Право - Оуенз К. - 15.1. Припинення шляхом виконання

Припинення договірних зобов'язань означає, що контракт завершено: жодна зі сторін не має більше зобов'язань перед іншою за цим контрактом. Припинення може відбуватися в один із таких чотирьох способів: шляхом виконання, шляхом прямо висловленої домовленості, шляхом фрустрації і шляхом задоволення вимоги безвинної сторони до винної про розірвання контракту, що, як правило, називають "припиненням через порушення умов". Припинення шляхом фрустрації розглянуто в розд. 9 "Неможливість".

15.1. Припинення шляхом виконання

Норма загального права полягає в тому, що сторона повинна виконати саме обіцяне нею, інакше вона не має підстав вимагати від іншої сторони виплати потрібної суми чи виконання інших її зобов'язань. У цьому аспекті право розрізняє "цілісний" контракт, тобто такий, який потребує повного виконання всіх зобов'язань, і "подільний", тобто контракт, зобов'язання за яким можна розподілити на два чи більшу кількість контрактів. Прикладом останнього є постадійні платежі при спорудженні будинку. Контракт може передбачати з боку власника оплату підряднику за стадіями. Перший платіж може передбачатися по завершенні екскаваторних робіт і підготовки котловану для фундаменту, другий — після закладення фундаменту і т. д. Після завершення підрядником кожної стадії він отримує право на оплату виконаних робіт і не повинен очікувати завершення всього будівництва. Показовим прикладом правила стосовно цілісних контрактів є давня справа Каттер проти Поуел-ла (1796 р.). У цій справі Каттер, моряк, підписав контракт про плавання з командою судна з Ямайки до Ліверпуля за 31 фунтів стерлінгів 10 шилінгів. Через майже два місяці його перебування в складі команди і за 19 днів до прибуття судна до Ліверпуля Каттер помер. Його вдова подала позов, вимагаючи виплатити їй його заробітну плату як quantum meruit. Рішення: контракт був цілісним, й оскільки Каттер лише частково виконав своє зобов'язання, він не має права на жодну платню. Стосовно моряків це правило було замінено положеннями, які нині містяться в Законі про торговельне судноплавство 1970 р.

Щодо оренди, ануїтетів (включно із заробітною платою та пенсіями), дивідендів та інших періодичних платежів, які мають характер доходів, Закон про пропорційний розподіл 1870 р. передбачав, що вони мають вважатися такими, що накопичуються день у день і відповідно розподіляються. Закон про юридичну реформу (фрустраційні контракти) може застосовуватися тоді, коли, як у справі Каттера, невиконання контракту пов'язане з його фрустрацією.

Однак у випадках, спеціально не передбачених у статутах, або на які не поширюються винятки, встановлені загальним правом (див. нижче), залишається в силі правило щодо цілісних контрактів. У справі Болтон проти Махадеви (1972 р.) Б. пообіцяв встановити систему центрального опалення в будинку М. за 560 фунтів стерлінгів. Система мала дефекти і, щоб виправити їх, треба було витратити ще 179 фунтів стерлінгів. Було ухвалено рішення, що контракт цілісний, а оскільки Б. не виконав його повністю, він не має права на оплату. (Доктрина істотного виконання не застосовувалася, бо дефекти виявилися надто істотними, щоб можна було сказати, що угода виконана істотним чином.)

15.2. Винятки з правила цілісного контракту

З цього правила є три винятки, а саме, якщо:

1) контракт виконано істотним чином;

2) одна сторона контракту задовольнилася частковим виконанням;

3) виконанню заважають неправильні дії іншої сторони.

15.2.1. Доктрина істотного виконання

Якщо контракт виконано істотним чином, позивач може вимагати виплати йому обумовленої в угоді ціни за роботу без суми, що відповідає невиконаній частині роботи або роботі, виконаній з дефектами. У справі Хеніг проти Айсаакса (1952 р.) А. найняв X., декоратора приміщень, для виконання опоряджувальних робіт та умеблювання квартири А. У контракті передбачалася плата 750 фунтів стерлінгів. Умови були такими: "Чиста готівка в міру виконання робіт і решта — по їх завершенні". Відповідач зробив два платежі по 150 фунтів стерлінгів у міру просування робіт, але коли його попросили виплатити решту 450 фунтів стерлінгів по їх завершенні, заплатив лише 100 фунтів стерлінгів, заявивши, що робота або не виконана, або виконана невправно і непрофесійно. Роботу було оцінено і виявлено дефекти в шафі для одягу та книжковій шафі, за виправлення яких треба було заплатити 55 фунтів стерлінгів. Суд ухвалив рішення, що контракт було виконано істотним чином, а отже, X. має право на одержання решти суми контракту за вирахуванням суми, необхідної для виправлення дефектів.

