Право - Оуенз К. - 18.3.2. Взаємозв'язок між статтями 13 та 14

У багатьох (але аж ніяк не в усіх) справах, пов'язаних із недотриманням положень статті 13, порушуються також положення статті 14(2) і/або статті 14(3). (По суті, більшість справ, у яких обговорюється значення терміна "продаж за описом", стосуються порушення положень статті 14(2), оскільки до змін у законодавстві, внесених Законом про невисловлені умови поставок товарів 1973 p., щоб виграти справу на підставі положень статті 14(2), було необхідно довести, що продаж являв собою продаж за описом.) Однак, розглядаючи відносну дію умов, передбачених статтями 13, 14(2) та 14(3), не слід нехтувати одним дуже важливим чинником: дія положень статті 13 поширюється на весь продаж (за винятком виключеного на законних підставах), тоді як дія положень статті 14(2) та статті 14(3) стосується лише продажу в ході бізнесу. Це означає, що особа, яка купує у приватного продавця, може посилатися на умову, передбачену статтею 13, але не може застосувати умов, передбачених статтею 14.

Є два принципові питання, на які слід дати відповідь, коли йдеться про продаж за описом. По-перше, що розцінюється як продаж за описом? По-друге, які слова, вжиті при описі товарів покупцеві, є частиною опису в розумінні положень статті 13?

18.3.3. Що таке продаж за описом?

Вважається, що початковий намір розробника Закону про продаж товарів 1893 р. полягав у тому, щоб специфічні товари (тобто товари, визначені й обумовлені під час укладення контракту) не могли бути предметом продажу за описом. За цим стоїть та ідея, що коли покупець купує щось специфічне, він має можливість самостійно обстежити це або доручити фахівцю. Якщо товари не відповідають своєму опису, наприклад, якщо кінь, описаний як "чистокровний скаковий рисак" виявляється ломовиком, положення статті 13 не будуть порушені (хоч покупець може одержати засіб судового захисту, що призначається за порушення висловленої умови контракту, або за введення в оману). Це повертає нас до ідеї caveat emptor. Якщо, однак, покупець домовляється про придбання ще не виготовлених

500 бавовняних сорочок, опис є єдиною відправною точкою, яку покупець має стосовно товару. Тож якщо сорочки, запропоновані на виконання контракту, виявляться нейлоновими, покупець може відхилити їх як такі, що не відповідають застосованому до них опису.

Однак потреба розрізняти специфічні товари і неіндивідуалізовані товари (тобто товари, не визначені під час укладення контракту) ніколи не видавалася цілковито переконливою. Застосування такого правила означало б, що особа, котра придбала специфічні товари, яких вона не бачила, не матиме засобу судового захисту проти продавця товарів, якщо товари не відповідатимуть опису. Тож невдовзі суди стали виносити рішення, що продаж специфічних товарів, які покупець не бачив, може бути продажем за описом. У справі Варлей проти Віппа (1900 р.) покупець придбав специфічну жатку, яку він не бачив, але описану йому як "майже нову, використану для збирання врожаю лише на 50—60 акрах". Цей опис був неправильним. Було ухвалено рішення, що це був продаж за описом. Суддя Ченнел сказав: "Термін "продаж товарів за описом" має застосовуватися в усіх випадках, коли покупець не бачив товарів і покладається лише на опис, як у даному разі, коли покупець здійснив купівлю за описом". Нині право розвинулося далі, тому продаж специфічних товарів, які покупець бачив, може бути продажем за описом "якщо [предмет] продається не просто як специфічна річ, а як річ, що відповідає опису" (див. справу Грант проти "Аустреліен Ніттінг Міллс" (1936 р.)). У справі Годлей проти Перрі (1960 р.) було ухвалено рішення, що коли дитина просить іграшкову катапульту, і їй передають її через прилавок, це є продажем за описом. У справі Вілл проти Тейлора (1967 р.) в газетному оголошенні машина була описана як "тріумф геральд" 1961 p.". Позаду машина мала диск з написом "1200", а такі диски ставилися на першій моделі машини, що зійшла з конвеєра в 1961 р. Позивач оглянув машину і придбав її. Машина виявилася складеною з двох різних моделей. Це був приватний продаж, і позивач не міг покладатися на положення статті 14 закону. Натомість він заявив, що машина не відповідає застосованому до неї опису. На це було висунуто контраргумент, що позивач придбав специфічну машину, яку йому показали, тож це не був продаж за описом. Суд ухвалив рішення, що то був продаж за описом. Диск позаду машини чітко вказував на те, що це була модель 1961 р.

Продаж не буде продажем за описом, якщо покупець явно покладається на своє судження, а не на судження продавця. Показовою є справа "Харлінгдон енд Лейнстер Ентерпрайзіз Лтд" проти "Крістофер Холл ФайнАрт Лтд" (1991 р.), в якій відповідачами були торгівці витворами мистецтва. їх попросили продати дві картини, приписувані пензлю німецького експресіоніста Габріеля Мюн-тера. Вони зв'язалися з позивачами - - торгівцями витворами мистецтва, що спеціалізувалися в цій галузі. Позивачі направили одного зі своїх працівників, пана Рункеля, оглянути картину. Пан Халл пояснив, що він не фахівець з творчості Мюнтера, але в нього був каталог аукціону 1980 р., на якому ці картини були приписані Мюн-теру. Пан Рункель погодився придбати одну з картин за 6 тис. фунтів стерлінгів. З'ясувалося, що це підробка, що коштує не більш як 50— 100 фунтів стерлінгів. Позивачі подали позов на підставі порушення положень статті 13 закону. Апеляційний суд ухвалив рішення, що в даному разі продаж не був продажем за описом, бо пан Халл дуже чітко пояснив, що він нічого не знає про німецьку школу експресіонізму, тож пан Рункель придбав картину, покладаючись на своє власне судження.