Право - Оуенз К. - 26.5.8. Стягнення за правом власності кредитора на фіксовані активи компанії

Це стягнення накладається на специфічні активи компанії, що ідентифікуються, зокрема на землю та будівлі. Основною перевагою цього виду стягнення є те, що воно дає змогу тому, хто має таке право стягнення, у разі ліквідації компанії реалізувати своє забезпечення незалежно від будь-яких інших кредиторів. У теорії стягнення за правом власності на фіксовані активи може надаватися й на такі активи, як запаси в продажу і незакінчена продукція. Проте, оскільки такі активи весь час змінюються, то використання їх як забезпечення права власності на фіксовані активи на практиці неможливе, бо їх не можна продати без згоди власника боргового зобов'язання, а до того ж на майно, яке замінило їх, треба оформлювати нове стягнення. Тож таке майно використовується для забезпечення стягнення за правом власності кредитора на поточні активи компанії.

26.5.9. Стягнення за правом власності кредитора на поточні активи компанії

Це стягнення, яке "висить" або над всіма активами компанії (за винятком забезпечених правом власності на фіксовані активи) на певний час, незалежно від того, якими є ці активи, або над специфічним колом активів компанії, наприклад, борги компанії, або запаси в продажу, або незакінчена продукція. Таке стягнення висітиме доти, доки така подія, як ліквідація компанії, не "викристалізує" його. Коли стягнення кристалізується, майно, яке є предметом такого стягнення, можна реалізувати на користь кредитора — власника прав власності на поточні активи. Стягнення за правом власності на поточні активи менш надійне, ніж стягнення за правом власності на фіксовані активи компанії, бо, по-перше, посідає лише четверте місце в переліку класів рахунків кредиторів, які необхідно оплатити при ліквідації компанії, а по-друге, є ризик, що під час ліквідації може вже не залишитися активів, на які поширюється дія такого стягнення.

26.5.10. Реєстрація стягнень

Будь-яке стягнення необхідно зареєструвати в Бюро реєстрації протягом 21 дня з моменту його виникнення, в іншому випадку воно буде недійсним для управителя конкурсною масою і будь-яка особа, якій переуступлено право власності на активи компанії, прирівнюватиметься до незабезпеченого гарантією кредитора. (Як ми побачимо, зазвичай задовольняється лише невелика частка претензій незабезпечених гарантією кредиторів, а нерідко вони не одержують нічого.)

26.5.11. Доведення боргів

Кредитор мусить довести факт, що компанія має перед ним борг. Які борги можна довести і як їх треба доводити, визначено Правилами про неплатоспроможність 1986 р. Зобов'язання має існувати на початку ліквідації, але може бути майбутнім або невизначеним зобов'язанням. Ліквідатор може оцінити невизначене зобов'язання або звернутися до суду за вказівками, якщо оцінка утруднена. Правилами передбачено право заліку вимог. Це дає можливість особі, котра має борг перед компанією, але одночасно і компанія винна їй, провести взаємозалік цих сум.

26.5.12. Пріоритет вимог

Додаток 6 Закону про неплатоспроможність 1986 р. встановлює таку послідовність пріоритетів виплати боргів:

а) виплати забезпеченим гарантією кредиторам, які мають право власності на фіксовані активи;

б) витрати, платежі та видатки, пов'язані з ліквідацією;

в) привілейовані борги;

г) виплати забезпеченим гарантією кредиторам, які мають право власності на поточні активи;

д) виплати незабезпеченим гарантією кредиторам;

е) негарантовані борги;

ж) відстрочені борги.

Забезпечені гарантією кредитори

Забезпечений гарантією кредитор — це кредитор, який має заставу, стягнення або право утримання власності компанії. Забезпечений гарантією кредитор має на вибір чотири варіанти. Він може:

1) покладатися на своє забезпечення і не доводити факту наявності боргу компанії перед ним;

2) оцінити своє забезпечення і доводити наявність боргу в сумі, що перевищує вартість забезпечення, як незабезпечений гарантією кредитор. Передбачено

процедуру, за допомогою якої ліквідатор може оспорювати дану кредитором оцінку, бо у кредитора може виникнути спокуса занадто низько оцінити надане йому забезпечення;

3) продати своє забезпечення і доводити наявність боргу в сумі, що перевищує вартість забезпечення, як незабезпечений гарантією кредитор;

4) відмовитися від забезпечення (щоправда, як правило, таке трапляється лише якщо забезпечення має низьку вартість або взагалі нічого не коштує) і

доводити факт наявності боргу компанії перед ним як незабезпечений гарантією кредитор.

