Одним із прийомів, застосовуваних для того, щоб обійти правило приватності є подання позову про недбалість. Недбалість — це делікт, що вимагає від позивача доведення, зокрема, що відповідач має перед ним зобов'язання дбайливо ставитися до діяльності, про яку йдеться в позові. Загалом, питання про наявність обов'язку дотримуватися обережності залежить від імовірності передбачення, що дії відповідача можуть завдати збитків позивачеві, і якщо це можливо, то чи достатньо близькі між ними відносини. Інколи в особливих випадках враховуються політичні чинники.
На ранніх етапах розвитку права обійти доктрину приватності, застосувавши деліктне право, було неможливо. Так, якщо А мав потенційні договірні зобов'язання перед Б, він не міг мати одночасно зобов'язання перед В щодо тієї самої трансакції. Однак у справі, що є віхою в судовій практиці, —Донах'ю проти Стівенсона (1932 р.) було ухвалено рішення, що виробник товарів може мати зобов'язання перед споживачем товарів за шкоду, спричинену дефектами в продукті виробника. Це рішення було за аналогією поширено на такі ситуації, як ремонтні дефекти. Однак ця шкода повинна мати характер фізичного ушкодження відповідача або його майна — це не може бути суто економічна втрата. Так, позивач не може подавати позов (у справі про недбалість) у зв'язку з дефектами самого продукту, оскільки це вважається суто економічною шкодою. Такий позов може подавати сторона, яка придбала продукт, і це буде позов за порушення контракту.
Ця відмінність між фізичною шкодою та суто економічною втратою спричинила труднощі на практиці. У справі "Джуніор Букс" проти "Вейтчі" (1983 р.) третя сторона уклала контракт з компанією "Джуніор Букс" (Дж.) про будівництво фабрики для неї. Передбачалося, що Дж. може призначити субпідрядників. Компанія Дж. призначила відповідачів як субпідрядників для настелення підлоги. Субпідрядники виконали свою роботу так недбало, що в підлозі з'явилися тріщини і її довелося перестеляти, на що було витрачено значні кошти. Звичайна процедура в цьому разі була б такою: Дж. подали б позов проти третьої сторони за порушення контракту, а третя сторона подала позов проти Вейтчі (В.) з вимогою відшкодувати збитки. Однак у контракті між Дж. та третьою стороною був пункт про звільнення від відповідальності, що наштовхнуло Дж. на думку про те, що краще буде порушити справу проти В. На свій захист компанія В. заявила, що втрата, яку зазнала компанія Дж., була суто економічною і як така може бути виправлена лише на підставі позову про порушення контракту. Палата лордів ухвалила рішення, що компанія Дж. виграла справу. Складається враження, що в основі цього рішення лежить, головним чином, те, що компанія Дж. фактично вибрала компанію В. для настелення підлоги і через це між ними були особливо близькі зв'язки, подібні до договірних відносин, що й стало причиною виграшу справи компанією Дж.
Справа "Джуніор Букс" не знайшла широкої юридичної підтримки попри те, що з часу, коли розглядалася ця справа, неодноразово робилися спроби відшкодувати суто економічну втрату за допомогою деліктного позову замість позову про порушення контракту. У справі "Сіміан Дженерал Констракшн" проти "Пілкінгтон Гласс" (№ 2) (1988 р.) компанія С. була головним підрядником спорудження будинку для шейха в Абу-Дабі. Шейх просив, щоб скло в будинку було особливого, вказаного ним відтінку зеленого кольору, і це було зазначено в основному контракті. Компанія С. найняла убпідрядників для підбору скла, які й придбали скло у виробника — компанії П. Між С. та П. контракту не було, хоч у наступних субконтрактах і містилися специфікації стосовно кольору скла. Скло, поставлене П., не підходило, бо його колір відрізнявся від вказаного, а до того ж був неоднорідним. Шейх відмовився платити компанії С. за спорудження будинку, доки вона не замінить скло. Це спричинило істотні економічні втрати, і С. порушила справу проти П. Рішення: втрата позивача була суто економічною, і як така не підлягає відшкодуванню з боку відповідача. (Згідно з англійським правом, С. могла б претендувати на відшкодування втрати субпідрядником за порушення контракту. Субпідрядник, у свою чергу, міг би подати позов на П., вимагаючи компенсації. На практиці такі справи, як правило, поєднують в одну.)
Складається враження, що справу "Джуніор Букс" необхідно нині обмежити фактами, які мають безпосередньо її стосуватися, і що загалом деліктний позов не може використовуватися, щоб обійти доктрину приватності та для відшкодування суто економічних втрат.
Проте в інших обставинах для відшкодування суто економічної втрати, якщо немає договірних відносин між позивачем і відповідачем, деліктне право застосовували. У справі Росе проти Каунтерс (1980 р.) адвокат не зміг забезпечити належне оформлення духівниці, внаслідок чого вказана в ній спадкоємиця не змогла одержати спадок. Вона подала позов на адвоката. Суд ухвалив рішення, що вона має право на відшкодування своєї втрати. Це рішення було піддано критиці на тій підставі, що для виникнення відповідальності за контрактом, як правило, необхідно, щоб позивач взяв на себе зобов'язання перед відповідачем або щоб позивач покладався на певні заяви відповідача. Отже, у справі "Джуніор Букс", як зазначалося, мало місце те специфічне покладання позивача на відповідача, яке й призвело до виникнення деліктного зобов'язання, аналогічного договірному зобов'язанню. А от у справі Росе цього чинника не було. У Документі № 121 Комісія з права зазначила, що рішення може бути винесене на користь відповідача на тій підставі, що особа, котра зазнала збитків, не має підстав для претензій, тоді як особа, котра має підстави для претензій, не зазнала втрат (тобто майно того, хто заповідає, перейшло б за позовом про порушення контракту, але, оскільки жодної втрати для майна чоловіка не було, присуджене відшкодування збитків було б номінальним). Палата лордів нещодавно підтвердила правильність принципу, встановленого справою Росе проти Каунтерс, у справі Вайт проти Джоне (1995 р.). У цій справі батько, який посварився зі своїми дочками, помирився з ними. Тож він розпорядився, щоб адвокат склав духівницю на їхню користь. Адвокат зволікав зі складенням проекту духівниці й не встиг її оформити, коли батько помер. Суд ухвалив рішення, що дочки мають право на відшкодування збитків адвокатом за втрату очікуваного спадку.
11.5.1. Чи має скасовуватися дія доктрини приватності в разі, якщо вона заважає наданню прав третій стороні?
11.6. Відшкодування збитків, що присуджується третій стороні
11.7. Накладення зобов'язань на треті сторони
11.7.1. Зобов'язання, що переходять разом з нерухомістю
11.7.2. Новація
Розділ 12. ХИБНЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ ТА ПОМИЛКИ В ДОКУМЕНТАХ
12.1. Коли третя сторона набула прав
12.2. Введення в оману щодо своєї особи
12.3. Розвиток права стосовно "хибного встановлення особи"