України).

Казенні підприємства створюються у визначених галузях народного господарства за рішенням Кабінету Міністрів України. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному у статуті підприємства (ст. 76, 77 Господарського кодексу України).

Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їхній діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 167 Цивільного кодексу України).

Автономна Республіка Крим та територіальні громади беруть участь у цивільних відносинах на аналогічних засадах.