Витрати, платежі та видатки, пов'язані з ліквідацією

Всі привілейовані кредитори мають однаковий рівень пріоритетності своїх вимог. Однак серед витрат, пов'язаних із ліквідацією, є внутрішній порядок пріоритетів. У переліку таких витрат — дев'ять пунктів, розставлених у порядку зниження пріоритетів. Верхні рядки в переліку віддано витратам та видаткам, пов'язаним зі зберіганням, реалізацією та одержанням активів, далі йдуть видатки на саме клопотання про ліквідацію. Перелік завершують оплата послуг ліквідатора і витрати, пов'язані з діяльністю ліквідаційного комітету.

Привілейовані борги

Ряд боргів визначено як привілейовані. Це означає, що їх виплачують раніше, ніж борги іншим кредиторам. Поняття привілейованих кредиторів було запроваджене як політичний захід. У широкому розумінні воно стосується грошей, зібраних компанією від імені податкової служби і не внесених до відповідних органів, а також грошей, які компанія винна своїм працівникам як заробітну плату. Певною мірою ця категорія кредиторів є суперечливою, оскільки звичайні кредитори при ліквідації компанії після виплат привілейованим кредиторам часто не одержують нічого або майже нічого. Через це Законом 1986 р. скорочено перелік привілейованих кредиторів. Проте рекомендації Комітету Корка, який пропонував залишати 10 % активів неплатоспроможної компанії для розподілу між звичайними кредиторами, прийняті не були. Привілейованими боргами є:

1) податки, що сплачуються при одержанні заробітної плати, які вираховуються з платні працівників за попередні 12 місяців;

2) ПДВ за останні шість місяців перед ліквідацією;

3) податок на автомобілі й збори за гру на тоталізаторі та в казино, що підлягають сплаті за останні 12 місяців;

4) заборгованість за заробітною платою. Ця заборгованість обмежується чотирма місяцями або 800 фунтами стерлінгів, залежно від того, яка із сум менша, в кожному індивідуальному випадку. Позички на виплату заробітної плати вважаються привілейованими боргами, тому банки заохочують клієнтів до відкриття рахунків на заробітну плату. Якщо при ліквідації за рахунком відбувся овердрафт, він вважатиметься привілейованим боргом;

5) внески за загальнодержавним страхуванням за останні 12 місяців;

6) накопичені платежі на оплату відпустки працівника, трудові відносини якого з компанією припинилися в момент ліквідації або перед нею. Жодного обмеження на виплати, пов'язані з цим боргом, не передбачено;

7) борги, погашення яких передбачено додатком 3 до Закону про пенсії за соціальним страхуванням 1975 p.;

8) борги, погашення яких передбачено Європейським договором про вугілля та сталь1.

Не забезпечені гарантією кредитори

Борги перед цими кредиторами погашаються із суми, що залишається після реалізації активів, на які немає стягнення, і сплати привілейованих боргів.

Відстрочені борги

Це борги, пов'язані з коштами членів компанії, які надали їй позику як її члени. Ці борги сплачуються після оплати боргів не забезпеченим гарантією кредиторам.

26.5.13. Трансакції, що можуть заперечуватись

Якщо компанія йде на ліквідацію, ліквідатор може заперечити в суді попередні трансакції й анулювати їх, завдяки чому кредитори можуть одержати у своє розпорядження активи або гроші, коли ця трансакція:

а) проведена за заниженою вартістю і мала місце не раніше як за два роки до початку ліквідації;

б) дає кредитору перевагу, за умови, що вона мала місце не раніше як за два роки до початку ліквідації у випадку "зв'язаної" особи або шести місяців у випадку "незв'язаної" особи;

в) є грабіжницькою кредитною трансакцією, що мала місце не раніше, як за три роки до початку ліквідації;

г) є стягненням за правом власності кредитора на поточні активи компанії, створеним не раніше як за 12 місяців до початку ліквідації, коли компанія була неспроможна сплачувати свої борги.

"Зв'язана" особа — це директор або тіньовий директор компанії чи його неповнолітні діти, дружина, партнери або будь-яка компанія, в якій директор або інші зв'язані з ним особи контролюють до 1/5 власного капіталу, акціонерного капіталу або прав голосу. Тіньовий директор — це особа, яка, хоч і не є директором, але видає накази, керуючись якими зазвичай діють директори.