Правознавство - Копиленко О.П. - 3. Ефективність правового регулювання господарських відносин

Метою видання правових приписів є досягнення необхідного суспільно корисного результату. Саме тому суспільство зацікавлене, щоб юридичні норми, що регулюють господарську діяльність досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання господарських відносин в Україні.

Термін "ефективність" застосовується у значенні результату наслідку якогось явища. Тому ефективність органічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних заходів, дій, приписів. Критерієм ефективності правових норм (і права в цілому) є міра досягнення цілей, поставлених перед ними. Вони поділяються на близькі і кінцеві, прямі і непрямі та т. ін. Але загальним у всіх випадках є визнання того, що цілями правового регулювання господарських відносин виступає:

а) закріплення за допомогою юридичних засобів уже існуючих відносин, що склалися в економіці України і можуть назватися "господарськими";

б) стимулювання тих господарських відносин, що вже існують і які відповідають загальному інтересу суспільства і держави;

в) створення умов для розвитку сфери господарських відносин (господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньогосподарських відносин);

г) розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин для встановлення чітких юридичних норм. Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з

цілями, що ставилися при їх виданні, виявляє ефективність або неефективність юридичної норми. Досягнутий рівень цих цілей і буде визначати рівень ефективності норми права. Таким чином, при визначенні ефективності беруться до уваги дві обставини:

а) цілі, що були поставлені при виданні норми права;

б) реально досягнуті результати.

Основними чинниками, що забезпечують ефективність правового регулювання господарської діяльності можна вважати: 1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку держави. Норми права обумовлюються економічними чинниками не автоматично. Право — продукт свідомої діяльності людей, тому економічні закономірності розвитку суспільства можуть або вірно визначатися і відображуватися у праві, або спотворюватися в ньому. Це призводить до виникнення норм, що не відповідають економічним та іншим соціальним вимогам сьогоденного етапу розвитку суспільства. Такі обставини пояснюються, насамперед, об'єктивними труднощами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до правотворення. Досвід показує, що такі правові акти, як правило, з часом доопрацьовуються відповідно до реальних вимог соціально-економічного розвитку суспільства або повністю скасовуються.

2. Рівень досконалості господарського законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, визначені при виданні конкретних юридичних норм. Якщо ж у праві існує неузгодженість окремих норм, прогалини, а окремі норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає на рівень ефективності правового регулювання господарської діяльності.

3. Рівень правової культури учасників господарювання. Ця умова досить ємна. Вона охоплює і режим законності при правотворчості та правозастосуванні, і рівень правосвідомості та низку інших явищ. Сутність правової культури виявляється у тому, що всі суб'єкти господарських відносин мають бути обізнані зі змістом правових норм, чітко уявляти свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки, неухильно дотримуватися їх. Без цих вимог не можуть бути ефективними правові вимоги. Всі суб'єкти правових вимог (учасники господарювання) поділяються на дві групи:

а) суб'єкти, для яких знання законодавства є службовою вимогою і необхідне для виконання службових обов'язків (юристи, економісти, фінансисти та т. ін.);

б) всі інші суб'єкти (споживачі, громадяни-підприємці). Суб'єкти першої групи одержують інформацію про нормативні акти по службовій лінії з офіційних джерел, а суб'єкти другої групи — з інших джерел, насамперед, із засобів масової інформації.

Однак, саме по собі знання права суб'эктами господарських відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його втілення у життя.

Таким чином, реалізація норм права суб'єктами господарської діяльності — є безпосереднім результатом правового регулювання господарської діяльності. Підсумок правового регулювання господарської діяльності є результат сукупної дії всіх ланок механізму правового регулювання: нормативних актів, які складаються з норм права, правовідносин в сфері господарювання (суб'єктивних прав та юридичних обов'язків господарюючих суб'єктів), індивідуальних актів (актів застосування), при їх взаємодії як на поведінку кожного з суб'єктів господарювання, так і на формування господарських правовідносин в цілому.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю "Правове регулювання господарської діяльності". В чому його відмінність від поняття "Державне регулювання господарської діяльності"?

2. За якими принципами діє система господарювання в Україні?

3. Перелічте засоби правового регулювання господарської діяльності

4. Що таке типи правового регулювання господарської діяльності та які вони бувають?

5. Що таке механізм правового регулювання господарської діяльності? Які його складові частини?

6. Яку роль відіграє держава в механізмі правового регулювання господарської діяльності?

7. За якими принципами держава регулює господарську діяльність?

8. В чому полягає ефективність правового регулювання господарської діяльності?