Право - Оуенз К. - 15.3. Час виконання

Якщо для виконання передбачений певний термін, то час "є істотним" у разі, що це відповідає намірам сторін. Якщо виконання пропонується в будь-який інший час, крім належного, безвинна сторона не зобов'язана прийняти виконання і може припинити дію контракту.

У комерційних контрактах діє загальне правило, за яким час виконання контракту є істотним. Наприклад, у справі Бовес проти Шенда (1877 р.), в якій товари були продані за контрактом, згідно з яким вони мали бути поставлені в березні — квітні, більшість товарів надійшла в лютому. Рішення: покупці не були зобов'язані приймати доставлені товари.

У праві справедливості, яке займалося, головним чином, пов'язаними з часом умовами в контрактах продажу прав на нерухомість, час не мав істотного значення. Так, не завершення контракту продажу землі в терміни, визначені в контракті, не давало права безвинній стороні розірвати контракт. Однак, хоч безвинна сторона й не може відмовитися прийняти пізнє виконання контракту, в якому час не є істотним чинником, сторона-порушник зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки (див. справу Райнері проти Майлса (1981 p.)).

Якщо час спершу не мав істотного значення, сторона контракту може зробити так, щоб він трактувався як чинник з істотним значенням, повідомивши заздалегідь, що вимагає виконання контракту в конкретний час. У справі Чарльз Рікардс проти Оппенхейма (1950 р.) Р. продав О. шасі "ролс-ройса". О. зажадав, щоб на шасі був побудований корпус, і Р. погодився замовити цю роботу в субпідрядника. Планувалося, що робота забере шість, щонайбільше сім місяців і, отже, буде виконана до кінця березня. Роботи не були завершені до кінця березня, але О. продовжував наполягати на виконанні замовлення. Врешті-решт він написав Р. листа, в якому зазначив, що якщо автомобіль не буде готовий до 25 липня, то він придбає замість нього іншу машину. Автомобіль не був готовий, і О. придбав інший. Р. завершив виготовлення машини в жовтні, а згодом подав позов, звинувативши О. у відмові прийняти доставлену йому машину, і заявивши, що після скасування умови стосовно початкового терміну він був зобов'язаний завершити роботу у виправданий термін. Апеляційний суд ухвалив рішення, що О. відмовився від початкового терміну поставки, але мав право відновити своє право на отримання машини за умови завчасного повідомлення про свої наміри і виділення часу на виконання замовлення, що він і зробив.

15.4. Припинення угоди шляхом прямо висловленої домовленості

У центрі проблем, що виникають внаслідок припинення угоди шляхом прямо висловленої домовленості, як правило, лежить зустрічне задоволення у зв'язку з припиненням угоди. Якщо Кейт домовляється продати Брендану машину за 5 тис. фунтів стерлінгів, і обидві сторони домовляються скасувати трансакцію, то ніякої проблеми не виникає. Обидві сторони звільняються від договірних зобов'язань за угодою, і звільнення від зобов'язань однієї сторони є зустрічним задоволенням для іншої.

Якщо попереднє зобов'язання замінюється новим, проблема зустрічного задоволення подолана: це називається "згода і задоволення". Наприклад, якщо Мік продає товари Тіму за 500 фунтів стерлінгів, і Тім платить 500 фунтів стерлінгів, контракт вважається припиненим шляхом виконання. Якщо, з іншого боку, Тім не має 500 фунтів стерлінгів, але пропонує Міку вимостити дорогу на погашення боргу, то мають місце згода і задоволення, за якими право Міка на 500 фунтів стерлінгів стає зустрічним задоволенням за укладення Міком нового контракту з Тімом, відповідно до якого Тім мостить йому дорогу.

Складніші проблеми виникають тоді, коли одна сторона погоджується звільнити іншу сторону від відповідальності, увільнивши її від деяких чи всіх зобов'язань і не одержуючи натомість нічого. Наприклад, уявімо, що Мік погодився пробачити Тімові борг, у результаті Тім нічого не заплатив за поставлені йому товари. Ця проблема розглядалася в розд. 5 "Зустрічне задоволення", де йшлося про доктрини права справедливості: доктрину позбавлення права заперечення на підставі даної обіцянки та доктрину відмови.