У справі Дейкін проти Лі (1916 р.) принцип істотного виконання був обґрунтований так:

"Візьмемо контракт на повну суму з опоряджування житла; контракт передбачає, що необхідно нанести три шари олійної фарби, але в одній з кімнат нанесено лише два шари. Чи вправі хто-небудь серйозно сказати за таких обставин, що власник будинку може зайняти будинок і повною мірою користуватися результатами опоряджувальних робіт в інших кімнатах, не заплативши й пенні за всю виконану будівельниками роботу лише через те, що в одній кімнаті нанесено два шари замість трьох?" Видається, що в разі, якщо одна сторона заздалегідь чітко поставить вимогу, що прийнято буде лише повне виконання, інша сторона не матиме права ні на що доти, доки вона не виконає всіх своїх зобов'язань, навіть якщо виконання буде істотним. У справі Вілюшин-ський проти компанії "Тауер Хамлетс" (1989 р.) В. відмовився виконати дуже малу частину своїх договірних зобов'язань за контрактом найму через його участь у виробничому конфлікті. Його роботодавець дав зрозуміти, що якщо він не виконає своїх зобов'язань, передбачених контрактом, він не одержить нічого взагалі. Коли В. подав позов, вимагаючи виплатити йому зароблене, суд ухвалив рішення, що доктрина істотного виконання не може бути застосована, бо роботодавці дали йому зрозуміти, що вони не оплатять нічого іншого, крім повністю виконаних зобов'язань згідно з контрактом. (Примітка: як правило, в таких випадках роботодавець просто вираховує певну суму, яку мав би заплатити за недовиконану роботу; рідко трапляється, щоб вдавалися до таких крайніх заходів, як застосовані компанією "Тауер Хамлетс".)

15.2.2. Прийняття часткового виконання

Якщо одна сторона заявляє про готовність прийняти часткове виконання, інша сторона може подати позов на відповідну частку передбаченої контрактом ціни. Приклад можна знайти в статті 39 Закону про продаж товарів, положення якої передбачають, що покупець не зобов'язаний приймати менший обсяг товарів, ніж передбачалося в контракті, але якщо він так вчинить, то має заплатити за них за ціною, передбаченою в контракті.

Якщо, однак, безвинна сторона не має іншого вибору, крім прийняття часткового виконання, це не повинно вважатися справжнім прийняттям. У справі Самптер проти Хеджеса (1898 p.) С. погодився виконати будівельні роботи на землі X. за повну суму — 565 фунтів стерлінгів. Робота ще не була завершена (X. уже виплатив певну частину коштів), коли С. сказав X., що в нього закінчилися гроші, і він через це не може завершити роботу. X. завершив роботу, використовуючи матеріали, які С. залишив на будівельному майданчику. Згодом С. подав позов, вимагаючи, щоб X. заплатив йому за виконані роботи і поставлені матеріали. Рішення: С. не мав права на одержання плати за виконану ним роботу, бо X. не прийняв часткового виконання: оскільки будинок стояв на його землі, він не мав ніякого вибору в цій справі. Однак С. має право на те, щоб X. заплатив йому за поставлені матеріали.

15.2.3. Завада виконанню з боку іншої сторони

Пропозиція виконання еквівалентна самому виконанню. У справі Стартап проти Макдональда (1843 p.) С. мав контракт про продаж нафти М. протягом певного періоду часу. Він запропонував доставити нафту о 8:30 вечора останнього можливого дня. М. відмовився прийняти її через пізню пору. Суд ухвалив, що С. має право на відшкодування збитків за неприйняття товару. (Зауважте, однак, що доставлення в пізній час не завжди має такий результат. Положення статті 29(5) Закону про продаж товарів 1979 р. передбачають, що пропозиція доставлення може вважатися такою, що не досягла мети, якщо вона зроблена в неналежний час. Що означає належний час — це питання факту.)

Якщо виконанню заважають неправильні дії іншої сторони, безвинна сторона має право на те, щоб їй оплатили зроблене в рамках контракту, навіть якщо вона не завершила виконання договірних зобов'язань. У справі Планше проти Колберна (1831 р.) П. домовився з К. про написання книжки, яка увійде до серії, за 100 фунтів стерлінгів. П. розпочав роботу над книжкою, але К. вирішив не продовжувати серії і відмовився заплатити П. за виконану ним роботу, заявивши, що П. не має права на одержання плати, бо роботи не завершив. Суд ухвалив рішення, що П. має право на 50 фунтів стерлінгів відшкодування збитків, бо саме через невиконання зобов'язань відповідачем П. був змушений припинити роботу.