Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - Розділ 4. ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1. Поняття та зміст підприємництва

Поняття та види господарської діяльності в Україні. Підприємництво як основна форма господарювання: поняття, ознаки. Відповідно до ст. З Господарського кодексу України, господарською є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Залежно від мети здійснення господарська діяльність поділяється на два види:

1) некомерційна господарська діяльність (господарська діяльність, що здійснюється без мети отримання прибутку);

2) підприємництво (господарська діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку).

Згідно з ч. 2 ст. 52 Господарського кодексу України, некомерційна господарська діяльність (некомерційне господарювання) може здійснюватися лише у двох випадках:

1)суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування;

2) іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

У всіх інших випадках господарська діяльність здійснюється як підприємницька.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

З цього визначення випливає, що підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками. Ознаками підприємницької діяльності, зокрема, є такі:

1. Економічна самостійність; суть цієї ознаки полягає втому, що суб'єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також способи, час та місце її здійснення.

2. Ініціативність: ця ознака вказує на активне становище підприємця у здійсненні своєї діяльності. Підприємницька діяльність може проявлятися лише у вчиненні активних дій. Нездійснення тривалий період часу жодних видів підприємницької діяльності не може вважатися підприємництвом. Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб'єктом підприємництва. Заняття підприємницькою діяльністю через представника, третіх або підставних осіб не допускається.

3. Систематичність; систематичною визнається підприємницька діяльність, яка здійснюється неодноразово і розрахована на невизначену кількість повторювань, а також тривалий або невизначений період у часі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" від 17 березня 1993 р., у разі, якщо продаж товарів здійснюється протягом календарного року понад чотири рази, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України. У цьому випадку треба мати на увазі, що зазначений критерій віднесення діяльності до систематичної застосовується лише до одного з видів підприємницької діяльності, а саме: до торговельної. Інших видів підприємницької діяльності цей критерій не стосується.

4. Здійснення такої діяльності на власний ризик: у процесі здійснення підприємницької діяльності її мета — отримання прибутку — з різних причин не завжди може бути досягнута. Навпаки, він може не отримати запланованого прибутку, а також зазнати збитків або шкоди, за які ніхто не несе відповідальності. Такі випадки називаються підприємницьким ризиком. Підприємницький ризик — це певна подія, яка призвела або може призвести до негативних наслідків для підприємця і має ознаки ймовірності та випадковості настання. Правові наслідки підприємницького ризику полягають у тому, що в разі його настання ніхто, тобто ані держава, ані територіальна громада, ані Автономна Республіка Крим, ані суб'єкти підприємництва, фізичні та юридичні особи не будуть відшкодовувати підприємцеві його втрати.

5. Здійснення такої діяльності з метою отримання прибутку: згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р., прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Причому, під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (окрім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

6. Правомірність: ця ознака, своєю чергою, вміщує дві частини. По-перше, правомірною вважається підприємницька діяльність, що зареєстрована у встановленому законом порядку. І, по-друге, правомірною є така підприємницька діяльність, що здійснюється відповідно до актів законодавства та установчих документів суб'єкта підприємництва.