Право - Оуенз К. - 19.4.2. Якщо перевізнику вручено не лише товари, обумовлені в контракті, а й інші

У такому разі перехід власності на товари на підставі правила 5(2) не відбувається, але він відбувається на підставі правила 5(1) у момент, коли конкретна кількість товарів приділяється на виконання контракту. У справі Хілі проти "Х'юлетт енд Сане" (1917 р.) ірландський експортер риби продав 20 коробок риби покупцеві Б. Продавець передав 190 коробок риби для різних покупців, включаючи й Б., на залізницю і розпорядився, щоб працівники залізниці відклали 20 коробок на виконання контракту з Б. Водночас він надіслав Б. рахунок-фактуру, в якому зазначалося, що товари продані "повністю на його ризик". Поїзд затримався, і перш ніж було приділено 20 коробок на виконання контракту з Б., риба зіпсувалася і більше не мала комерційної якості. Рішення: власність на коробки не перейшла до Б. до моменту приділення коробок. Оскільки в момент переходу власності риба вже втратила комерційну якість, Б. не був зобов'язаний її приймати. Крім того, рахунок-фактура, в якому зазначалося, що товари продані на ризик Б., не мав сили, необхідної для розподілу ризиків, бо не становив частини контракту.

19.4.3. Товари мають бути в стані передатності

За правилом 5(1) перехід власності відбувається, лише якщо товар перебуває в стані передатності. У справі Філіпа Хеда проти "Шоу-фронте" (1970 р.) покупець замовив у продавця килим, але його треба було надіслати в інше місце, щоб прострочити. Коли його привезли назад, він був увесь у вузлах. Потім його вкрали з приміщення покупця. Рішення: власність до покупця не перейшла, бо килим з вузлами не був у стані передатності.

19.4.4. Покупець може поведінкою висловити згоду на приділення товарів продавцем

Покупець може поведінкою висловити згоду на приділення товарів продавцем, як у справі Пігнаторо проти Джілроя (1919 р.), в якій продавець продав 140 мішків рису покупцю. Повідомлення про доставку було надіслано на 115 мішків. Продавець попросив покупця без зволікання забрати решту мішків з приміщення продавця. Покупець не вживав ніяких заходів протягом місяця, за цей час 15 мішків було вкрадено. Суд ухвалив рішення, що оскільки згідно зі свідченнями в приміщенні продавця було лише 15 мішків, то покупець своєю поведінкою (тим, що не заперечував, коли його попросили забрати товар) дав згоду на приділення цих мішків на виконання контракту. Тож власність і ризик перейшли до покупця. Більше того, видається, що суд у разі необхідності ухвалив би рішення, що приділення 15 мішків з більшої кількості відбулося з невисловленої згоди покупця, отже, відбувся б і перехід власності.

Якщо продавець дає товари перевізнику для передачі покупцю, то як зазначено у справі Вейт проти Бейкера (1848 p.), "... у момент, коли товари, вибрані на виконання контракту, видаються перевізнику і перевізник стає агентом покупця ... немає жодного сумніву, що при цьому власність переходить до перевізника".

У справі "Федерспейл" проти "Чарльз Твігг" (1957 р.) коста-риканська компанія Ф. придбала 85 велосипедів у англійської компанії Т. на умовах "fob". ("Fob" означає "франко-борт", тобто продавець має доставити вантаж на визначене судно і помістити його на борт цього судна, але витрати на перевезення морем, страхування при транзиті тощо несе покупець.) Компанія Ф. заплатила ціну авансом. Велосипеди були запаковані в коробки з позначенням назви компанії Ф. і зареєстровані для відправки. Було заплачено за місце на судні. Потім велосипеди були віднесені на рахунок ліквідатора компанії Т. (Ліквідатор — особа, призначена кредиторами компанії для управління активами компанії на користь кредиторів. Ліквідатор за законом стає власником активів.) Постало питання, чи перейшла власність до компанії Ф., перш ніж товари були віднесені на рахунок ліквідатора. Рішення: наміром сторін, як майже завжди в разі контрактів на умовах fob, було, щоб власність на товари перейшла не раніше, ніж їх завантажать на борт судна.