Право - Оуенз К. - 1.5.5. Судові витрати

Однією з основних вад судового процесу є пов'язані з ним дуже великі витрати. В інших країнах діє слушне правило, за яким кожна сторона сплачує власні витрати, в Англії ж діє порядок, за яким, як правило, сторона-переможець отримує відшкодування своїх витрат від іншої сторони. Однак це зовсім не обов'язково, і якщо одна сторона порушує справу просто для захисту своїх прав, не прагнучи жодних інших переваг, суд може вирішити, щоб вона сама покрила свої витрати. V справі, де розглядається багато питань і позивач виграє деякі з них, а інші програє, позивачеві можуть присудити покрити пропорційну частину своїх витрат. Нині трибунали в індустріальних трудових спорах рідко присуджують судові витрати, хоч вони і наділені таким правом, у разі, якщо вимога заявника є сутяжницькою чи дріб'язковою. Законом про зайнятість 1989 р. передбачено, що державний секретар має право розпорядитися провести попередній, до слухання справи, розгляд, і якщо виявиться, що заявник не має шансів у справі, але наполягатиме на продовженні судочинства, його можуть зобов'язати внести депозит у сумі 150 фунтів стерлінгів, які будуть використані для покриття судових витрат. Однак відповідна інструкція ще не розроблена. (Зауважте, що поки що, хоч попередній розгляд до слухання справи може відбутися на прохання будь-якої сторони або за розпорядженням трибуналу, проведення таких розглядів не є обов'язковим.)

Приклад судових витрат при компромісному вирішенні спору

Будівельники (Б) заявляють, що клієнт (К) винен їм дві тисячі фунтів стерлінгів за роботи з ремонту приміщення К. К стверджує, що робота була виконана з вадами і, оскільки на доведення роботи до стану, передбаченого початковою специфікацією, необхідно буде витратити кошти в сумі однієї тисячі фунтів стерлінгів, то К готовий запропонувати одну тисячу фунтів стерлінгів, щоб повністю владнати справу. Після певних переговорів між адвокатами К і Б перший пропонує 1500 фунтів стерлінгів для повного розрахунку за умови, що кожна сторона покриє власні судові витрати. Ставка адвоката — 70 фунтів стерлінгів за годину його роботи плюс 50 % витрат на прибуток та ПДВ. (Витрати на прибуток можуть бути меншими, якщо Б є великим клієнтом, і більшими, якщо справа особливо складна.) Якщо Б пристануть на цю пропозицію, вони отримають: 1500 фунтів мінус вартість послуг адвоката, скажімо 5 годин його роботи, дорівнює 80 ф. ст. + 50 % = 120 • 5 — 600 ф. ст. плюс (ці кошти можна повернути) ПДВ за ставкою 17,5 %.

Приклад витрат, коли справа вирішується в судовому порядку (тобто в суді)

Якщо Б не згодні з пропозицією, і питання про стягнення боргу вирішується в судовому порядку, вони, найімовірніше, внесуть до суду 1500 фунтів стерлінгів. "Внесення грошей до суду" є корисною тактикою, оскільки це означає, що якщо суд присудить Б менше внесених 1500 фунтів, Б зобов'язані будуть сплатити всі судові витрати, що виникнуть з моменту внесення грошей. (Щодо судових витрат переважно діє правило, за яким сторона, котра виграє справу, має право покрити свої витрати за рахунок сторони, яка справу програла.) Судді не повідомляють про те, що внесено якісь кошти, до того моменту, як вони винесуть вирок і наказ стосовно судових витрат.

Судові витрати зростають, коли у справі точиться процес. По-перше, має місце певний попередній судовий розгляд справи, як правило, тривалий і забарний (а отже, дорогий). По-друге, саме слухання справи також коштує дорого. Неможливо зробити оцінку судових витрат судового процесу, який іде повним ходом через те, що тут надто багато змінних. Але коли справа взагалі складна або йдеться про велику суму коштів, ваш адвокат, найімовірніше, дасть розпорядження баристеру, щоб він виступав у суді від вашого імені. А якщо слухання відбувається у Високому суді (а не в суді графства) або подається на апеляцію, то баристер, як правило, теж одержує таке розпорядження (хоча згодом цей порядок може змінитися).

У справах, які слухають трибунали в індустріальних трудових спорах, є нормою, що кожна сторона сама сплачує свої судові витрати, хоча трибунал і має право, яке він рідко застосовує, присуджувати витрати одній зі сторін, яка діє дріб'язково, по-сутяжницьки чи в якийсь інший невиправданий спосіб. Якщо справа з числа тих які за умовами контракту розглядає арбітр, а не суд, судові витрати можуть бути нижчими, ніж у випадку слухання судом, але не набагато. Стосовно арбітражів діє правило, за яким витрати присуджуються в такому самому порядку, як це відбувалося б при розгляді в суді (хіба що сторони домовилися про інше).

Зауважте, що крім судових витрат, про які йшлося вище, судова справа може спричинити істотні непрямі витрати, пов'язані, наприклад, з витратами робочого часу на відвідування контори адвоката, судових слухань, підготовку відповідних документів тощо. Через високу вартість та складність судового процесу менеджери намагаються, наприклад, владнати невеликі порушення контрактів, що відбуваються щодня у багатьох місцях як з боку клієнтів, так і з боку працівників шляхом неформальних переговорів, уникаючи порушення судових справ. І хоча менеджер може відчувати занепокоєність, коли набирає чинності новий нормативний акт, який стосується діяльності його підприємства і передбачає кримінальні покарання, його стан поліпшиться, коли він з'ясує, що органи нагляду, такі як Інспекція з охорони праці та техніки безпеки, Відділ торговельних стандартів або Відділ нагляду за санітарним станом навколишнього середовища, застосовують у своїй роботі переважно політику надання порад та примирення, а не судове переслідування.