Право - Оуенз К. - 22.6. Угоди "позичальник — кредитор — постачальник" і "позичальник — кредитор"

Угода про споживчий кредит може передбачати обмежене і необмежене його застосування. Визначення обох цих категорій містяться у статті 11, яка передбачає:

1) угода про споживчий кредит обмеженого застосування є угодою, регульованою Законом про споживчий кредит:

а) на фінансування трансакції між позичальником і кредитором, незалежно від того, є вона складовою угоди чи ні;

б) або на фінансування трансакції між позичальником і особою ("постачальником"), яка не є кредитором;

в) або на рефінансування будь-якої наявної заборгованості позичальника, чи то перед кредитором, чи перед іншою особою;

угода про споживчий кредит необмеженого застосування є угодою, регульованою Законом про споживчий кредит, що не підпадає під дію положень частини (1);

угода не підпадає під дію положень частини 1), якщо кредит надано фактично в такий спосіб, що позичальник має право використати його на свій розсуд, навіть попри те, що певні види призначення суперечать цій чи іншій угоді.

Якщо підсумувати, це означає: угода про споживчий кредит є угодою обмеженого застосування, якщо позичальник не може отримати гроші й розпоряджатися ними. Якщо він може це зробити, то навіть якщо він зобов'язаний за контрактом застосувати гроші з визначеною метою, угода буде угодою необмеженого застосування.

22.6. Угоди "позичальник — кредитор — постачальник" і "позичальник — кредитор"

Позичальник може використати одержаний кредит для придбання товарів чи послуг:

а) у самого кредитора;

б) у постачальника, який заздалегідь домовився з кредитором, що представлятиме йому клієнтів, які потребують кредиту;

в) у постачальника, який не має відношення до кредитора.

У Законі угоди типу а) і б) називаються угодами "позичальник — кредитор — постачальник", а угоди типу в) — угодами "позичальник — кредитор". Відмінність між угодами "позичальник — кредитор — постачальник" та угодами "позичальник — кредитор" є істотною, бо:

1) необхідність розрізняти їх може бути пов'язана з визначенням, чи не є угода "винятком" (докладніше про це див. нижче). Наприклад, угода "позичальник — кредитор — постачальник" на фіксовану суму кредиту, за котрою загальна кількість платежів, які належить зробити позичальнику за кредитом, не перевищує чотирьох, є винятком. Однак аналогічна угода типу "позичальник — кредитор" винятком не є. Критерій при визначенні, чи є винятком угода типу "позичальник — кредитор", — це процентна ставка;

2) агітація, до якої вдаються комівояжери з метою укладення угоди типу "позичальник — кредитор" заборонена, а аналогічна агітація з метою укладення угоди типу "позичальник — кредитор — постачальник" — ні;

3) при угоді типу "позичальник — кредитор — постачальник" кредитор несе відповідальність за порушення угоди і введення в оману постачальника, при угоді типу "позичальник — кредитор" він такої відповідальності не несе (статті 56 та 75 закону);

4) якщо угоду типу "позичальник — кредитор — постачальник" буде скасовано, кредитор і постачальник несуть спільно й окремо відповідальність за

повернення позичальнику всіх сум, які необхідно повернути (стаття 70).

22.6.1. Визначення угод "позичальник — кредитор — постачальник" та "позичальник — кредитор"

Визначення угод про кредити обмеженого і необмеженого застосування, наведені в статті 11, використано в статтях 12 та 13 для визначення угод "позичальник — кредитор — постачальник" та "позичальник — кредитор". Стаття 12 передбачає, що угода "позичальник — кредитор — постачальник" — це регульована Законом угода, що є:

а) угодою про кредит обмеженого застосування, яка підпадає під дію положень статті 11(1 )(а);

б) або угодою про кредит необмеженого застосування, яка підпадає під дію положень статті 11(1 )(Ь) чи укладається кредитором відповідно до раніше

досягнутої домовленості або в передбаченні майбутніх домовленостей між ним і постачальником;

в) або угодою про кредит необмеженого застосування, яка укладається кредитором відповідно до раніше досягнутої домовленості між ним та іншою

особою ("постачальником"), що не є позичальником, знаючи про те, що кредит використовуватиметься для фінансування трансакції між позичальником

і постачальником.

Приклади

1. Постачальник укладає з позичальником угоду про оренду з правом викупу. Це двостороння угода типу "позичальник — кредитор — постачальник", бо кредит має обмежене застосування.

2. Постачальник укладає угоду з фінансовою компанією про те, що вона розглядатиме заяви на фінансування, які подаватимуть клієнти постачальника. Позичальник робить заяву, яку фінансова компанія задовольняє. Це угода типу "позичальник — кредитор — постачальник", попри те, що наданий кредит може бути обмеженого застосування, бо вона укладена відповідно до попередніх домовленостей між кредитором і постачальником.

Згідно з положеннями статті 13, угода "позичальник — кредитор" — це:

а) угода про кредит обмеженого застосування, що підпадає під дію положень статті 11(1)(Ь), але укладена кредитором без раніше досягнутої домовленості

чи в передбаченні майбутніх домовленостей між ним і постачальником;

б) або угода про кредит обмеженого застосування, що підпадає піддію положень статті 11(1)(с);

в) або угода про кредит необмеженого застосування, що укладається кредитором без раніше досягнутої домовленості між ним та іншою особою

("постачальником"), яка не є позичальником, із розрахунком на те, що кредит використовуватиметься для фінансування трансакції між позичальником і

постачальником.

Приклади

Банк надає клієнту персональну позику. Клієнт використовує її для придбання машини у постачальника. Це угода типу "позичальник — кредитор", бо ніякої попередньої домовленості між банком і постачальником не було.

Постачальник домовляється з покупцем про продаж йому машини. Покупець потребує коштів. Постачальник пропонує від імені покупця зателефонувати в найближчі фінансові компанії, щоб дізнатися, чи не можна одержати пропозицію про фінансування. Урешті-решт вдається домовитися з фінансовою компанією про фінансування. Оскільки ніякої попередньої домовленості між постачальником і фінансовою компанією не було, то угода вважається угодою типу "позичальник — кредитор".